Голодомор 1932-1933р. в Україні

Середосновних причин голоду в Україні називають:– деградацію сільського господарського виробництва унаслідок форсованої колективізації;– виконання плану хлібозаготівель шляхом вилучення значної частини посівного фонду;– політику, спрямовану на ліквідацію соціальної бази селянського спротиву.Голод був спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян доколгоспів. Поставлені перед селянами плани хлібозаготівлі були завищеними й економічно необґрунтованими. Однак для успішного проведення індустріалізації хліб був потрібний за будь-яку ціну.Політика колективізації дозволила збільшити збір зерна, але труднощі із заготівлею залишилися.Постачання хліба на користь держави здійснювалося в результаті додаткової хлібозаготівлі.Фактично це означало застосування вже відомої політики продрозкладки. У ході примусовоїхлібозаготівельної компанії у колгоспів вилучили більшу частину хліба (54% від його валового збору), а угосподарствах одноосібників вилучили понад 76% виробленого ними зерна. Знесилені селяни не змоглиефективно провести посівну кампанію 1932 р., але їм попри все вдалося засіяти більше половинизапланованих площ. План здачі хліба державі опинився під загрозою зриву. Водночас почався голод.Голодні люди збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб прогодувати дітей.7 серпня 1932 р. було видано постанову «Про охорону соціалістичної власності», названу в народі«законом про п'ять колосків». Вона передбачала за крадіжку колгоспної власності розстріл із конфіскацієюмайна чи позбавлення волі на термін, не менший за 10 років.Найвище керівництво країни знало про голод в Україні, але замовчувало цей факт. Допомогинадано не було. Більше того, в Україну для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію начолі з В. Молотовим. Дії комісії були твердими: села заносилися на «чорні дошки»; у них конфісковувалипродовольчі й навіть посівні фонди; проводилися масові репресії; припинялося постачання товарів; селаоточувалися загонами НКВС. Голодомор став національною катастрофою. Селяни, позбавлені продуктів харчування, булиприречені на мученицьку смерть. Голодомор 1932-1933 рр. викликав величезну смертність населення,особливо дітей і старих. За різними підрахунками під час голодомору загинули від 3,5 до 9 млн осіб.

Політика «великого терору» в Україні

До середини 1930-х рр. ціною неймовірних зусиль народу було досягнутоуспіхів у розвитку народного господарства. У політичному житті суспільства спостерігався дедаліпомітніший відхід від демократичних принципів. Проголошена Й.Сталіним теорія «загострення класовоїборотьби» на тлі перемог соціалістичного будівництва вела до поширення репресій на все більше кололюдей. За цих умов прийняті Конституція СРСР (1936 р.) і Конституція УРСР (1937 р.) не забезпечувалифактичного втілення в життя їхніх демократичних положень (скасування обмежень прав деяких категорійнаселення, недоторканність особи й житла, таємниця листування тощо). На початку 1930-х рр. українізаціяпочала розглядатися як вияв націоналізму. У країні посилюється політика русифікації.Необґрунтовані репресії на межі 1920-1930-х рр. були початком тотального знищення народу в1935-1937 рр. Жертвами репресій стали всі верстви населення: партійні й державні діячі, революціонери, вчені, військові, діячі мистецтва, вчителі, лікарі, інженерно-технічні працівники, дореволюційнаінтелігенція та фахівці радянської генерації, робітники, селяни. Після організованого процесу над«Спілкою визволення України» у республіці «викрили» безліч «контрреволюційних» організацій:«Український національний центр», «Українська військова організація», «Білогвардійський терористичнийцентр» у Києві; різноманітні «шпигунсько-троцькістські» організації.З-поміж керівних діячів республіки репресій зазнали X.Раковський, С.Косіор, В.Затонський,воєначальники Й.Якір, Б.Думенко та інші. Напередодні Другої світової війни було практично знищеновищий командний склад армії.Водночас не можна заперечувати й досягнення в культурному будівництві. 1930-ті рр. в історіїкультури СРСР і УРСР були часом «культурної революції» – складової частини соціалістичнихперетворень у радянській державі. Було ліквідовано неписьменність, створювалися нові школи, фабрично- заводські училища (ФЗУ), технікуми й вищі заклади освіти. У 1933 р. було відновлено діяльністьуніверситетів. Радянська влада поставила за мету сформувати нову інтелігенцію із середовища робітників іселян. Наукові досягнення і відкриття були необхідними для побудови соціалістичного суспільства. У1930-ті рр. АН УРСР стала центром науково-дослідної роботи: відбувалося становлення таких галузейзнань, як нелінійна механіка, теоретична фізика, теорія зварювання металів, було проведено ядернуреакцію. Створювалися академічні інститути електрозварювання, гірничої механіки, економіки, історіїУкраїни, української літератури, фольклору.У цей же період влада прагне підкорити інтелігенцію інтересам партії та держави. Згортаєтьсяполітика українізації, закриваються українські школи і школи національних меншин. Українська культурастає важелем для зміцнення влади більшовиків, з'являється термін «буржуазний націоналізм».Політика партійного керівництва СРСР і УРСР, спрямована на знищення української інтелігенції в1930-ті рр., одержала назву «розстріляного відродження». Відносна свобода й розквіт української культури в1920-ті рр. змінилися утисками й репресіями. Щоб придушити вільний вияв думок, посилити почуття страху,відсторонити від активної діяльності інтелектуалів, адміністративно-командна система вдавалася до розправ,свавільних арештів, відкритих і закритих судових процесів. Були репресовані вчені-історики М.Слабченко,М.Горбань. У 1933 р. був заарештований і засуджений до поселення на Соловки український філософ П.Демчук(1937 р. був розстріляний). Загинули академіки АН СРСР геолог Н.Світальський, генетик І.Агол, фiлософЗ.Семковський. Почалося переслідування М. Грушевського. Звинувачення висувалися проти колишньогопрезидента АН УРСР В.Вернадського та новообраного президента О.Богомольця.Схожі процеси відбувалися в галузі літератури й мистецтва. У 1933 р. були заарештовані поет ідраматург М. Яловий, талановитий режисер, організатор театру «Березіль» Лесь Курбас, який пізнішезагинув у таборах. У 1934 р. були розстріляні новеліст Г.Косинка, лірик Д.Фальковський, драматург і поетК.Буревій, поет О.Близько, різкої критики й нападів з боку влади зазнавали Остап Вишня, М.Рильський,Л.Ландау. Загалом жертвами сталінських репресій стали близько 500 письменників, що жили й працювалив Україні.Апогеєм винищення української інтелігенції та передових діячів науки й культури стали 1937-1938роки.Для швидкого розгляду політичних справ і позасудового розгляду створювалися особливі трійки,що виносили вироки без участі обвинувачуваного. Сталінський терор не тільки позбавив волі й життя масилюдей, він розтлівав тих, кого минала трагічна доля. У людей гинули віра в добро, рушилися авторитети,тьмяніли ідеали. І навпаки, заохочувалися ганебні вчинки – доноси, наклепи, провокації. Світле й бажанемайбутнє, якого прагнули люди, зіткнулося в ті роки із соціальною незахищеністю, жорстокістю,скаліченими долями мільйонів людей.

Поиск по сайту: