Тема 9. Адміністративне розслідування. Розгляд справ про адміністративні правопорушення

Семінарське заняття – 2 години.

Самостійна робота - 4 години.

Питання на семінарське заняття

1. Поняття, підстави, приводи та порядок порушення адміністративного розслідування.

2. З’ясування фактичних обставин скоєння адміністративного проступку.

3. Порядок процесуального оформлення результатів розслідування та направлення справи на розгляд.

4. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

5. Підвідомчість, місце та строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

6. Підготовка справи до розгляду.

7. Слухання справи.

8. Прийняття постанови по справі та порядок її оформлення.

9. Доведення постанов до учасників провадження та заінтересованих осіб.

Методичні рекомендації для самостійної підготовки

При вивченні матеріалу даної теми слід з’ясувати, що розслідування справи – це комплекс процесуальних дій, спрямованих на встанов­лення події правопорушення, обставин провини, їхнє фіксування й кваліфікацію.

Під час дослідження підстав порушення адміністративного розслідування необхідно звернути увагу на існування фактичної та формальної (процесуальної) підстави. Фактичною підставою порушення справи про адміністративне право­порушення й провадження розслідування є здійснення особою винної, протиправної дії (або бездіяльності), що зазіхає на дер­жавний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за який законо­давством передбачена адміністративна відповідальність. Процесуальна підстава містить інформацію про наявність фактичної підстави. Так, для по­чатку провадження в справі про адміністративне правопорушення необхідна інформація про провину; необхідно, щоб відомості про правопорушення стали відомі посадовим особам, представникам громадськості, які здійснюють контроль за дотриманням відповід­них правил.

Приводами до порушення справ про адміністративні правопорушення служать: повідомлення посадових осіб, адміністрації підприємств, установ, організацій; сигнали засобів масової інформації; заяви (як усні, так і письмові) потерпілих, свідків; безпосереднє виявлення провини уповноваже­ним на те особою тощо.

Для успішного засвоєння матеріалу даної теми необхідно згадати об­ставини, при наявності яких провадження в справі про адміністра­тивне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає припиненню, зазначені в ст.247 КУпАП, та на які в попередній темі нами вже зверталась увага.

Наступним кроком у вивченні матеріалу даної теми має стати засвоєння того, що право провадження розслідування у справі про адміністративні правопорушення належить різним органам (посадовим особам). Стаття 254 КУпАП передбачає, що факт вчинення адміністратив­ного правопорушення встановлюється уповноваженою на те посадовою особою або представником громадського органу або орга­ну громадської самодіяльності.

У статтях 218 - 244¹⁵ КУпАП міститься перелік органів і поса­дових осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Як прави­ло, посадові особи цих органів також наділені правом провадити адміністративне розслідування при наявності приводів до пору­шення провадження. Так, органи внутрішніх справ (міліція) мо­жуть, наприклад, розслідувати і розглядати справи про адміністра­тивні правопорушення: про порушення громадського порядку, порушенні правил про валютні операції, правил дорожнього руху, про порушення правил прикордонного режиму.

Право розслідування адміністративних правопорушень мають також представники різних громадських організацій: громадські інспектори рибоохорони, члени добровільних народних дружин і ін. Зрозуміло, що вони повинні мати відповідні документи або зна­ки встановленої форми і пред'являти їх за вимогою особи, у якої беруться пояснення, запитуються відомості, документи.

Законодавство наділяє осіб, що проводять розслідування, виз­наченими правами: вимагати від громадян, посадових осіб пред­ставлення необхідних документів, пояснень, доставляти право­порушника в міліцію, виконком сільської, селищної, міської ради і т.д.

На практиці часто виникає питання про строки провадження адміністративного розслідування, оскільки в законодавстві вони чітко не визначені. Нагадаємо, що в статті 38 КУпАП закріплені строки накладення адміністративного стягнення (адміністративне стягнення, за загальним правилом, накладається не пізніш як че­рез 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - 2 місяці з дня його виявлення). З вищевказаного випливає, що за загальним правилом розслідування може здійсню­ватися протягом давнього строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналіз багатогранної практики показує, що більшість справ про адміністративні правопорушення розслідується протягом 3-х діб із моменту одержання інформації про правопорушення, а деякі - ще швидше.

Важливо відзначити, що провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення починається без складання якогось офіцій­ного документа. Початковим моментом розслідування можна вважати час, коли інформація про провину надійшла в орган, до посадової особи. При здійсненні провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення повинні бути вчасно, всебічно, повно й об'єктивно встановлені обставини кожної справи. Важливо з'ясувати, чи мало місце діяння і чи є воно адміністративним правопорушенням. Є також обов'язкове встановлення по кожній справі часу, місця й способу вчинення правопорушення.

Відомо, що деякі адміністративні проступки містять кваліфі­куючу ознаку - повторність. Тому також має з'ясовуватися факт вчинення особою однорідних діянь у минулому. Нагадаємо, що повторними вважаються порушення, вчинені протягом року 2 рази і більше, за які накладалися адміністративні стягнення. Якщо до правопорушника застосовувалися заходи громадського впливу, то вчинення ним протягом року нової провини не розглядати як пов­торне.

Працівник міліції, затримавши особу за розлиття спиртних на­поїв у громадському місці, оформлює документи, які підтверджу­ють факт такого розлиття; перевіряється, чи не притягався рані­ше громадянин за такі дії до адміністративної відповідальності. Це важливо для того, щоб правильно кваліфікувати його діяння: по частині першої статті 178 або по частині другій статті 178 КУпАП. Крім того, обов'язково встановлюється винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Провина, будучи обов'язковою ознакою адміністративного проступку, характеризує ставлення суб'єкта до вчиненого і до настання суспільне шкідли­вих наслідків може виступати у формі наміру або необережності.

Адміністративне правопорушення вчинене умисно, якщо осо­ба, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідо­мо допускала їх настання (наприклад, дрібне викрадення чужого майна).

Адміністративне правопорушення вчинене по необережності, якщо особа, яка його скоїла, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх запобігання або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була їх передбачати (на приклад, недбале зберігання паспорта, що призвело до його втра­ти).

Важливо з'ясувати обставини, що впливають на ступінь про­вини порушника. Це необхідно для правильної оцінки особис­тості особи, яка вчинила адміністративне правопорушення й вибо­ру заходу впливу стосовно нього.

Не менш важливо встановити причини, умови й обставини, які сприяють вчиненню правопорушення. У процесі розсліду­вання виявляються конкретні причини виникнення у порушника антигромадських поглядів і звичок. Повинні бути з'ясовані й умо­ви, що сприяють вчиненню правопорушення. З'ясувавши причи­ни й умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопору­шень, посадова особа має можливість оперативно вжити заходи по усуненню негативних явищ і попередженню повторення аналогіч­них правопорушень. Так, зі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" випливає, що при виявленні вчинення адміністративного правопорушення прокурор може внести в державний орган, гро­мадську організацію або посадовій особі подання з вимогами усу­нення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм спри­яють. Подання підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше ніж у місячний строк повинні бути прийняті відповідні заходи щодо усунення порушень закону, причин і умов, які їм сприяють, а про результати повідомлено прокурора.

У законодавстві передбачені різні способи з'ясування фактич­них обставин справи. Основним є опитування. Для одержання пояснень і опитування можуть бути викликані особи, які мають ві­домості, що мають значення для справи. Це свідки, потерпілі, пра­вопорушники. Суб'єкт розслідування може вимагати різні довідки від підприємств, установ, організацій, призначити експерта, коли є необхідність у спеціальних пізнаннях.

Практика показує, що дослідження фактичних обставин найчастіше здійснюється за допомогою речових, матеріальних доказів, отриманих у результаті затримки порушника, особистого огляду речей і вилучення речей і документів.

При розслідуванні адміністративного правопорушення необхідно визначити межі дослідження обставин справи: повинні бути зібрані необхідні докази, виявлені пов'язані зі справою факти. Висновок про наявність або відсутність досліджуваних фактів повинен спиратися на таку сукупність доказів, яка б не ставила під сумнів їхню вірогідність, відповідність об'єктивній дійсності.

Засвоїти поняття: розслідування; фактичні обставини.

Питання для самоконтролю:

- Надайте поняття порушення адміністративного розслідування.

- Наведіть підстави порушення адміністративного розслідування.

- Назвіть приводи порушення адміністративного розслідування.

- Хто з’ясовує фактичні обставини скоєння адміністративного проступку?

- Який документ складається в результаті розслідування?

- Який строк встановлений щодо направлення справи на розгляд?

- Які органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення?

- Які встановлені строки пригляду справ про адміністративні правопорушення?

- Що включає в себе підготовка справи до розгляду?

- Які етапи присутні під час слухання справи?

- Які процесуальні документи можуть бути складені в результаті розгляду справи?

- Назвіть вимого до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

- Протягом якого строку постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна бути доведена учасників провадження та заінтересованих осіб.

Вирішити задачі:

1.Зазначте, як можна покарати 17-річного П. за вчинення дрібного хуліганства:

а) оштрафувати його за постановою начальника РВВС;

б) оштрафувати його за постановою судді;

в) оштрафувати його батьків за постановою начальника РВВС;

г) передати його під нагляд педагогічного колективу за постановою

судді.

2. Громадянин Н., перебуваючи у громадському місці у нетверезому стані, поводився зухвало, порушував громадський порядок, на зауваження працівника міліції, який прибув, не реагував, відмовився пройти з ним до приміщення дільничного пункту, висловлювався нецензурно. Який порядок накладення адміністративних стягнень у разі множинності правопорушень?

Тестові завдання для самоконтролю:

Вказати, протягом скількох днів з дня одержання уповно­важеним органом протоколу, за загальним правилом, розгляда­ються справи про адміністративні правопорушення:

A. 10 днів;

B. 15 днів;

C. 20 днів;

D. 25 днів;

E. 30 днів.

Вказати, яка дія порушує послідовність процедури розгля­ду справи про адміністративне правопорушення:

A. оголошення складу колегіального органу, представлення поса­дової особи;

B. дослідження доказів;

C. оголошення про те, яка справа підлягає розгляду і хто притя­гається до відповідальності;

D. роз’яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав та обов’язків;

E. оголошення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказати, протягом якого часу копія постанови вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, чи потерпілому:

A. негайно після винесення;

B. наступного дня;

C. протягом 3 днів;

D. протягом 5 днів;

E. протягом тижня.

Вказати, яку постанову у справі про адміністративне пра­вопорушення орган (посадова особа) не може прийняти:

A. про накладення адміністративного стягнення;

B. про порушення кримінальної справи;

C. про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 — 1 КпАП;

D. про закриття справи;

E. може прийняти всі перелічені види постанов.

Протокол про адміністративне правопорушення складається:

A. прокурором чи заступником прокурора;

B. суддею;

C. органом публічної адміністрації;

D. уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності;

E. співробітниками ОВС.

Основні джерела для підготовки:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

2. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Харків: Ун-т внутр. Справ, 2000. – 99 с.

3. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2003. – 112 с.

4. Бачун О. Питання, які виникають при розгляді судами справ про адміністративні правопорушення. // Право України.- 2000.- №8.- с. 67-69.

5. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел. – Одесса, 1998.

6. Калюжний Р.А. Науково-практичний коментар КУпАП [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uristinfo.net/adminpravo/131-ra-kaljuzhnij-naukovo-praktichnij-komentar-kupap.html.

7. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.

8. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення [текст] Станом на 2 квітня 2012 р. / За заг. ред. С. В. Пєткова та С. М. Морозова - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 1248 с.

Поиск по сайту: