АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зародження політичних вчень в епохи Стародавнього світу і Середніх віків

Читайте также:
  1. Антропний принцип Всесвіту
  2. Більшість країн світу мають відкриту економіку.
  3. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
  4. В умовах сучасного світу
  5. Визначальні категоріальні характеристики світу
  6. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
  7. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
  8. Вкажіть частини світу, що були позначені на першому глобусі Бехайма
  9. Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
  10. Джерела бюджетів на освіту
  11. Дослідження динаміки середніх величин індексним методом: індекси середніх величин змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень; їх взаємозв’язок
  12. Етичні ідеї середніх століть. Віра і знання

Політична наука сформувалася в процесі переходу від буденного сприйняття політики до методів наукового пізнання, причому долі багатьох держав істотно змінювалися під впливом макрополітичних теорій і приватних концепцій.

Процес зародження політичної думки тісно пов'язаний з появою перших держав. У Стародавньому світі вона існувала в релігійно-міфологічній формі. Її основу становили ідеї про божественне походження влади, держави, правителів і права. У міфах древнього Єгипту, Месопотамії, Персії, Індії та Китаю царська влада була представлена як гарант правди-справедливості і правосуддя.

Однак в сер. I тис. до н. е. виявилися тенденції до раціоналізації політичних уявлень, з'явилися вчення, самостійні від релігійної ідеології.

Давньокитайський мислитель Конфуцій розробив вчення про «гуманному управлінні», в якому держава трактувалося як велика родина, а відносини зверхників та підлеглих трактувалися як відносини батьків і дітей.

В Індії в «Законах Ману» (II ст. до н. е.) захищалися релігійні положення про поділ суспільства на варни, їх нерівність і т. д. Особливе значення надавалося обґрунтуванню керівного становища брахманів: цар повинен шанувати брахманів, додержуватися їх порад і повчанням.

Давньогрецькі філософи ґрунтувалися на практичному ототожненні політики, держави і суспільства.

Сократ був принциповим прихильником законності. Він обгрунтував принцип компетентного правління, сформулював морально-розумну основу і суть держави.

Софісти піддали раціоналістичної критиці закони і звичаї, вчили, що держава є продукт «суспільного договору».

Платон створив першу утопію держави, дав схему-еволюцію державного ладу.

Аристотель розвинув уявлення про політику як вищу форму соціального спілкування, вчив, що мета держави — загальне благо. Аристотель виділив «правильні» і «неправильні» форми правління (критерієм правильності при цьому виступає їх можливість служити загальному благу). Трьома «правильними» формами держави, за Арістотелем, є монархія, аристократія і політія, а відповідними їм «неправильними» формами правління — тиранія, олігархія і демократія.

Рим створив імперію і систему права, були введені поняття: право, мораль, республіка, влада та ін.



Стародавній світ сформував уявлення про поліс, про політичну владу і форми правління, про змішану форму держави і поділ влади, про значення права і відмінностях природного і позитивного права та ін.

На політичні вчення епохи Середніх віків вирішальний вплив зробило християнство. Центральними питаннями політичної думки були: як облаштувати політичне життя відповідно до християнським віровченням, і яка влада вище — духовна чи світська. У XIII ст. на основі схоластики виникла специфічна політична наука — «політичне мистецтво» (Альберт Великий), «політична наука» (Фома Аквінський), що символізувало поворот в бік формування спеціальних знань про цю область життя.

Розвиток в ХII—ХIV ст. призвело до появи ідеології, яка оскаржувала право церкви втручатися в земні справи. З другої половини ХIV ст. настає епоха Відродження, основний ідейний зміст якої — «гуманізм» представляв собою зосередження на земних інтересах людини. Реформація (XVI) відкинула авторитет Отців церкви в тлумаченні Священного Писання, вдалася до доводів розуму, проклавши дорогу раціоналізму.

Ніколо Макіавеллі — італійський державний діяч і мислитель, який ввів термін «держава» (stato — «порядок», «впорядкованість») в сенсі особливим чином організованої форми влади. Він обґрунтував політику як досвідчену науку, вільну від моральності, розглянувши її з точки зору: що робить політика процвітаючим, а державу — надійної і могутньої.

Французький мислитель Жан Боден першим розробив поняття державного суверенітету.

У стародавньої та середньовічної думки політика визначалася як область державного управління громадянами або підданими, її метою була державна влада.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.005 сек.)