Розвиток суспільства

Під впливом змін в економіці в українських землях формується становаорганізація суспільства, яка базується на підставі юридично визнаних прав, привілеїв та обов’язків.Шляхта. Верхній щабель в соціальній ієрархії займала шляхта, що включала на етапі становлення(ХІV-XV ст.) декілька груп панівного класу, які несли військову службу у князя і могли утримувати себе підчас походів (представники княжих родів литовської та давньоруської династій, члени великокнязівськоїради, найзаможніші феодали і дрібна шляхта. Питома вага шляхти серед українського населення Литвистановила майже 5%.Духовенство – окрема верства українського суспільства. Протягом XIV-XVII ст. його становище,роль і місце були неоднаковими. У литовську добу духовний стан перебував під опікою держави, мав значніправа і привілеї, і становив майже 10% населення. Духовенство було біле – світські священика, і чорне –чернецтво. Джерелами існування духовенства, окрім прибутку, що надходив в результаті церковноїдіяльності, були: десятина, дрібна данина натурою. Деякі великі церкви та монастирі володіли земельнимиугіддями, селами.Прагнучи до самостійної «церковної організації» в межах своєї держави, зусиллями литовських князів у1458 р. була відновлена київська митрополія. Вона управляла діяльністю 10 єпископів та підпорядковуваласябезпосередньо константинопольському патріархові. Однак, в XVI ст. у церкві сталося багато подій, якіпринижували авторитет православної церкви, свідчили про її кризи. На соборах православної церкви (зокрема,віленський – 1508-1509 рр., Берестейській – 1596 р. та ін.) було засуджено: купівлю парафій замість соборногообрання; єпископів та священників-двоєжонців; розглядалися питання про позбавлення сану порушників,занепад церкви та ін.З XVI ст. активно розгорнули свою діяльність засновані при церквах братства: вони рішучевиступали проти патронату литовських та українських панів над церквою (їхня благодійна діяльність посутті перетворилася на патронат, який з XV ст. набуває форми звичайного володіння церквою або монастирем); проти польсько-католицької пропаганди національних і релігійних обмежень українців, протиаморальності серед духовенства. Братства боронили інтереси православної церкви в судах і перед королем.Опікувалися її матеріальними проблемами, контролювали діяльність єпископів та митрополита, засновувалиі утримували школи, допомагали знедоленим.Міщанство. Протягом XIV-XV ст., в процесі перетворення міст в самостійні організації, їхнаселення формується в окрему спільність – міщанство. Однією з причин усамостійнення міст був рістнаселення, що займалося виключно ремеслом і торгівлею. Представники окремих професій об’єднувалися уцехи будівельників, шевців тощо. Перша цехова організація в українських землях виникла у 1386 р. у шевцівПеремишля. У XV ст. цехи поширилися на всю Україну. Вони стали самоуправною, досить замкненоюгромадою із власним статутом, судом і виборним «цехмайстром» на чолі. Подібна організація сприялапідвищенню якості продукції, вводила контроль над нею тощо.Міщанство поділялося: на декілька головних прошарків: патриціат (найбагатші та найвпливовішігородяни й промисловці); бюргери (цехові майстри та торговці середнього рівня залежності) та плебс(ремісники, дрібні торговці та селяни).

Поиск по сайту: