Короста

Це паразитарна контагіозна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ. Кліщ паразитує тільки на тілі людини, самка проникає в роговий шар епідермісу, прогризає хід і відкладає яйця, з яких личинки вилуплюються, виходять із ходів у вічка волосяних фолікулів і під лусочки рогового шару. Запліднена самка вдень знаходиться в ходах в спокої, а ввечері між 18 і 21 годинами прогризає ходи. Поза людиною збудник живе до 15 діб, гине при температурі вище 50ºС та нижче 10ºС.

Інкубаційний період триває від 7 діб до 1,5-2 місяців і залежить від охайності людини і пори року, захворюваність зростає восени та взимку.

Джерело зараження – хвора на коросту людина.

Шляхи передачі: прямий контакт (статеві зносини, спільна постіль, потискування рук), непрямий контакт (натільна, постільна білизна, мякі меблі, іграшки, посуд, рушники, рукавички), бувають випадки зараження в лазнях, душових, готелях, поїздах.

Вогнища ураження при корості

Хворий скаржиться на виражений свербіж, що посилюється ввечері і вночі, при вході в тепле приміщення, не тільки у місцях заглиблення кліща, а й рефлекторно на інших ділянках шкіри, вона посилюється з кожним днем.

Виникає висипка на кисті: між пальцеві складки, бокові поверхні пальців, згинальні і бокові поверхні променево-запястних суглобів, на животі, стегнах, попереку, сідницях, молочних залозах у жінок, статеві органи у чоловіків, пахові ямки. Ніколи не буває висипки у дорослих на обличчі, шиї, волосистій частині голови, між лопатками, у дітей висипання по всьому тілі.

Елементи висипки:

- коростяні ходи: найчастіше на бокових поверхнях кистей, пальців, згинальних і бокових поверхнях променево-запястних суглобів, ліктях, тильних поверхнях ступнів, у вигляді білих, буруватих ліній, прямі або звивисті 0,5-1,0 см довжиною, підвищуються над шкірою, на передньому сліпому кінці – везикула, там знаходиться самка кліща, при засиханні хід має вигляд лінійної кірочки, тріщини, добре контуруються при змазуванні розчином йоду

- червоні папули, везикули, розчухи, геморагічні кірочки, які часто розміщені попарно або ланцюжком в типових місцях локалізації висипки

Характерним для корости є симптом Арді: гнійні кірочки, висівкоподібне лущення на розгинальних поверхнях ліктів.

Клінічні форми корости:

1. Типова.

2. Малосимптомна (доглянута) – у людей, що часто миються, нема коростяних ходів, мало висипки, сверблячка мінімальна.

3. Лікована – у осіб, які лікувалися недостатньо або невірно, мало висипань, незначна сверблячка.

4. Короста дітей грудного і раннього дитячого віку – висипка будь-де на тілі, більше на шкірі нижніх кінцівок, наявність бульозних елементів, особливо на долонях і підошвах, висипка соковита, свербіж сильно виражений, порушує сон, можуть поражатися нігті.

5. Ускладнена – найчастіше це піодермії, що можуть маскувати клініку корости.

6. Норвезька (кірочкова) – дуже рідкісне захворювання, буває у ослаблених осіб, при зниженому імунітеті, хворобі Дауна, слабоумстві, під гіпсовою повязкою, характеризується нашаруваннями сіро-жовтих кірочок до 2-3 см товщиною будь-де на шкірі, між шарами кірочок живе велика кількість кліщів, при розповсюдженому процесі утворюється суцільний роговий панцир, кірочки видаляються важко, болісно для хворих, а під ними мокнучі поверхні, сверблячка незначна або відсутня, у контактний осіб виникає типова короста.

7. Зернова – викликається кліщем, що живе на злакових рослинах, у борошні, крупах, посівних травах, пилу підлоги; потрапляючи на шкіру людини, кліщ через 2-3 години викликає появу свербіння, уртикарну і везикулярну висипку на обличчі, шиї, грудях, спині, плечах, підвищення температури тіла до 38ºС, головний біль, біль в суглобах, тривалість хвороби 7-10 днів, після видужання лишається темно-бура пігментація.

Особливості сучасної корости:

- мало висипки, навіть при тривалому перебігу

- може не бути сверблячки

- можуть бути уртикарні елементи

- відсутність висипки на кистях внаслідок частого попадання на шкіру бензину, мастил, паст, порошків, хімікатів.

Ускладнення корости:

1.З боку шкіри:

- внаслідок розчухів: піодермії,

дерматити,

лімфоплазія шкіри (вузлики) – круглі чи овальні, синьо-рожеві або буро-червоні, гладкі, щільні, розмірами до квасолини, виникають на геніталіях, стегнах, животі, навколо пупка, сосків у жінок, на вушних раковинах, повіках, в пахвових ямках, перебіг тривалий (місяці, роки), інтенсивна сверблячка

- пов’язані з лікуванням: дерматити, екзема

2.З боку внутрішніх органів, крові:

- нефропатія (білок у сечі)

- еозинофілія, лейкоцитоз, прискорена ШОЕ

Поиск по сайту: