Загальні умови призначення пенсій у недержавній пенсійній системі

Суб'єктами права на отримання пенсійних виплат у недер­жавній пенсійній системі є учасники недержавного пенсійно­го забезпечення — фізичні особи, на користь яких сплачують­ся пенсійні внески до пенсійного фонду, страхової організації або на депозитний рахунок до банківської установи і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в по­рядку, визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про відкриття депозитного рахунка.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. При цьому фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

Підставами для здійснення пенсійних виплат пенсійними фондами є:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначе­ного відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

2) визнання учасника фонду інвалідом;

3) медично підтверджений критичний стан здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду;

4) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України;

5) смерть учасника фонду.

Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за його заявою. Форма такої заяви встановлюється Державною комі­сією з регулювання ринків фінансових послуг України, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним конт­рактом, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій грома­дян.

Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який дає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не ви­значено законами. Учасник фонду має право змінити визначе­ний ним пенсійний вік, подавши про це заяву адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.

У заяві учасника фонду, де визначається дата настання його пенсійного віку, обов'язково зазначається вид обраної ним пенсійної виплати. Заява подається адміністратору пен­сійного фонду не пізніше ніж за 2 місяці до настання пенсій­ного віку, визначеного учасником фонду.

У разі набуття учасником фонду права на отримання пен­сії по інвалідності за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням виплата пенсії за рахунок коштів недержавного пенсійного фонду допускається раніше на­стання пенсійного віку, визначеного заявою учасника фонду. У цьому разі він має право визначити свій пенсійний вік після настання інвалідності без урахування обмежень, вста­новлених Законом України «Про недержавне пенсійне забез­печення».

Відмова або затримка у здійсненні пенсійних виплат забо­роняється, крім випадків, передбачених законом. У разі підмови або затримки пенсійних виплат учасник фонду має право оскаржити дії осіб, які здійснюють пенсійні виплати, до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України або до суду. Порушення строків здійснення пенсійних виплат є підставою для застосування санкцій, встановлених законом.

Пенсійні виплати з недержавного пенсійного фонду здійс­нюються незалежно від одержання виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.

Важливе значення у систем' недержавного пенсійного за­безпечення має пенсійний контракт. Він укладається між пенсійним фондом та його вкладником. Від імені пенсійного фонду виступає його адміністратор та особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Особі не може бути відмовлено в укладенні пенсійного контракту з відкритим пенсійним фондом. Адміністратор корпоративного або професійного пенсійного фонду може ук­ладати пенсійні контракти тільки з тією особою, яка відпо­відає вимогам, визначеним законом та статутами відповід­них пенсійних фондів.

Кожен вкладник фонду може укласти один або декілька пенсійних контрактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на користь учасника не­державного пенсійного забезпечення.

Вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

Пенсійний контракт укладається у трьох примірниках, якщо вкладник не є учасником відповідного пенсійного фон­ду, або у двох — якщо вкладник є учасником фонду.

Істотними умовами пенсійного контракту є:

1) паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікацій­ний номер (якщо вкладником є фізична особа) або повне най­менування, місцезнаходження (юридична адреса) постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські рек- нізити вкладника фонду;

2) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікацій­ний номер;

3) посилання на обрану вкладником фонду пенсійну схему;

4) строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та ро­зірвання;

5) порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасни­ком фонду у разі дострокового розірвання пенсійного конт­ри кту або ліквідації пенсійного фонду;

6) права, обов'язки, відповідальність сторін та порядок нирішення спорів;

7) розмір пенсійних внесків та умови його зміни;

8) інші умови за погодженням сторін.

Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладником фонду та адміністратором.

Дія пенсійного контракту вважається закінченою:

1) після повного виконання вкладником фонду своїх зо­бов'язань за пенсійним контрактом та укладення учасником (учасниками) фонду договору про виплату пенсії на визначе­ний строк з пенсійним фондом;

2) після передачі пенсійних коштів учасника фонду стра­ховій організації відповідно до укладеного учасником фонду договору страхування довічної пенсії;

3) після передачі пенсійних коштів учасника фонду бан­ківській установі відповідно до укладеного учасником фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунка;

4) у разі смерті учасника фонду та виконання передбаче­них у зв'язку з цим умов;

5) у разі ліквідації пенсійного фонду;

6) у разі заміни вкладником фонду пенсійного фонду;

7) у разі ліквідації вкладника фонду — юридичної особи, без визначення його правонаступника;

8) у разі дострокового розірвання контракту;

9) в інших випадках, передбачених пенсійним контрактом.

Умови та порядок здійснення пенсійними фондами недер­жавного пенсійного забезпечення визначаються пенсійними схемами, які розробляються з дотриманням вимог норматив­но-правових актів з питань недержавного пенсійного забез­печення.

Пенсійна схема — це сукупність умов та процедур, що ви­значають функціонування недержавного пенсійного забезпе­чення. Принцип дії пенсійної схеми та її елементи визнача­ються у статуті недержавного пенсійного фонду.

Кожен пенсійний фонд може використовувати декілька пенсійних схем.

За формою зобов'язань щодо виплати пенсій розрізняють два типи пенсійних схем:

1) програма пенсійного забезпечення з визначеними пен­сійними виплатами. За нею суму пенсійних виплат особі обчислюють на підставі формули з урахуванням величини заробітної плати працівника протягом періоду, визначеного

у законодавстві та стажу його роботи. Розмір пенсії, що її отримуватиме особа, не залежатиме від загальної суми її пенсійних внесків до пенсійного фонду;

2) програма пенсійного забезпечення з визначеними пен­сійними внесками. За нею величину пенсійних виплат визна­чають на підставі загальної суми реальних пенсійних внесків до пенсійного фонду та на підставі суми інвестиційного дохо­ду, одержаного від інвестування. Величина майбутньої пенсії безпосередньо залежить від того, скільки коштів нако­пичено на індивідуальному рахунку і який дохід одержано від інвестування.

Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми та її зміни, але не частіше одного разу на 6 місяців.

Одним із видів пенсійних виплат у системі недержавного пенсійного страхування є довічна пенсія або, як її ще назива­ють, довічний ануїтет. Вона виплачується страховою ор­ганізацією на підставі договору страхування після досягнен­ня особою пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування.

Величину ануїтету визначають на підставі суми пенсійних активів, яка була на рахунку застрахованої особи на момент її виходу на пенсію. При цьому також враховується май­бутній інвестиційний дохід та видатки, що виникатимуть у процесі подальшого інвестування зазначених сум.

Розмір пенсії на визначений строк обчислюється за мето­дикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Виявивши бажання одержувати пенсію на визначений строк, учасник фонду повідомляє про це адміністратора. Ви­плата пенсії на визначений строк, що здійснюється за раху­нок коштів пенсійного фонду, розпочинається з дня досяг­нення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, зі здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів.

Договір про виплату пенсії на визначений строк укла­дається у письмовій формі. При цьому обов'язковою умовою є ознайомлення особи, яка укладає договір, з пам'яткою, що містить роз'яснення основних положень договору про випла­ту пенсії, складеною відповідно до вимог, встановлених Дер­жавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Під час виплати пенсії на визначений строк учасник фон­ду може перейти до іншого пенсійного фонду з метою подаль­шого отримання пенсії обраного виду. При цьому пенсійний фонд, до якого перейшов учасник фонду, продовжує виплату такої пенсії протягом строку, що залишився.

Під час виплати пенсії на визначений строк учасник фонду може укласти зі страховою організацією договір страхування довічної пенсії з оплатою такого договору за рахунок пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді.

Адміністратор, який здійснює виплату пенсії на визначе­ний строк, зобов'язаний відшкодувати особі, з якою укладе­но відповідний договір, збитки, завдані внаслідок недотримання умов договору, згідно із законом.

Порушення встановленого порядку здійснення виплати пенсії на визначений строк не може бути підставою для будь-якого обмеження права учасника фонду на належні йому пенсійні кошти та пенсійні виплати.

Крім вказаних вище пенсій, у системі недержавного пен­сійного страхування передбачено одноразові пенсійні виплати. Вони здійснюються адміністратором одноразово на вимо­гу учасника фонду в разі:

1) медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;

2) коли сума належних учасникові фонду пенсійних кош­тів на дату настання у нього пенсійного віку не досягає міні­мального розміру суми пенсійних накопичень, встановлено­го Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;

3) виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Право на одноразову пенсійну виплату мають також спад­коємці учасника фонду після смерті останнього.

Для одержання пенсійної виплати, що здійснюється одно­разово, учасники фонду, а у разі смерті учасника — його спадкоємці, подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати.

Пенсійна виплата, що здійснюється одноразово, визна­чається відповідно до суми пенсійних коштів, які облікову­ються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на одержання такої виплати.

Вона провадиться протягом 5 робочих днів після отриман­ня відповідної заяви та необхідних документів. У разі пору­шення строку виплати адміністратор за власний рахунок сплачує отримувачеві пенсійної виплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягала виплаті, за кож­ний день прострочення платежу, в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових по­слуг України.

Поиск по сайту: