Політичне вчення платона

Платон (427–347 рр. е.) – одне із найбільших мислителів як античності, а й в усій історії філософії, політичних вимог і правових навчань. Він — родоначальник філософії об'єктивного ідеалізму. Його погляди склалися під впливом Сократа, знаменитого мудреця, яке проводило життя розмовах і суперечках на афінських площах. Зміст цих розмов знайшло відображення у ранніх творах Платона, які зазвичай виділяють в особливу групу просократических діалогів. Серцевину платонівської філософії становить теорія ідей.

>Политико-правовим питанням присвячені найбільші діалоги Платона — «Держава» і «Закони». У діалозі «Держава» Платон розглядає як єдино правильне, справжнє державний устрій аристократію, засновану на чотирьохдобродетелях – мудрості, мужність, розсудливості та справедливості яких й реалізується практично лише за умови правління філософів [2,с.60].

Якщо Конфуцій вважав, держава буде ідеальним, якщо відповідатиме елементарної осередку суспільства — сім'ї, те з погляду Платона, ідеальне держава має відповідати будовою людської душі. Це засіб гармонізації взаємовідносин чоловіки й держави. Як душа складається з трьох часток: розумної з головної чеснотою мудрістю; чутливої з головної чеснотою мужністю; жаданої з головної чеснотою помірністю, так ідеальне держава має складатися з трьох класів.

Вищий клас — клас правителів, та її основне гідність мудрість. Оскільки дана чеснота більшою мірою властива філософам, те ж саме вони мають управляти державою.

Другий клас — клас воїнів, головна перевага представників якого — мужність.

Третього клас входять хлібороби, ремісники, торговельники й т.п. Головна чеснота представників цього — поміркованість. [1,с.35]

>Сословное розподіл суспільства Платон оголосив умовою міцності держави як спільного поселення громадян. Справедливість у Платона ось у чому: «Займатися своєю справою і втручатися у чужі — і є справедливість». З іншого боку, справедливість вимагає, за Платоном, відповідної ієрархічноїсоподчиненности цих почав в ім'я цілого: здібності розмірковувати (тобто. філософам, які персоніфікують це) личить панувати; шаленого початку (тобто. воїнам) – бути збройної захистом, підпорядковуючись першому початку; обидва цих початку управляють початкомвожделеющим (ремісниками, хліборобами та інші виробниками), яке «за своєю природою жадає багатства» [5,с.38]. Самовільне перехід із нижчого стану в стан вартою чи філософів неприпустимий і є найбільшим злочином, бо кожна людина має робити ту справу, якому він призначений від природи.

Платон пов'язав політичний устрій суспільства питанням власності. У його державі приватну власність і можуть лише представники третього класу лише. Платон думав, що й дозволити мати приватну власність всім, то представники двох вищих класів, як найбільш розумні й сильні, захоплять її, не залишивши нічого третього класу, і буде далеко ще не ідеальним.

Платону належить перша класифікація видів державного будівництва. Узявши в основі кількість правителів, Платон розрізняв монархію, аристократію, демократію,тимократию, олігархію і тиранію. Три останніх виду є викривленими формами трьох перших.

>Тимократия полягає в честолюбстві і властолюбстві, і «>тимократический людина» вважає, що влади має не вміння розмірковувати, але військові подвиги, і тому й любить «гімнастику іохоту»1. Сьогодні б назвали така диктаторським чи поліцейським.

Наступний перекручений вид державного будівництва — олігархія (від «>олига» — частина, «лад, який базується на майновому цензі: при владі стоять там багаті, а бідняки не беруть участь управлении»2. У цьому «заздалегідь оголошується, що до влади не допускаються ті, хто має встановленого майнового цензу. Такі державний лад тримається застосуванням збройної сили, чи само було ще раніше встановлено шляхомзапугивания»3. «У олігархічних державах не звертають уваги розбещеність, навіть допускаютьее»4. У цьому державі безліч трутнів і жебраків.

Перехід відтимократии до олігархії Платон описує так: «Скупчення золота в комор у приватних осіб губитьтимократию; вони передусім вишукують, потім його вжити, і цьогоперетолковивают закони, мало рахуючись із ними... Потім, спостерігаючи, в чому процвітає, і змагаючись друг з одним, вони уподібнюють собі і привабливий всенаселение»5. Обидва ладу —тимократия і олігархія — пов'язані з концепцією ідеального держави Платона. Вони виходять тоді, коли другий чи третій клас ідеального держави, відмовившись від міста своєї основний чесноти — мужності і поміркованості, — захоплюють влада.

Платон критикував і демократію. Недоліком демократії, маю на увазі її грецький варіант, Платон називав вирівнювання рівних і нерівних (тоді як від природи нерівні), заміщаючи державницькі посади через жереб і анітрохи неозабочиваясь «тим, хто з яких занять переходить до державноїдеятельности»1.

Демократія, за Платоном, виникає з олігархії, коли бідняки, одержавши перемогу, всіх зрівнюють у цивільних своїх правах і заміщення державних посад. Третій перекручений вид держави — тиранія. «Отож, тиранія виникає, звісно, ні з жодного іншого ладу, що з демократії; інакше кажучи, з крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокішерабство»2.

Платон говорить про переході видів державного будівництва від однієї до іншого у певному послідовності. Після аристократією — правлінням представників кращих пологів — йдетимократия — панування шляхетних воїнів, які борються честю і слава. За ній олігархія — правління багатих сімейств. З неї виникає демократія — царство свободи, наслідком є беззаконня і тиранія. Отже, лінія розвитку: монархія аристократія тимократия» олігархія демократія тиранія.

Рушійною силою всіх революцій, за Платоном, виступає боротьба. «Зміни у державі зобов'язані своїм походженням тій частині, яка при владі, коли в ній виникаютьраздори»3 [1,с.38].

Отже, кожна форма держави гине через внутрішніх суперечностей, властивих її власному принципу, і зловживань останнім. Так, відповідно до Платону, демократія сп'яняється свободою на нерозбавленому вигляді, і з її виростає її і протилежність – тиранія. Надмірна свобода звертається до надмірне рабство. Тиран домагається влади як «ставленик народу».Тирания – найгірший вид державного будівництва, де панує беззаконня, сваволю чиновників і насильство.

Намальована філософом картина переходу від однієї держави до іншого, сутнісно, булапонятийно-логической схемою. Разом із цим у ній висловлені реальні процеси, які були в давньогрецьких державах (поневолювання ілотів в Спарті, зростання майнового нерівності та інших.), що надавало цій схемі вид історичної концепції. Ідеологічно у неї спрямована проти демократичних навчань про вдосконаленні життя з розвитком знань. Платон прагнув опорочити будь-які суспільні зміни,отклоняющиеся від старожитніх порядків, проводив ідею циклічного розвитку історії.

Діалог «Закони» є останньою твором Платона. Його написання передували невдалі спроби філософа реалізовуватиСиракузах, грецької колонії на Сицилії, початковий проект найкращого держави. У «Законах» Платон зображує «другої за гідності» державний лад, наближаючи його відповідає дійсності грецьких полісів [6,с.41].

Основне відмінність другого держави від першого, зображеного у діалозі «Держава», ось у чому: 5040 громадян другого держави за жеребкування отримують земельну ділянку та будинок, яким користуються на правах володіння, а чи не приватної власності. Надів вважається загальної власністю держави й переходить у спадок тільки одного з дітей. Залежно від величини майна громадяни діляться чотирма класу, і передбачається закону про межах бідності та багатства. Жоден з приватних осіб немає права володіти золотом чи сріблом. До громадян (5040) не входять раби і іноземці, які займаються землеробством, ремеслом і торгівлею. Допускається, що «громадяни будуть обладнані достатнім щосили кількістю рабів». Жінки рівноправні дитини з чоловіками, хоча й зараховуються до правителів.Политическими правами мають лише громадяни, які рівноправні, але сам принципу рівності трактується аристократичну - як геометричного, а чи не арифметичного рівності. На чолі держави стоять 37 правителів, обраних шляхом багатоступінчастих виборів. Вік правителів - від 50 до70 років. У влади перебувати трохи більше 20 років. Значна владу в виборного Ради, що складається з 360 членів, по 90 людина від кожної класу. Мигцем Платон згадує про наявність народних зборів, причому до відвідування його зобов'язуються (під страхом страти) лише громадяни 1 і 2 класів. Для двох інших класів відвідання зборів необов'язково. З іншого боку, Платон пропонує створити іще одна наддержавний орган - особливе "нічне збори" з десяти самих мудрих і підстаркуватих вартою, яким вручається доля держави.

У проекті другого гідно держави Платон робить ставку детальні і суворі закони, які регламентують публічну приватну життя всіх людей, а чи не якійсь окремій групи [11,с.19].

Ідеальним державним пристроєм Платон називає правління, де суміщені початку демократії та монархії. До таких засадам ставляться: демократичний принцип арифметичного рівності (вибори в більшості голосів) і монархічний принцип геометричного рівності (вибір заслужено гідності).

Поиск по сайту: