 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Класифікація. За характером Серозний Серозно-фібринозний Гнійний (емпієма) Геморагічний
За характером Серозний Серозно-фібринозний Гнійний (емпієма) Геморагічний
ексудат у (рідко)
За локалізацією Верхівковий Наддіафрагмальний Костальний
Парамедіастинальний Костодіафрагмальний Міжчастковий
Патоморфологія. На плеврі відмічається розширення кровоносних і лімфатичних судин із підвищенням проникності їх стінки. Також на листках плеври можуть бути:
а) множинні туберкульозні горбки, які іноді зливаються між собою;
б) окремі крупні вогнища з казеозним некрозом.
Після розсмоктування плевриту, як правило, залишаються плевральні зрощення.
Механізм накопичення рідини у плевральній порожнині. В процесі накопичення плевральної рідини певне значення має порушення лімфообігу. В нормі у плевральній порожнині міститься невелика кількість серозної рідини – випіт з лімфатичних і кровоносних судин вісцеральної плеври. На парієтальній плеврі є “люки”, якими закінчуються лімфатичні судини і через які всмоктується рідина. На видиху тиск у грудній порожнині підвищується і ця рідина з лімфатичних судин просувається до лімфатичних вузлів. При плевриті “люки” лімфатичних судин стискаються ексудатом або закупорюються фібрином, внаслідок чого порушується процес всмоктування ексудату з плевральної порожнини. Накопичуючись, ексудат стискає легеню і зміщує органи межистіння, але не гальмує процес ексудації.
Клініка ексудативного плевриту залежить від початку захворювання (гострий, підгострий), локалізації, поширеності і характеру ексудату.
Початок здебільшого гострий: виражені ознаки ТБ інтоксикації, потім з’являється тупий біль у боці, задишка. Груда стінка з боку ураження плеври відстає при диханні. Може спостерігатись випинання міжреберних проміжків. Положення хворого у ліжку – на хворому боці (аби ще більше не зменшувати дихальну поверхню легень).
Голосове тремтіння – відсутнє. Аускультація – дихання різко ослаблене або не вислуховується. Перкусія - звук тупий. Верхня межа ексудату - дугоподібна лінія Соколова-Елліс-Дамуазо.
На здоровому боці - притуплення перкуторного звуку (трикутник Грокко-Раухфуса), утворений діафрагмою, хребтом і продовженням лінії Соколова-Елліс-Дамуазо.
Різновид ексудативного плевриту – пневмоплеврит. Може ускладнювати спонтанний пневмоторакс або виникає під час лікувального пневмотораксу. У плевральній порожнині наявні рідина і повітря, звідси і назва – пневмоплеврит.
Осумкованний плеврит - утворюється при відмежуванні одного або декількох накопичень рідини плевральними зрощеннями.
Рентгенологічно: - інтенсивне затемнення з:
- косою верхньою межею у разі плевриту;
- горизонтальною верхньою межею при пневмоплевриті.
Рентгеноскопічно: при зміні положення тіла форма тіні ексудату також змінюється, а у разі осумкованого плевриту ні.
Склад плевральної рідини. Відносна густина - 1,015 і більше, білок – 30 г/л і більше,.
Ознаки, що характеризують туберкульозний ексудат:
- відносна густина - 1,015 і більше; - вміст білка - 30 г/л і більше;
- співвідношення вмісту білка випіт/сироватка крові - 0,5 і більше;
- характерним є низький вміст глюкози - менше 3,33 ммоль/л.
- вміст клітин - більше 1х 109 /л (переважають лімфоцити);
- активність ЛДГ - більше 1,6 ммоль/л х год;
Лікування – проводять відповідно до клінічної категорії хворого, враховуючи поширеність плевриту. При відсутності розсмоктування ексудату - пункція порожнини плеври з евакуацією ексудату. Призначають неспецифічну терапію – десенсибілізуючи, гормональні засоби, компреси на основі 15-20% розчину димексиду.
Наслідки. 1. Сприятливий – розсмоктування ексудату з утворенням плевральних спайок.
2. Відносно сприятливий – після розсмоктування на місті ексудату· утворюються масивні плевральні зрощення.
3. Несприятливий - перехід у гнійний плеврит.
Поиск по сайту: