Статево-вікова та соціальна структури населення

Статево-вікова структура населення є результатом сукупної дії всіх перерахованих вище факторів відтворення населення. Важливість дослідження статево-вікової структури полягає в тому, що від неї залежить чисельність трудових ресурсів та параметри їхнього співвідношення з утриманцями, кількість дітей дошкільного і шкільного віків, кількість пенсіонерів. Ці знання вкрай потрібні для планування діяльності сфери обслуговування (особливо медичних установ та закладів освіти), асортименту товарів народного споживання (особливо розмірів одягу та взуття) тощо.

Важливо знати статево-вікову структуру населення і для складання демографічних прогнозів (скільки жінок у дітородному (фертильному) віці, чи існують диспропорції між чоловіками та жінками у шлюбному віці, скільки людей у похилому віці [1] і як це впливає на показники смертності, стабільність роботи пенсійних фондів та багато інших запитань).

У 1950 р. на Землі мешкало 200 млн. осіб у віці старше 60 років, у 2000 р. – вже 600 млн., а на 2025 рік прогнозується зростання їх чисельності до 1,2 млрд. Сьогодні на Землі 66 млн. мешканців, чий вік перевищує 80 років. У 2050 році їх буде вже 370 млн. Сторічних сьогодні 135 тис., а в 2050 р. буде 2,2 млн. осіб.

Отже, спостерігається досить виразна тенденція зростання тривалості життя і відповідного збільшення частки людей похилого віку. Цей процес отримав назву «старіння населення» або «старіння націй». Саме по собі зростання кількості людей похилого віку у суспільстві – явище позитивне, яке свідчить про прогрес у багатьох сферах життя. Негативним є те, що в деяких країнах (у тому числі в Україні) «старіння нації» обумовлюється не стільки зростанням тривалості життя населення, скільки падінням народжуваності та еміграцією молоді внаслідок соціально-економічних причин.

Суспільні дискусії щодо старіння населення та потреба у комплексному вивченні медичних, психологічних, економічних та соціальних аспектів життя літніх людей призвели до появи такої науки, як геронтологія [2].

Аналіз вікової структури населення за економічною ознакою дає можливість виділити 3 основних періоди в житті людей:

1) доробочий (дитячий, допрацездатний) період, коли людина тільки споживає, не створюючи ще ніяких матеріальних цінностей;

2) робочий (працездатний) період, в який людина виробляє матеріальних і духовних благ більше, ніж споживає;

3) післяробочий (пенсійний, післяпрацездатний) період, в який людина знову споживає більше, ніж виробляє.

За названими параметрами й структуроване населення на рис. 4.1 та 4.2.

Поиск по сайту: