Відмінності за метою, особливостями впливу на організм і проявом різних тренувальних ефектів

Тим більше знижується адаптація і збільшується уразливість організму відносно фізичних навантажень при розвитку захворювання. Ось чому обсяг та інтенсивність фізичних навантажень у тренувальних діях, вживаних з різною метою, повинні бути тим менше, чим більше знижені потенціал здоров'я і адаптаційні можливості організму. На жаль, це положення не завжди враховується, і можна виявити рекомендації з використання спорту з метою реабілітації при захворюваннях.

По-друге, тренування, що переслідує оздоровчі, профілактичні й лікувальні цілі, відрізняється за специфікою впливу на організм. Для цілком здорових людей можуть бути використані найрізноманітніші за характером впливу на організм вправи. Хоча оздоровчий потенціал різних за динамічною структурою фізичних вправ неоднаковий, при повному здоров'ї можуть бути використані будь-які вправи, з більшою або меншою мірою оздоровчого ефекту. Основними критеріями, на основі яких розробляються рекомендації відносно вибору тих чи інших фізичних вправ як засобу тренування функцій для здорової людини, є не внутрішні, а зовнішні потреби.

Не особливості функціонального стану, а інтереси людини, її праця й підготованість визначають роль використання певних вправ. Здорова людина може дозволити собі використовувати різні засоби фізичної культури і спорту.

Людина з певними порушеннями стану здоров'я (або навіть з передумовами цих порушень) обмежена в свободі життєдіяльності і, зокрема, у виборі засобів, що можуть бути використані з тренувальною метою. Причому, чим більше вираженими є порушення стану організму особи, тим більшою мірою обмеження виконують роль чинників, що задають умови тренування. Так, при пошкодженні суглоба людина позбавляється можливості рухів у ньому, і вимушена здійснювати з метою відновлення порушеної функції спеціальні вправи («розробка суглоба»). Те ж саме має місце при старінні: особливо помітно з віком порушується здатність до виконання точних, координованих рухів, а також вправ швидкісно-силового типу. Саме тому для літніх людей тренування виявляється особливо ефективним в оздоровчому відношенні.

Слід зазначити головну особливість такої важливої для реалізації лікувальних і профілактичних ефектів специфічності фізичних вправ. Специфічними, або спеціальними називають ті вправи, що забезпечують найважливіші для формування необхідних функціональних станів організму ефекти. Як вже згадувалося, спеціальними для відновлення функції пошкодженого суглоба є рухи в ньому (спочатку вони можуть бути пасивними, виконуваними за допомогою сторонніх зусиль, а потім — активними, зі зростаючою амплітудою), для організму, що старіє, спеціальними є вправи, що збільшують рухливість у суглобах, а також рухи швидкісно-силового типу.

Диференціюючи різні види ефектів, що викликаються фізичним тренуванням, слід зупинитись ще на декількох особливостях. Один з найважливіших критеріїв результативності тренувальних дій — співвідношення між ефектом, що формується в процесі тренування, його соціально-біологічним значенням, вираженістю й тривалістю збереження після припинення тренування з тією «ціною», якою організм його «оплачує». Важливо мати на увазі, що фізичне тренування, як і будь-який засіб, використовуваний з лікувальною, профілактичною або оздоровчою метою, не є панацеєю. За будь-який з тренувальних ефектів організм вимушений «платити» напруженням функцій, без якого формування необхідного ефекту не може бути забезпечене. Реакції організму, що забезпечують досягнення такого ефекту, тобто формування нового функціонального стану організму за рахунок комплексу адаптаційних змін, називають «ціною адаптації», яка є різною для різних ефектів. Найменша вона в умовах розвитку лікувального ефекту: в ідеальному випадку під впливом окремих тренувальних дій в організмі виявляються незначні ознаки стомлення, що незабаром змінюються станом полегшення. Самопочуття хворого при цьому суттєво поліпшується.

При розвитку оздоровчого ефекту кожна елементарна дія що тренує, «оплачується» значним напруженням функцій кровообігу і дихання. Частота серцевих скорочень при цьому зростає у декілька разів більше, ніж при розвитку лікувального ефекту, різко збільшуються легенева вентиляція та споживання кисню. Суб'єктивно висока «ціна адаптації» при дії елементарного тренувального заняття, що забезпечує оздоровчий ефект, виявляється в значній утомі, вираженій задишці й потребі у відпочинку. За граничні напруження організму, не забезпечувані відпочинком, організм спортсмена «розплачується» власним здоров'ям. Якщо ж використовувані навантаження перевершують можливості організму, що є реальністю в умовах змагань, коли спортсмен прагне перемогти, то спортивний результат може коштувати йому життя.

Описані випадки інфаркту міокарда та інших найнебезпечніших станів в умовах змагань у абсолютно здорових спортсменів. Причина полягає у тому, що лікарські дослідження оцінюють організм людини в звичайних обставинах, а не в умовах змагань. Ці факти указують на відносність діагнозу «здоровий»: спортсмен може бути достатньо здоровий у звичних умовах, але недостатньо — для умов змагань.

Кожний зі сприятливих тренувальних ефектів характеризується унікальністю. Так, висока «ціна адаптації», властива елементарному оздоровчому ефекту, забезпечує довготривалий адаптаційний результат. В основі його лежать не тільки функціональні (як у лікувального ефекту), але й морфологічні зміни: в результаті систематичного тренування збільшується м'язова маса тіла, ущільнюється кісткова тканина, зростає життєва ємкість легенів. Оздоровче тренування глибоко (і всесторонньо, якщо в ній беруть участь великі м'язові групи) перетворює організм. Лікувальний ефект, на відміну від цього, не є тривалим: він допомагає вивести організм із захворювання, після чого поступово згладжується. Проміжне положення між цими ефектами посідає профілактичний ефект.

Різне і соціально-біологічне значення цих тренувальних ефектів. Оздоровчий ефект збільшує свободу життєдіяльності, життєву активність і якість життя. Активніше життя виявляється, проте, багатим великою кількістю надзвичайних дій, здатних порушити здоров'я. Тому фізичне тренування, що не переслідує лікувальну профілактичну мету, а таким, що забезпечує розширення функціональних можливостей організму, збільшення його активності, може не супроводжуватись суттєвим зниженням захворюваності. Відносно деяких груп хвороб під впливом систематичного тренування (особливо в спорті, тобто з великими навантаженнями) їх частота збільшується. Це стосується захворювань травного тракту й опорно-рухового апарату, дихальних шляхів і ряду хвороб серцево-судинної системи. Разом з тим, тривалість непрацездатності внаслідок захворювань у фізично тренованих осіб менша, ніж у нетренованих. Указана особливість знаходить пояснення в життєвій активності, що різко збільшується, у результаті фізичного тренування. Саме тому в житті фізично тренованих людей більше ситуацій, що сприяють розвитку захворювань.

Тривалість захворювань, що під впливом фізичного тренування скорочується, указує на збільшений потенціал здоров'я у фізично тренованих людей. Слід зазначити, що ефект фізичної тренованості не може забезпечити вищу опірність відносно будь-яких несприятливих чинників. Так, за рахунок тільки фізичних вправ не можна зробити організм стійкішим до холоду; у спортсменів захворювання дихальних шляхів (так звані «простудні» хвороби) спостерігаються значно частіше, ніж у фізично пасивних людей.

Лікувальний ефект фізичного тренування забезпечує поліпшення якості життя, активність і свободу життєдіяльності набагато меншою мірою, ніж оздоровчий. Проте в соціально-біологічному аспекті такий вплив не менш цінний, ніж значно більш виражене поліпшення якості життя при розвитку оздоровчого ефекту у людей без яких-небудь захворювань. Як відомо, істина конкретна в конкретних обставинах, і тому навіть невелике покрашення стану людини в ситуації його пригнічення захворюванням винятково цінне.

У тому, що це дійсно так, можна переконатись, оцінивши в балах (за п’ятибальною системою) відносне покрашення самопочуття, активності й настрою у двох груп осіб, які займаються фізичними вправами: 17 здорових осіб 40 — 49 років, які займаються оздоровчим бігом, і група хворих того ж віку (14 осіб) з хронічними захворюваннями серцево-судинної системи й обміну речовин, які знаходяться на напівліжковому режимі в умовах клініки.

Природно, що величина фізичних навантажень у здорових і хворих людей була абсолютно різною. Використовуючи розрахункові показники енергетичних витрат, за даними ряду дослідників, визначено, що витрата енергії у здорових людей, які займаються оздоровчим бігом, що триває близько півгодини, складає 427,5 ± 25,8 ккал. За одну хвилину такого бігу в середньому витрачається 14,25 ± 1,03 ккал, що, з урахуванням маси тіла, складе в цій групі 0,2 ± 0,01 ккал-кг^-1-хв^-1. У групі, в якій пацієнти займаються лікувальною фізкультурою (з тривалістю заняття близько чверті години) витрата енергії склала 30,41 ± 2,03 ккал, а за одну хвилину - лише 2,03 ± 0,12 ккал. З урахуванням маси тіла, витрата енергії при заняттях лікувальною фізкультурою складає 0,025 ± 0,002 ккал*кг^-1*хв^-1. Отже, сумарна витрата енергії за все навантаження в групі здорових виявилася в 14 разів більше, ніж у групі хворих, а при розрахунку витрат, що доводяться на 1 кг маси тіла за хвилину — у 8 разів більше. Якщо ж врахувати, що частина енергії приблизно 1,2 ккал*хв^-1 витрачається на основний обмін, тобто на покриття потреб в підтримці самого життя організму, то виявиться, що розраховані на 1 кг маси тіла за хвилину роботи витрати енергії при оздоровчому бігу перевищують аналогічні показники при заняттях лікувальною фізкультурою в 18 разів. Результат, проте суб'єктивно відчувається, у вигляді покрашення самопочуття, настрою, збільшення активності в групі хворих виявився суттєво більшим, ніж у здорових осіб.

Ці дані, відповідно до відомостей спеціальної літератури, дозволяють зробити висновок про те, що сама величина тренувального навантаження — безвідносно стану й можливостей організму людини, яка виконує це навантаження — не має суттєвого значення для досягнення оздоровчого або лікувального результату. Тільки з урахуванням можливостей організму і конкретних його потреб мають призначатись будь-які засоби і дії, спрямовані на зміцнення здоров'я, профілактики і лікування захворювань.

Поиск по сайту: