АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Проблеми бюджетної політики та державного боргу

Читайте также:
  1. III. Проблеми соціальної, стратифікації.
  2. Адміністративні методи державного управління.
  3. Актори світової політики та зовнішня політика держави
  4. Бюджет та податки як інструменти державного регулювання економіки
  5. Взаємозв'язок політики й економіки
  6. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
  7. Види і функції політики
  8. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
  9. Види форм державного (політичного) режиму
  10. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Класифікація кредитного портфеля
  11. Визначення проблеми подвійного оподаткування
  12. Виконання видатків загального фонду Державного бюджету України за функціональною класифікацією в 2012 р.

Державний борг – це сума накопичених в країні за певний період бюджетних дефіцитів за вирахуванням існуючих за цей час позитивних сальдо бюджету.

Дефіцит бюджету – це, як уже визначалось, сума, на яку в даному році видатки бюджету перевищують його доходи. Бюджетний дефіцит відображає певні зміни в національній економіці, у відтворювальному процесі, фіксує результати цих змін.

Дефіцит бюджету і величина державного боргу є найважливішими показники стану економіки, тому даній проблемі традиційно відводиться велика увага.

Економічна наука визначає достатньо багато причин бюджетного дефіциту, як-от:

- падіння суспільного виробництва;

- зростання граничних витрат суспільного виробництва;

- надлишковий випуск незабезпечених паперових грошей;

- невиправдано великі за розміром соціальні програми;

- зростаючі витрати на фінансування ВПК;

- значний за розміром оборот „тіньової економіки”;

- значні невиробничі витрати, приписки, викрадання, втрати виробленої продукції та інші, що не підлягають суспільному обліку.

Розрізняють бюджетний дефіцит:

· фактичний — відображає реальні надходження і видатки за певний період часу;

· структурний — показує, якими мають бути надхо­дження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва;

· циклічний — відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різни­ця між фактичним і структурним дефіцитом.

Бюджетний дефіцит і державний борг тісно взаємопов’язані. По-перше, державні позики – важливим джерело покриття бюджетного дефіциту. По-друге, визначити наскільки шкідливий той чи інший розмір дефіциту бюджету, неможливо без аналізу величини державного боргу. З іншого боку, для оцінки кількісного розміру державного боргу необхідне дослідження динаміки росту дефіциту.

Бюджетний дефіцит, безумовно, відноситься до т.зв. негативних економічних категорій типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, які в той же час є невід’ємними елементами ринкової економічної системи. Більше того, без них ця система втрачає спроможність до саморозвитку і поступового руху вперед.

Державний борг зростає в різних країнах різними темпами. Перевищення державного боргу над річним ВВП більше, ніж в 2,5 рази, вважається небезпечним для стабільності, особливо для сталого грошового обігу.

Розрізняють внутрішній та зовнішній державний борг, а також короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 5 років) і довгостроковий (понад 5 років).

Зовнішній державний борг – це борг іноземним державам, фірмам, організаціям, окремим особам. Цей борг лягає на країну найбільшим тягарем, бо для його погашення держава повинна віддавати за межі країни частину ВВП і навіть національного багатства. Потрібно пам’ятати і те, що кредитор зазвичай ставить певні вимоги, після виконання яких надається кредит.

Внутрішній борг – це борг держави своєму населенню і бізнесу. Згідно з законодавством України, її державним внутрішнім боргом є боргові зобов’язання уряду перед юридичними і фізичними особами, виражені у валюті України. Такі боргові зобов’язання можуть мати форму: кредитів, отриманих урядом від НБУ та інших структур; державних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів (в Україні – облігацій державної внутрішньої позики - (ОДВП)); інших боргових зобов’язань, гарантованих Кабінетом Міністрів України.

Зростання внутрішнього боргу менш шкідливе для національної економіки у порівнянні з ростом її зовнішнього боргу. „Втечі” товарів та послуг за кордон (безоплатної) при погашенні внутрішнього боргу не відбувається, але при цьому виникають певні зміни в економічному житті, наслідки яких можуть бути суттєвими. Це пов’язано насамперед з тим, що погашення внутрішнього державного боргу приводить до перерозподілу доходів у самій країні.

Предметом особливої уваги є і повинен бути зовнішній борг. Якщо платежі по ньому складають значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни (наприклад, 30-40%), то залучати нові позики з-за кордону стає все важчим. Їх надають менше і під більш високі проценти, вимагаючи застави або особливих гарантій. У деяких країнах, що розвиваються, щорічні зобов’язання виплат по позиках перевищують всі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Вплив державного боргу на економіку:

— позитивний — у фазі економічного спаду викорис­тання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання;

— негативний — витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів на користь власників державних облігацій, змен­шення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідаль­ності за погашення боргових зобов'язань на майбутні поко­ління тощо.

Як правило, уряди країн-боржників, вживають усіх можливих заходів, щоб не стати безнадійними боржниками, бо це обмежує доступ до зарубіжних фінансових ресурсів. Для цього можливі декілька шляхів.

1. Традиційний шлях – сплата боргів за рахунок золотовалютних резервів – для сталих боржників, як правило, виключений, тому що у них ці резерви вичерпані або дуже обмежені.

2. Консолідація зовнішнього боргу, яка означає перетворення коротко- і середньострокової заборгованості в довгострокову, тобто перенесення платежів у віддалене майбутнє. Така консолідація можлива тільки зі згоди кредиторів. Кредитори створюють спеціальні організації – клуби, де відпрацьовують солідарну політику відносно країн, що не в змозі виконувати свої міжнародні фінансові зобов’язання. Найбільш відомі серед таких клубів – Лондонський, в який входять банки-кредитори, і Паризький, що об’єднує держави-кредитори. Ці два клуби часто йшли назустріч проханням країн-боржників (у тому числі України) про відстрочку виплат, а інколи навіть частково списували борги.

3. У деяких країнах практикують скорочення розмірів зовнішнього боргу шляхом конверсії – перетворення його в довгострокові іноземні інвестиції. Для заміщення боргу іноземним кредиторам пропонують нерухомість або участь у капіталі у країні, що стала боржником. Одним з варіантів перетворення зовнішнього боргу в іноземні капіталовкладення є участь господарських суб’єктів країни-кредитора у приватизації держаної власності в країні-боржнику. В цьому випадку зацікавлені фірми країни-кредитора викуповують у своєї держави або банку зобов’язання країни-боржника, з обопільної згоди використовують їх для купівлі власності. Така операція веде до збільшення іноземного капіталу в національній економіці без надходження в країну з-за кордону фінансових ресурсів, машин, верстатів, технологій. Вона полегшує тягap зовнішнього боргу, робить можливим отримання нових кредитів, стимулює новий приплив приватних іноземних інвестицій і реінвестицій у куплені таким чином господарські об’єкти.

4. Звернення країни-боржника до міжнародних фінансово-кредитних установ, – МВФ, регіональних банків, Світового банку. Вони, як правило, надають пільгові кредити, але обумовлюють їх жорсткими вимогами до державної економічної політики, як-то: емісійної, кредитної політики, стимулювання конкуренції, зведення до мінімуму дефіциту державного бюджету. До таких кредитів в останні роки часто звертаються постсоціалістичні країни, Україна в тому числі.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)