Антична Греція

На півдні Європи знаходиться Балканський п-в, у його південній частині розташована країна Греція. Серед гір є рівнини з родючими землями.

У ІІІ-ІІ тисячолітті до н.е. на о.Крит існували міста з кам’яними будинками та хижами бідняків. У палаці стіни зал розписані фресками (картина, написана на сирій штукатурці). Критяни з успіхом займалися сільським господарством, виготовляли бронзову зброю, будували кораблі, мали свою письменність. Археологічні дослідження показали, що на Криті у ІІІ-ІІтис. до н.е. виникло перша у Європі держава і класове суспільство. Значного розвитку досягла і культура.

На Криті народився міф про Дедала та Ікара.

На Криті жив грек Дедал, архітектор, скульптор. Він побудував для царя лабіринт – будівлю з заплутаними переходами. Дедал хотів покинути Крит, але цар не дозволяв. Тоді дедал змайстрував для себе і свого сина Ікара крила з пташиного пір’я, зліпивши їх воском. На крилах обидва полетіли з Крита. Спочатку Ікар летів за батьком, але потім, захопившись, піднявся високо у небо. Сонячне проміння розтопило віск. Ікар впав у море і загинув. Дедал долетів до о-ва Сицилія. (Які моральні принципи давніх греків знайшли своє втілення в цьому міфі?)

У ІІ тис. до н.е. розвивалася культура міста Мікени. Тут був побудований Мікенський акрополь. Він стояв на високому пагорбі, його стіни складені з великих обтесаних каменів. Акрополь – «верхнє місто», відповідає російському кремлю. На акрополі знаходилися царський палац та будинки знаті.

В Афінах у цей час розвиток відбувався тим же шляхом.

Давні грецькі міфи – важливе джерело про далеке минуле Греції. Міф про аргонавтів, що шукали золоте руно(шкіра барана з золотою шерстю).

Особливо багато було переказів про походи греків на Трою. На їх основі були створені поеми «Іліада» та «Одіссея». Вважають, що їх створив великий поет сліпий Гомер. З «Іліади»:осада Трої, троянський кінь; кращим воїном серед греків був швидконогий Ахілл. Серед троянців – Гектор. Описується їх поєдинок та загибель Гектора. Але загинув і Ахілл (ахіллесова п’ята – слабке місце). «Одіссея» розповідає про пригоди Одіссея під час повернення його з Трої на о. Ітаку. Обидві поеми Гомера належать до найвеличніших творів літератури.

Людина в Античній Греції спробувала осмислити оточуючу дійсність. Греки, як і інші давні народи, не розуміли та боялися явищ природи, вірили, що нею управляють боги.

Міфологія і релігія стрімко розвиваються: у міфології з’являються напівбоги-напівлюди, герої, що походили, на думку греків, від шлюбу богів і людей. Герої творять волю Зевса на землі, очищують землю від чудовиськ (велетні-Циклопи, морські чудовиська - Горгона), намагаються правильно організувати людське життя. Такими є Геракл і Тезей. Особливо славили Геракла, який здійснив 12 подвигів. Це образ благородства, що перемагає зло. Нащадок Титанів – Прометей забирає небесний вогонь і передає його людям.

Герої давньогрецьких міфів

Зевс – батько богів Гефест – бог вогню і ковальства

Гера – його дружина (покровителька шлюбу) Артеміда – богиня полювання

Посейдон – бог моря Арес – бог війни

Деметра – богиня родючості Афродіта – богиня краси і кохання

Гестія – богиня домашнього вогнища Дионіс – бог виноробства

Аід – бог підземного царства

Афіна – богиня мудрості

В Греції в давні часи стався перехід від матріархату до патріархату. Греки обожнювали людину – боги це і є люди, безсмертні і вічно молоді.

Міста-поліси поєднувалися в одне ціле і об’єднували давньогрецький народ. Розвивалася рабовласницька полісна демократія. Раби не допускалися до участі в обрядах і культах.

На час Олімпійських ігор міжусобні війни припинялися.

Художня творчість Еллади вперше в історії людства установила реалізм як норму мистецтва. Мета мистецтва, як стверджували філософи, - створення краси, що рівнозначна добру, фізичній і духовній досконалості людини.

Жителі Афін хотіли, щоб Перемога (Ніка) завжди залишалася з ними. Храм Парфенон – ідея торжества демократії. У УІІІ ст. до н.е. знатні афіняни підкорили собі населення Аттики. Своє правління греки називали аристократією – «влада кращих», аристократ – знатна людина. Інше населення називали демос – народ.

Великий мислитель Демокрит – вивчав природу, виразив геніальну думку про те, що весь світ складається з атомів. Не вірив у безсмертя душі, а виникнення релігії пов’язував з безпорадністю людини перед силами природи.

Послідовником Демокрита був лікар Гіппократ – вважав, що лікар повинен надавати допомогу організму у боротьбі з хворобою. Залишив труди про правильне харчування, ліки та операції.

Вчений ІУ ст. до н.е. Аристотель накопичені на той час наукові знання розподілив на окремі галузі науки: ботаніка – від грец. «рослина», фізика – «природа», політика – «держава». Вчений вважав, що Земля – куля, але у центрі світу.

Батько історії Геродот у У ст. до н.е. написав історію греко-персидських війн, історії народів, що брали в них участь: «Геродот зібрав та записав ці відомості, щоб великі і гідні справи еллінів та інших народів не залишилися невідомими» - так він розпочав свою книгу.

Сократ негативно ставився до демократичного ладу, за що його засудили до смертної кари.

Освіта

В Афінах були кращі грецькі школи. З 7 років сини вільних греків відвідували школи, вчилися читанню та письму. Діти багатих навчалися до 18 років у гімназіях. Писали стилем - металевою паличкою, процарапуючи на віску знаки.

Особливо суворим було навчання у Спарті. Дорійці вторглися у ІІ тис. до н.е. в Грецію і заснували своє місто-державу. Усі спартанці були воїнами. Батько приносив новонародженого хлопчика старійшинам. Якщо дитина виявлялася міцною і здоровою, старійшини дозволяли батькові виховувати її. Якщо ж дитина була хворою і слабкою – її кидали у прірву. З 7 років забирали до школи, трохи вчили читанню, письму, грі на флейті, а більшість часу займалися фізичними вправами. Щоб навчити переносити біль, їх сікли.

Театр

На честь бога Дионіса греки влаштовували ходи по вулицях. Біля підніжжя холма ставили ятку «скене», в ній актори перевдягалися. Перед ним розташовували «оркестру» – тут виступали актори і хор. У кінці У – ІУ ст. до н.е. такі театри під відкритим небом існували у всіх містах Греції. Театр – місце для видовищ. В Афінах театр вміщав 17 тисяч глядачів. Есхіл став першим автором грецьких трагедій («пісня козлів») – «Прометей прикутий». Трагедія Софокла «Антигона» вражала глядачів. Комедії Аристофана були дуже популярними (комедія - «пісні веселих поселян»).

Поиск по сайту: