АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розділ 7 - аналіз функціонування робочих місць

Читайте также:
  1. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу
  2. АНАЛІЗ ABC-XYZ В УПРАВЛІННІ МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ
  3. Аналіз активів та пасивів підприємства
  4. Аналіз беззбитковості підприємства
  5. Аналіз бюджетного фінансування соціального захисту населення в регіоні (Калуський район, Івано-Франківська область)
  6. Аналіз валового прибутку підприємства
  7. Аналіз виконання договірних зобов’язань і реалізації продукції
  8. Аналіз використання виробничої потужності підприємства
  9. Аналіз використання матеріальних ресурсів
  10. Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства
  11. Аналіз використання технологічного обладнання
  12. Аналіз виробничого левериджу

1. Методичні підходи до визначення поняття «робоче місце»

У теперішній час наявні підходи до визначення поняття «робоче місце» не задовольняють сучасні вимоги. Вони (підходи) не завжди розв’язують завдання, що стосуються організації праці на робочому місці. У підґрунтя визначення робочого місця покладено різні принципи функціонального поділу праці у взаємодії із засобами праці як у міжгалузевих, так і внутрішньогалузевих розрізах.

Зокрема, у «Методичних рекомендаціях з обліку і збалансованості робочих місць і робочої сили на промислових підприємствах», розроблених Координаційною радою з республіканської цільової комплексної науково-технічної програми «Праця», робоче місце визначається як «місце спрямування праці, що характеризується наявністю закріпленої площі, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, пристосувань, інвентарю) чи їхньої сукупності, необхідних для вироб­ництва продукції, надання послуг, виконання робіт чи встановлених функцій». У цьому визначенні робочого місця немає характерних його ознак, таких як змінність, кваліфікація робітників, місце виконання, установлені функції, технічний рівень використання засобів праці, перелік різноманітних операцій.

Р. Тикиджиєв у статті «Збалансованість відтворення основних фондів із трудовими ресурсами» дає, на наш погляд, найбільш слушне визначення робочого місця: «...робоче місце в промисловості визначається у вигляді обмеженої виробничої (чи прирівняної до неї) площі, на якій виконуються в одну зміну одним працівником (чи групою) даної кваліфікації технічно взаємопо­в’язані (чи роздільні) операції або функції з використанням необхідного устаткування, інструментів, пристосувань і допоміжних пристроїв». Між тим, хоч це визначення робочого місця більш досконале, ніж у Методичних рекомендаціях, однак воно також має недоліки: у ньому не відбито участь працівників у виробничому процесі з виготовлення продукції визначеної якості і планової продуктивності.

Наведемо визначення робочого місця, дане В. Черванем у статті «Облік і планування робочих місць у процесі їхнього відтворення», в якому ці ознаки робочого місця згадано. Під робочим місцем тут розуміється сфера зайнятості в суспільному виробництві, за висловом К. Маркса, «арена праці», що потребує відповідно до встановленої норми обслуговування техніки ірежиму роботи підприємства, спрямування праці робітників відповідної кваліфікації на виробництво продукції (чи здійснення визначеного виду робіт) установленої якості з проектною продук­тивністю і розрахунковим економічним ефектом.

Як бачимо, кожен автор трактує робоче місце виходячи з кола соціально-економічних завдань, які він вибирає. Ми ж спробуємо дати узагальнене визначення поняття «робоче місце», що враховуватиме всі головні соціально-економічні завдання підвищення ефективності суспільного виробництва.

Отже, робоче місце — це місце скерування праці одного робітника чи групи працівників відповідної кваліфікації, утворене для виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт чи встановлених робочих функцій) визначеного виду, якості, номенклатури з проектною продуктивністю в одну зміну з використанням відповідно до встановленої норми обслуговування потрібного устаткування, інструменту, пристосувань і допоміжних пристроїв, розташованих на закріпленій за ним виробничій площі.

2. Оцінювання ефективності функціонування робочих місць

Робоче місце є найважливішим первинним елементом такого складного комплексу, як промислове підприємство. І від того, з якою ефективністю функціонує кожне робоче місце в процесі виробництва продукції певного виду, залежать кінцеві результати діяльності промислових підприємств.

Для правильної оцінки ефективності функціонування робочого місця треба комплексно розглянути забезпечення робочого міс­ця основними елементами виробництва та використання їх за той
чи той період часу. Розв’язання цього завдання сприяло б установленню динамічної рівноваги між основними виробничими фондами і робочою силою на промислових підприємствах, допомогло б, нарешті, вирішити проблему збалансованості кількості робочих місць і робочої сили. Проте завдання статистики праці в розв’язанні даного питання полягає не тільки в організації обліку робочих місць, а й у кількісній оцінці кожного функціонуючого робочого місця, у визначенні співвідношень між сукупною робочою силою і кількістю застосовуваних засобів виробництва на робочих місцях, у виявленні неефективних робочих місць на промислових підприємствах.

Робоча сила не відокремлена від засобів виробництва, вона сполучена з ними на базі суспільної власності і планомірної організації праці. У прямому їхньому поєднанні закладено як характеристику робочого місця, так і резерв зростання продуктивності праці і матеріальних благ. Тому вважають, що об’єктивнішу оцін­ку використання робочого місця дасть запропонований інтеграль­ний коефіцієнт функціонування робочого місця. Рівень інтеграль­ного коефіцієнта функціонування робочого місця залежить від низки чинників:

1) забезпечення (укомплектованості) робочого місця потрібним устаткуванням;

2) забезпечення робочого місця робочою силою (основними виробничими робітниками);

3) використання робочого часу робітниками протягом зміни;

4) використання виробничого устаткування протягом зміни.

Максимальне межове значення інтегрального коефіцієнта функ­ціонування робочого місця дорівнює одиниці. Відхилення від мак­симального значення свідчить про те, що дане робоче місце функ­ціонує нераціонально, неефективно використовуються наявні ресурси робочої сили, предмети і засоби праці, а продукція не вироб­ляється в повному обсязі.

Крім такого інтегрування великий інтерес викликає сполучення коефіцієнтів забезпечення (укомплектованості) і використання кожного основного елементу виробництва. Так, забезпечення і використання основних засобів виробництва можна показати через сукупний коефіцієнт використання суспільної праці на робочому місці, а забезпечення і використання робочої сили на робочому місці — через сукупний коефіцієнт використання живої праці.

У статистичній звітності немає даних для розрахунку цих показників; джерелами зведень є дані моментних вибіркових спостережень за використанням робочого часу і часом роботи вироб­ничого устаткування на робочих місцях.

Моментні вибіркові спостереження мають проводитися двічі на рік: у період інвентаризації або атестації робочих місць і через півроку. Проведення моментних вибіркових обстежень у період інвентаризації або атестації робочих місць на промислових підприємствах сприятиме розв’язанню низки важливих проб­лем, пов’язаних зпідвищенням продуктивності праці на кожному робочому місці, а саме виявленню:

· резервів робочого часу робітників;

· резервів поліпшення використання виробничого устаткування;

· причин невідповідності кількості робочих місць фактичній чисельності робітників;

· співвідношення між сукупною робочою силою і кількістю застосовуваних засобів.

Здобуті інтегральні коефіцієнти функціонування робочих місць можуть бути розраховані для різних рівнів — бригади, цеху, заводу, галузі в цілому.

Одержані кількісні оцінки функціонування робочих місць у процесі виробництва допоможуть керівництву підприємства проводити роботу з формування чисельності робітників з урахуванням внутрішніх резервів підприємства, що забезпечить значне скорочення робочих місць.

Схематично систему взаємозв’язку інтегрального коефіцієнта і субкоефіцієнтів забезпечення та використання основних елемен­тів виробництва на робочих місцях можна подати в такий спосіб (рис. 10):

Рис. 10. Схема взаємозв’язку інтегрального і субкоефіцієнтів забезпечення і використання основних елементів
виробництва на робочих місцях

, (1)

де — коефіцієнт забезпеченості робочого місця робітниками; — коефіцієнт забезпеченості робочого місця виробничим устаткуванням;

— коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці;

— коефіцієнт використання виробничого устаткування.

Причому

(2)

являє собоюкоефіцієнт забезпеченості робочого місця основними елементами виробництва;

*** (3)

— коефіцієнт використання робочого місця основними елементами виробництва.

Звідси

(4)

— це інтегральний коефіцієнт забезпечення і використання основних елементів виробництва, який можна розкласти на такі співмножники:

; (5)

(6)

(7)

де — сукупний коефіцієнт використання живої праці на робочому місці; — сукупний коефіцієнт використання уречевленої праці на робочому місці.

Розглянемо методику розрахунку кожного з наведених вище коефіцієнтів забезпечення і використання основних елементів промислового виробництва.

1. — коефіцієнт забезпечення робочого місця робітниками. Розраховується як відношення чисельності фактичних робітників, що обслуговують це робоче місце (S 1), до їхньої нормативної чисельності (S 0); S 1 — фактична кількість робітників — береться безпосередньо з маршрутних листків спостереження; S 0 — нормативна чисельність робітників — береться з типової карти даного робочого місця:

. (8)

2. — коефіцієнт забезпеченості робочого місця виробничим устаткуванням. Розраховується як відношення наявної кількості устаткування (r 1)до його нормативної кількості (r 0) на кожному робочому місці; r 1 — наявна кількість устаткування — береться безпосередньо з маршрутних листків спостереження; r 0 — нормативна його кількість — береться з типової карти даного робочого місця:

(9)

3. — коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці. Розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи робітника або кількох робітників у люд.-год до загального встановленого фонду часу (Тs) робітника або кількох робітників у люд.-год на даному робочому місці; — фактичний фонд часу роботи робітника — треба брати зі зведеної відомості результатів моментного вибіркового спостереження за втратами робочого часу з урахуванням помилки вибірки по максимуму; Тs — загальний установлений фонд часу робітника — береться з типової карти кожного робочого місця:

, (10)

де — втрати робочого часу, люд.-год.

4. — коефіцієнт використання виробничого устаткування на робочому місці. Розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи виробничого устаткування у верстато-год
(Тr) до загального встановленого фонду часу роботи виробничого устаткування у верстато-год на кожному робочому місці (Тr). Тr — фактичний фонд часу роботи виробничого устаткування — береться зі зведеної відомості результатів моментного вибіркового спостереження за простоями устаткування з урахуванням помилки вибірки за мaксимумом; Тr — установлений фонд часу роботи виробничого устаткування — береться з типової карти даного робочого місця:

, (11)

де — величина простоїв у роботі виробничого устаткування, верстато-год.

У табл. 15 наведено порядок розрахунків інтегральних і часткових коефіцієнтів забезпечення і використання основних елементів промислового виробництва на робочих місцях.

Таблиця 15 - РОЗРАХУНОК ІНТЕГРАЛЬНИХ І ЧАСТКОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

Цех механічний, зміна 2, декада 1+2, маршрут № 2.

Загальний установлений фонд часу роботи одного робітника Тs (люд.-год) — 160.

Загальний установлений фонд часу роботи одиниці виробничого устаткування Тr (верстато-год) — 160.

№ з/п № або код робочого місця по маршруту Нормативна чисель- ність виробничих робітників, що обслуговують робоче місце, осіб Фактична чисель­ність виробничих робітників, що обслуговують робоче місце, осіб Вид, марка устаткування Нормативна кількість виробничого устаткування на робочому місці, од.
          r0
           
           
           
           
           
           
           
           
По цеху:     ´  
Фактична кількість виробничого устаткування, розташованого на робочому місці, од. Утрати часу робітників на робочому місці, люд.-год, за mах Утрати часу від недостатнього використання виробничого устаткування, верстато-год, за mах Часткові коефіцієнти забезпечення та використання основних елементів промислового виробництва на робочих місцях
Коефіцієнт забезпеченості робочого місця робітниками Коефіцієнт забезпеченості робочого місця промисловим устаткуванням Коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці
           
  18,0 40,0 1,0 1,0 0,88
  25,0 36,0 1,0 1,0 0,84
  38,0 25,0 0,5 1,0 0,76
  100,0 118,0 1,33 0,5 0,84
  58,0 180,0 0,67 0,5 0,63
  70,0 115,0 0,5 1,0 0,78
  35,0 45,0 1,0 1,0 0,89
  344,0 629,0 0,72 0,82 0,83
                     

Табличний алгоритм: Гр. 10 = гр. 4 / гр. 3; Гр. 11 = гр. 7 / гр. 6;

Гр. 12 = .

Закінчення табл. 15

Часткові коефіцієнти забезпечення та використання основних елементів промислового виробництва на робочих місцях Інтегральний коефіцієнт забезпечення та використання основних елементів промислового виробництва на робочих місцях
Коефіцієнт використання промислового устаткування на робочому місці Коефіцієнт забезпеченості робочого місця основними елементами виробництва Коефіцієнт використання робочого місця основними елементами виробництва Сукупний коефіцієнт використання живої праці на робочих місцях Сукупний коефіцієнт використання уречевленої праці на робочих місцях
           
0,75 1,0 0,66 0,88 0,75 0,66
0,76 1,0 0,64 0,84 0,76 0,64
0,92 0,5 0,70 0,38 0,92 0,35
0,59 0,67 0,50 1,12 0,30 0,33
0,56 0,34 0,35 0,42 0,28 0,12
0,64 0,5 0,50 0,39 0,64 0,25
0,86 1,0 0,77 0,89 0,86 0,77
0,56 0,59 0,49 0,60 0,46 0,27

; ; ; ; ; .

Одержані результати свідчать про те, що економічна ефективність різних робочих місць неоднакова. Вона залежить, по-перше, від забезпечення робочого місця основними елементами виробництва (виробничими робітниками, виробничим устаткуванням), по-друге, від використання робочого місця основними елементами виробництва (використання робочого часу робітником, використання під час роботи основного виробничого устаткування).

Слід зазначити, що запропонований метод розрахунку економічної ефективності робочого місця не тільки розв’язує проблему збалансованості між сукупною робочою силою й обсягом застосовуваних засобів виробництва, а й вирішує одне з головних зав­дань сьогодення — розроблення конкретних дій і пропозицій щодо скорочення або ліквідації втрат робочого часу і причин простоїв виробничого устаткування на робочому місці.

3. Система показників статистичного аналізу використання робочого місця у вартісному
виразі та методика їх розрахунку

Ефективність функціонування робочих місць у часі визначається віддачею вартості продукції, виробленої на певному робочому місці в процесі виробництва. Нами розроблено систему показників статистичного аналізу використання робочих місць у вартісному виразі та методику їх розрахунку.

Середня віддача робочого місця або групи робочих місць у гривнях розраховується таким способом:

(12)

де Q — фактична вартість виробленої продукції у виробничому підрозділі, що розглядається (цеху, лінії, бригаді), грн; ƒ — кількість робочих місць виробничого підрозділу (цеху, лінії, бригади), що розглядається, од.

Максимальна віддача робочого місця Qmax у гривнях дорівнює

(13)

де I — максимальний рівень функціонування робочого місця у часі; — значення інтегрального коефіцієнта функціонування всіх робочих місць у підрозділі (цеху, лінії, бригаді), що розглядається.

Фактична віддача робочого місця Qi у вартісному виразі визначається так:

(14)

де — значення інтегрального коефіцієнта функціонування кожного робочого місця у підрозділі (цеху, лінії, бригаді), що розглядається.

Добуток розкладається на два співмножники: та ,перший з яких являє собою середню віддачу кожного робочого місця, грн , а другий — індекс коливання функціонуван­ня робочого місця в часі тобто (14) набирає такого вигляду:

. (15)

Запропонована система статистичної оцінки функціонування робочих місць у часі на промислових підприємствах сприяє послідовній оптимізації робочих місць на підприємстві, максимальному отриманню продукції з кожного робочого місця, досягненню і наступній підтримці збалансованості робочих місць і пра­цюючих, максимальній мобілізації всіх резервів підприємства.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття «ринок робочих місць». Назвіть умо­ви його формування та завдання статистичного дослідження.

2. Назвіть джерела інформації про кількість і склад робочих місць.

3. Які існують проблеми ефективності функціонування ринку робочих місць?

4. Поясніть взаємозв’язок інтегрального коефіцієнта використання робочих місць і системи субкоефіцієнтів.

5. У чому полягає оцінка ефективності функціонування робочих місць у часі?

6. Що ви знаєте про систему показників статистичного аналізу використання робочого місця у вартісному виразі та про методику їх розрахунку?

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)