Освоєння індійської філософії західним світом

Вважається, що Захід почав освоювати індійську філософію у XIX сторіччі з появою перекладів індійських сакраль­них текстів на європейські мови, зокре­ма – перекладів англійських філологів–сходознавців Генрі–Томаса Кольбрука та Макса Мюллера.

Свою думку відносно її особливостей мала вже німецька філософія початку XIX сторіччя. Добре відомий той факт, що інтерес до Індії і зача­рованість у її первісних образах був притаманний німецькому романтиз­му. Про індійську філософію пише і Ґ.В.Ф.Гегель, але для нього най–

Історія філософії

більш авторитетним перекладачем і знавцем індійської філософії був не романтик Фрідріх фон Шлегель, а Г.-Т.Кольбрук. «Згідно кольбруківсь­кому здобутку, індуси володіють стародавніми філософськими система­ми», – писав він у своїх лекціях з історії філософії.

Радикальний поворот західної філософії до Індії був здійснений А.Шопенгауером, який спрямував філософську думку до «смисложиттє­вих» проблем і підготував філософію Гуссерля та «філософію життя». Цей поворот, котрий визрів у надрах самої європейської філософії і був обумовлений та виправданий її власними проблемами, багато в чому спи­рався на Упанішади та буддизм. Цікаво, що буддизм і філософія А.Шопен­гауера мали дуже великий вплив на фізика А.Ейнштейна, про що він сам писав у своїх філософських одкровеннях.

У середині XIX сторіччя величезний внесок у знайомство світу з езотерикою індійської філософії був зроблений теософським рухом, запо­чаткованим О.П.Блаватською та її послідовниками. Цей внесок полягав насамперед у намаганні перетворити знання з езотеричного, котрим воло­діли лише «вибрані», у знання для широких кіл суспільства.

Можна говорити і про певний вплив індійської філософії на росій­ських філософів Вол. Соловйова та М.Бердяєва. Сам М.Бердяєв неодно­разово вказував на той факт, що його ідея індивідуального романтизму сформувалася під впливом А.Шопенгауера та індійської філософії.

Серед сучасних індологів слід особливо відзначити імена І.П.Мі­наєва, Г.М.Бонгард–Левіна, Т.Є.Єлизаренкової (котрій ми зобов'язані перекладом «Рігведи»), визначних будцологів Ф.І.Щербацького та О.О.Ро­зенберга; перекладача та коментатора «Упанішад» А.Я.Сиркіна, А.Є.Лук'я­нова, Е.А.Торчинова, К.К.Жоля, М.Еліаде, видатних індійських філософів С.Радхакрішнана, С.Чатгерджі, Д.Датта, Д.П.Чаттападьхяя та інших.

Проте, спираючись на сучасні досягнення в галузі індології не слід забувати, що індійське диво було відомо ще за часів Александра Маке­донського (IV ст. до н.е.), Афанасія Нікітіна (XV ст.) та Васко да Гами (XV–XVI ст.). Відомо, що вже з VI ст. до н.е. починається більш тісне спіл­кування Індії з народами Середньої Азії та Ірану. Індійська сатрапія вхо­дила до складу Персидської держави Ахеменідів аж до її остаточного руйнування. В арміях персидських царів, що воювали з греками, були і індійські воїни, і в Європу саме з тих часів починають проникати свідоцт­ва про Індію, хоча й у своїй більшості малодостовірні. Саме відтоді у на­родів Середземномор'я починають складатися традиційні уявлення про Індію як про «країну див».

¹ Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. – Кн. 1, – СПб., 1993. – С. 168.

Частина І. Історія Стародавньої філософії

Дуже показовим є спілкування з Індією самого Александра Маке­донського, котре почалося з 327 р. до н.е. На Александра і його оточення Індія справила сильне враження, а особливо – зустріч з екзотичними для греків та македонян індійськими філософами, котрих греки називали гім­нософістами (роздягненими мудрецями). Вони й вплинули на рішення царя припинити свій похід в Індію. Особливий вплив на Александра мав мудрець Калан, котрий користувався повагою у царя. Розповідають, що Калан продемонстрував Александру притчу: розстеливши перед ним вису­шену шкіру, він спочатку став на один її кінець, потім на іншій, і протиле­жні краї по черзі підіймалися, потім він став на середину, а уся шкура про­довжувала лежати на землі. Александр мусив зрозуміти, що йому необхідно знаходитися у центрі своєї держави, а не блукати на околицях. Свій відступ Александр пояснив так, нібито він відступає тільки перед богами, а зовсім не перед людьми. Він зробив жертвопринесення, і вони не були прийняті, –отже, воля богів вимусила Александра змінити свій намір.

Поиск по сайту: