Визначення основних термінів статистики відходів. Класифікатор відходів

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи — це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

До відходів виробництва належать запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворилися при виробництві продукції чи виконанні робіт і при цьому повністю чи частково втратили споживчі властивості.

Відходи споживання — вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості в результаті зносу.

Металобрухт — непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять у собі чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також вироби з непоправним металевим браком, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів. Доменний присад — найбільш низькосортна частина брухту та відходів чорних металів: поржавілі, які зазнали тривалого температурного або кислотного впливу, чавунна кришка, дріб та гранули тощо. Інші види брухту і відходів чорних металів — амортизаційний лом зі сплавів та відходи від розробки шлакових відвалів і заводських звалищ, які не можуть бути ідентифіковані.

Виробник відходів — фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання відходів — діяльність, пов’язана з вилученням, нагромадженням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Оброблення (перероблення) відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Перевезення відходів — транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території на (або через) територію України, на (або через) територію іншої держави.

Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не приводять до їх утилізації.

Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Об’єкти поводження з відходами — місця чи об’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Спеціально відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:

· граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;

· питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах;

· інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Об’єктами класифікації у КВ є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров’я людей або з метою повторного їх залучення до господарської діяльності як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов’язані з відходами.

Структурно КВ складається з двох частин: класифікації відходів (частина 1), у тому числі специфічних відходів, утворюваних у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг (розділ Б); класифікації послуг, пов’язаних з відходами (частина 2, розділ В).

У КВ прийнято 11-знакову структуру коду відходів, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці десять. Структуру коду відходів ілюструє рис. 11.1.

У разі відсутності деталізації класифікаційного угруповання за фазами або елементами процесу, від яких утворилися відходи, у відповідному розряді коду ставиться цифровий індекс “0”.

У КВ прийнято 8-знакову структуру коду послуг, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці коду десять. Структуру коду спеціалізованих послуг, пов’язаних з відходами, ілюструє рис.11.2.

Рекомендації щодо застосування класифікатора відходів викладено в Довідково-методичних настановах щодо застосування класифікатора відходів [3].

Цифровий індекс виду відходу:

Цифровий індекс елемента процесу, від якого утворилися відходи:

а) для відходів вхідних компонентів:

1 – відходи основних (сировинних) матеріалів

2 – відходи допоміжних матеріалів та речовин

3 – відходи напівфабрикатів, комплектувальних виробів

4 – відходи енергоносіїв

9 – відходи інших компонентів

б) для виробничо-технологічних відходів:

1 – відходи гідромеханообробки

2 – відходи термічного та термомеханічного оброблення

3 – відходи фізико-хімічного оброблення

4 – відходи хімічного та фотохімічного оброблення

5 – відходи від складальних процесів

6 – відходи від допоміжних процесів, у тому числі промивання та очищення, складування, пакування, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт

7 – відходи біологічного оброблення

8 – відходи виробничо-технологічні інші, що є важливими для даного угруповання

9 – відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів

в) для відходів кінцевої продукції (від надання послуги):

1 – бракована продукція

2 – продукція, забруднена радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами

9 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс фази процесу, на якій утворилися відходи:

1 – відходи вхідних компонентів для даного виду діяльності

2 – відходи від процесів виробництва, оброблення, перероблення (виробничо-технологічні відходи)

3 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс виду економічної діяльності, за якої утворилися відходи (гармонізований або пов’язаний з кодами угруповань класифікатора видів економічної діяльності — КВЕД)

Рис. 11.1.Структура коду відходів

Цифровий індекс конкретного найменування послуги

Цифровий індекс узагальненого найменування послуги

Цифровий індекс виду послуг (прогнозування, експертиза тощо; надання дозволу, координування тощо; випробування, вимірювання тощо)

Цифровий індекс групи послуг:

1 – законодавчі послуги

2 – управлінські (адміністративні, організаційно-економічні, економічні, правові, соціальні) послуги

3 – науково-технічні, техніко-методичні послуги

4 – виробничо-технологічні послуги

5 – послуги з інфраструктурного забезпечення та обслуговування

Рис.11.2. Структура коду послуг, пов’язаних з відходами

У разі необхідності для розв’язання додаткових завдань у сфері обліку відходів (у тому числі безгосподарчих) проводяться інвентаризації відходів, які можуть стосуватися тих чи інших аспектів поводження з відходами, які здійснюють також нагляд за виконанням відповідних робіт.

Інвентаризація в галузевому аспекті проводиться за рішенням відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Державний облік доповнює паспортизація відходів, яка здійснюється з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення найбільш адекватних шляхів поводження з ними — знешкодження, утилізації, видалення тощо. Паспортизація відходів передбачає складання паспортів відходів і здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами як обов’язковий елемент діяльності виробників відходів та власників об’єктів поводження з відходами, а також розробників проектної і технологічної документації.

Паспортизація відходів — процес послідовного виявлення, уточнення та документування даних про кожний конкретний вид відходів, їхнє походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології зберігання, оброблення, утилізації, перевезення, видалення, знешкодження і захоронення.

Користувачами даних державного обліку відходів є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, у тому числі громадські, а також окремі громадяни.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування використовують дані державного обліку та паспортизації відходів у господарській діяльності:

· при здійсненні організаційно-економічних заходів щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення;

· при встановленні розміру плати за розміщення відходів;

· для стимулювання заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягу їх утворення, запобігання змішуванню чи захороненню відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;

· для регулювання збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;

· для обґрунтування рішень щодо захоронення відходів у надрах, реалізації необхідних заходів у сфері поводження з відходами та при виконанні правоохоронних дій.

Поиск по сайту: