Зміст лекції

1. ПСИХІКА ЯК СУКУПНІСТЬ РІЗНИХ ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ. ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ.

Усі психічні явища нерозривно пов'язані, але традиційно вони поділяються на три групи:

1) психічні процеси;

2) психічні стани;

3) психічні властивості особистості.

Психічні процеси слід розглядати як базові явища, а психічні стани і властивості особистості як тимчасову і типологічну модифікацію психічних процесів. У своїй сукупності всі психічні явища утворюють єдиний потік відбивної-регуляционно діяльності.

I. Психічні процеси – окремі цілісні акти відбивної-регуляційної діяльності. Кожен психічний процес має свій об'єкт відображення, свою регуляційну специфіку і свої закономірності.

Психічні процеси уявляють із себе вихідну групу психічних явищ: на їх основі формуються психічні образи.

Психічні процеси – активна взаємодія суб'єкта з об'єктом відображення, система специфічних дій, спрямованих на його пізнання і взаємодія з ним.
Психічні процеси піділяються на:

1) пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, уява і пам'ять),

2) вольові,

3) емоційні.

Психічна діяльність людини – це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.

Це традиційна, що йде від І. Канта, класифікація психічних явищ. Вона лежить в основі побудови традиційної психології. Однак ця класифікація має штучне відокремлення психічних процесів від психічних станів і типологічних властивостей особистості: пізнавальні, вольові та емоційні процеси – не що інше, як певні психічні можливості (здатності) особистості, а психічні стани – поточне своєрідність цих можливостей.

2. ПСИХІЧНІ СТАНИ, ЇХ ВИДИ ТА РІВНІ ПРОЯВУ.

Психічний стан – тимчасова своєрідність психічної діяльності, що визначається її змістом і ставленням людини до цього змісту.

Усі психічні стани піділяються на:

1) мотиваційні – засновані на потребах установки, бажання, інтереси, потяги, пристрасті;

2) організаційні (проявляються в різних рівнях уважності, працездатності);

3) емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на дійсність, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація);

4) вольові (стану ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості та ін; їх класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

Виокремлюють також прикордонні психічні стани особистості – психопатії, акцентуації характеру, неврози та стани затримання психічного розвитку. Психічні стани в нормі відрізняються єдністю, врівноваженістю, підпорядкованістю, повторюваністю структурних характеристик, адекватністю психічного відображення та регулювання.

Психічні стани за забарвленістю (модальністю) та особливостями їх впливу на особистість поділяються на позитивні та негативні.

До позитивних можна віднести такі психічні стани як: стан радості, задоволення, стан ейфорії, активність, натхнення, релаксація, рішучість, впевненість, вони позитивно впливають на особистість, на діяльність, є стенічними станами (мобілізують людину, активізовують її діяльність).

До негативних відносяться: стани суму, незадоволеності, тривоги, страху, паніки, нудьги, дистресу, відрази, нерішучості, апатії, втоми, байдужості, горя, образи, гніву, стан агресії, сорому, стан емоційного вигорання тощо.

Суттєві відмінності негативних психічних станів за формою прояву, змістом, динамікою, структурою у особистості в залежності від віку.

Істотною особливістю негативних психічних станів є те, що при частому повторенні ситуацій чи впливів, які їх детермінують, вони мають здатність переважно легко трансформуватись і закріплюватись у такі негативні психічні властивості як тривожність, дратівливість, агресивність, конфліктність, невпевненість, пасивність тощо.

Поиск по сайту: