Трудові відносини

Трудові та тісно пов'язані з ними відносини відрізняються від цивільних ще й своїми цілями та ціннісними орієнтаціями, зокрема, соціальними інтересами і потребами, якими суб'єкти керуються у своїх взаєминах. За своїм змістом трудові відносини зорієнтовані не тільки на результат роботи, яка була обумовлена трудовим договором, і її оплату, а й на нормування праці, робочого часу, його режиму, часу відпочинку, охорони здоров'я у процесі праці, професійного навчання і підвищення кваліфікації, дисципліни праці і матеріальної відповідальності обох сторін тощо. Крім того, під дію норм трудового права підпадають відносини: організаційно-управлінські у сфері праці, соціального діалогу, нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, вирішення трудових спорів тощо.

Суспільні відносини, які є предметом трудового права можна класифікувати на чотири групи: а) відносини, які виникають у результаті реалізації громадянами здатності до праці; б) відносини, які забезпечують охорону і розвиток трудової діяльності працівників; в) відносини, які виникають у результаті неналежного виконання трудових обов'язків сторонами трудових і тісно пов'язаних з ними відносин; г) організаційно-управлінські відносини, в яких беруть участь представники працівників, профспілки та трудовий колектив.

Тобто норми трудового права покликані регулювати відносини, в яких враховані всі сторони трудової діяльності, а також соціальні інтереси, які впливають на розвиток людини. Саме ці особливості правового статусу працівника і необхідність врахування його соціальних інтересів і потреб, передбачених Конституцією України, потребують специфічного способу регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин.

Дискусія на тему "Система радянського права і перспективи її розвитку", яка відбулася у 1982 році, підтвердила думку, "що критеріями класифікації норм права, відокремлення і розмежування галузей права і інститутів права є предмет і метод правового регулювання" (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. — Т.2. Теория права. — 639 с).

Відповідно до вимог загальної теорії права метод трудового права: а) відбиває характер взаємодії сторін, який впливає на правове положення суб'єктів трудових правовідносин (рівність і підпорядкування); б) визначає сутність наданих прав, які виражаються у характері норм трудового права (імперативному чи диспозитивному); в) визначає порядок встановлення прав і юридичних обов'язків суб'єктів трудових правовідносин (безпосередньо законом чи нормативною угодою).

Поиск по сайту: