Типологія країн світу за віковою структурою населення

А. Регресивний тип: країни, що старіють. Характеризується низькою часткою дітей, підвищеною часткою працездатного населення, значною – осіб похилого віку (внаслідок великої тривалості життя). Як правило, це високорозвинені країни з першим типом природного відтворення (див. Швецію на рис. 4.2). Підтримання такого вдалого співвідношення між працездатним населенням і утриманцями можливе в більшості випадків лише за рахунок стимулювання трудової імміграції.

Б. Прогресивний тип: країни, що омолоджуються. Характеризується дуже високою часткою дітей через велику народжуваність (другий тип природного відтворення населення), заниженою питомою вагою працездатного населення (див. Кенію на рис. 4.2), незначною часткою людей похилого віку (через порівняно високу смертність та невелику тривалість життя). Це низькорозвинені в соціально-економічному відношенні країни («третій і четвертий світи»).

В. Стаціонарний тип: країни, в яких відбулася стабілізація вікової структури населення. За рахунок завершення демографічного переходу і швидкого зменшення народжуваності частка дітей значно скорочується, а частка пенсіонерів деякий час залишається незначною. Таким чином, складається найкраща вікова структура з найбільшою долею працездатного населення (див. Китай на рис. 4.2). Але перебування на стадії демографічного переходу триває порівняно недовго, тому цей тип є тимчасовим та найменш поширеним.

Рис 4.2. Порівняння різних типів вікової структури населення країн світу

Більшою ніж в Китаї, частка працездатного населення зараз є тільки в США, але якщо в Китаї така ситуація утворилася за рахунок процесів природного відтворення і демографічного переходу, то в США переважно за рахунок механічного руху населення (імміграції).

В країнах «третього світу» з прогресивним типом вікової структури велика частка дітей ставить перед суспільством цілу низку проблем: значні витрати на охорону здоров’я дітей, їх освіту, харчування та інше. При цьому в структурі населення в цілому переважають неробочі віки. А у робочих (працездатних) віках значна частина жінок не працює у суспільному виробництві через дуже високу народжуваність та переважну зайнятість у домашньому господарстві. Таким чином, соціально-економічна відсталість багатьох африканських, азійських або океанійських країн значною мірою пояснюється їх віковою структурою (замала частка трудоактивного населення).

Більш гармонійними є структури в країнах демографічного переходу (стаціонарний тип) або у високорозвинених країнах першого типу природного відтворення (регресивний тип). В останньому випадку «старіння нації» гальмується міграціями (відомо, що в міграційному відношенні більш активними є молоді віки з високою кваліфікацією та освітою). Зовнішні міграції допомагають багатьом європейським країнам вирішувати демографічні проблеми і підвищувати частку працездатного населення.

Статева структура населення.

Чоловіків на Землі на 57 млн. [3] більше, ніж жінок. З одного боку, цей факт пояснюється тим, що на 100 дівчаток народжується 105 хлопчиків (а якщо в країні більше половини населення – діти, то це одразу забезпечує переважання чоловічої статі). З іншого боку, треба визнати, що це самою природою закладений механізм регуляції чисельності чоловіків і жінок та їхнього балансування, адже чоловіча смертність внаслідок військових дій, зайнятості у небезпечних виробництвах, більшого поширення шкідливих звичок – набагато більша, ніж жіноча. В результаті в шлюбному (фертильному) віці співвідношення між чоловіками та жінками вирівнюється, що дуже важливо для природного відтворення населення. Надалі, по мірі збільшення віку, у розвинених країнах відзначається переважання жінок, яке особливо помітним стає у похилих віках.

В країнах «третього світу» спостерігається протилежна ситуація: тривалість життя чоловіків тут є більшою завдяки специфіці соціально-економічних умов та місцевих демографічних традицій (зокрема народжуваність на межі фізіологічних можливостей жіночого організму).

Територіальні відмінності у статевих структурах населення досить значні: з 230 країн світу – 115 мають переважання жінок, 90 – переважання чоловіків, лише в 25 країнах спостерігається відносно збалансована статева структура. Це дозволяє виділити 3 основних типи статевих структур населення.

А. Країни з переважанням жінок. Це переважно високо- та середньорозвинені країни (особливо ті, що приймали участь у Другій світовій війні). В цілому в них тривалість життя жінок вища, ніж у чоловіків (у Франції на 8,0 років, в Україні – на 10,4 роки, але найвища в світі різниця в Росії – 13,4 роки). Найбільшу частку жінок в статевій структурі населення має Латвія – 54,0%. В населенні України та Естонії жінки становлять 53,6%, Росії – 53,4%, Білорусі та Литви – 53,0%. В усіх наведених прикладах переважання жінок забезпечено за рахунок похилих віків.

Б. Країни з переважанням чоловіків. В основному це низькорозвинені або ісламські країни «третього світу», в яких жінки мають нерівноправне положення в суспільстві. Тут поширені дуже ранні шлюби, фертильність жінок є надзвичайно високою (до 8-12 народжень), що в поєднанні із відносно низьким рівнем медичного обслуговування веде до меншої тривалості життя жіночого населення.

На перших позиціях в світі за часткою чоловічого населення розташовуються так звані «нафтовидобувні» країни, де іслам поєднується з масовою імміграцією робочої сили: Катар – 66,2% наявного населення становлять чоловіки, Кувейт – 61,4%, ОАЕ – 60,9%, Оман – 57,5%, Бахрейн – 56,9%, Саудівська Аравія – 55,7% тощо. Але найбільший «валовий» внесок у переважання чоловічої статі в світі роблять дві найбільші країни світу за чисельністю населення – Китай та Індія (хоча частки чоловіків у статевій структурі в них виглядають не такими вже й вражаючими – 51,6 та 51,7% відповідно).

Найунікальнішою в світі країною є Ватикан (100% громадян – чоловіки, що робить неможливим природне відтворення населення), але, звичайно, серйозного впливу на світову ситуацію ця карликова держава не спричиняє.

В. Країни з паритетною статевою структурою. Як правило це середньорозвинені країни або навіть високорозвинені країни «переселенського капіталізму» (Австралія, Нова Зеландія), в яких міграційні рухи (а чоловіки в них завжди грають більшу роль) компенсують природне переважання жінок (як в типі «А»). До того ж ці країни практично ніколи не брали участь у значних військових конфліктах, а тому й не мають відчутних статевих диспропорцій.

Статева структура може суттєво відрізнятися і всередині будь-якої країни. Найбільші диспропорції пов’язані з міграційними рухами при освоєнні нових територій. В районах «піонерного освоєння» та активного будівництва промислових чи інфраструктурних об’єктів зазвичай переважають чоловіки. У депресивних регіонах переважають жінки (міграційна активність вища у чоловіків – вони виїжджають першими у пошуках заробітку). Інколи переважання певної статі може бути пов’язано із специфічною виробничою структурою місцевості (не випадково найбільший текстильний центр Росії Іваново називають «містом наречених»).

Врахувати одночасно як статеву, так і вікову структури населення можна за допомогою побудови статево-вікових пірамід. Статево-вікові піраміди – це результат використання методу структурних діаграм.

Посередині горизонтальної лінії – вісі абсцис (OX) проводиться вертикальна лінія – вісь ординат (OY). На останній через рівні проміжки часу (з навчальною метою найчастіше використовується проміжок 5 років) відкладається вік (0-4, 5-9, 10-14 років і т.д.). На вісі абсцис OX в однаковому масштабі відкладають ліворуч – чисельність чоловіків, праворуч – жінок.

Піраміди можна будувати на основі як абсолютних (чисельність у тис. або млн. осіб), так і відносних даних (частка від загальної кількості населення у %). Зовнішній вигляд статево-вікової піраміди (закономірність співвідношення) від цього не зміниться. Інколи, щоб підкреслити переважання якоїсь статі, частину діаграми заштриховують.

Можна виділити 3 основних типи статево-вікових пірамід, які відповідають: 1) стабільному населенню;

2) населенню, що зростає;

3) населенню, що депопулює.

Кожний з цих типів може бути ускладнений одним з 4-х підтипів, які відповідають:

1) демографічній «ялинці» (наслідок військових дій, епідемій або інших соціальних потрясінь чи природних катастроф);

2) притоку молодих чоловіків на роботу (випадок із нафтовидобувними країнами Перської затоки);

3) відтоку молодих чоловіків внаслідок аграрного перенаселення та безробіття (країни Океанії та деякі африканські);

4) притоку молодих трудових ресурсів в аттрактивні високорозвинені країни (США, ФРН, Великобританія, Швеція та інші).

Географічне вивчення статево-вікового складу населення та його природного і механічного руху тісно пов’язано з демографією, розвивається на стикові з нею. Але воно відрізняється від суто демографічного тим, що географи намагаються вивчати не окремі демографічні явища, а демографічну ситуацію в цілому. Географи при цьому звертають увагу на індивідуальні риси, властиві певній територіальній групі населення у певний час, їх причинну обумовленість та значення для подальшого соціально-економічного розвитку регіону або поселення. Поняття «демографічної ситуації» було розроблено ще на початку 70-х років ХХ століття М.Т. Агафоновим та успішно використовується географами у конкретних демо(гео)графічних дослідженнях. В результаті деякі дослідники навіть стали обґрунтовувати тезу про формування окремої науки – демо гео графії або гео демографії (Г.М. Федоров у 1984 р. опублікував монографію «Геодемографічна обстановка»).

Співвідношення народжуваності, смертності, міграційної рухливості, що склалося на даний час у певній територіальній групі населення і створило його статево-вікову структуру та передумови подальшого відтворення називається (гео)демо­графічною ситуацією.

Як бачимо, геодемографічна ситуація віддзеркалює практично всі сторони життя суспільства, тому вважається важливим індикатором стану соціального середовища. Різкі зміни інтенсивності тих або інших демографічних процесів вказують на загострення певних проблем у суспільстві, причини яких часто походять зовсім з інших сфер людської діяльності (економічної, екологічної, політичної тощо).

Головний фактор, що створює ту чи іншу геодемографічну ситуацію – це темпи і пропорції соціально-економічного розвитку (всі інші фактори певним чином пов’язані із названим). Так, якщо територія Сумської області тривалий час не отримувала значних капіталовкладень і мала низькі темпи економічного зростання, то склався відповідний міграційний відтік населення (особливо молоді), внаслідок цього погіршилася статево-вікова структура населення й була підірвана база для його розширеного відтворення (див. рис. 4.3). Область перетворилася на таку, що постійно депопулює.

Крім того, початок 90-х років минулого століття охарактеризувався розривом традиційних господарських зв’язків, значним падінням в економіці та як наслідок цього – зниженням рівня життя. З’явилися принципово нові явища в суспільстві: реальне безробіття, масова еміграція, навіть поява біженців, що загострило соціальні проблеми в місцях їх концентрації.

Сучасна геодемографічна ситуація в Україні в цілому та Сумській області зокрема характеризується напругою і протиріччями. Народжуваність настільки низька, що недостатня навіть для простого відтворення. Дуже інтенсивно йде процес «старіння населення», особливо в сільській місцевості. Демографічна формула Сумської області настільки несприятлива (8,1‰ – 17,5‰ = -9,4‰), що тільки природне скорочення населення за рік становить 9,7 тис. осіб. Ще більше ускладнюється геодемографічна ситуація завдяки пасивному сальдо міграцій.

Примітка: дані перепису населення 1959 р. прийняті за 100%.

Рис. 4.3. Модель геодемографічної ситуації Сумської області

Значну негативну роль у формуванні від’ємного сальдо міграцій відіграло вигідне транспортно-географічне положення області між Києвом, Харковом, Москвою та молодим територіально-виробничим комплексом Курської магнітної аномалії. Вузькість власної економічної бази і неможливість працевлаштування сумської молоді, що отримувала вищу освіту у названих культурно-еко­номічних центрах, провокувала міграцію, адже власні міста були не в змозі поглинути початковий надлишок кваліфікованої робочої сили та забезпечити бажаний рівень доходів.

(Гео)демографічна ситуація – категорія історична. Вона може змінюватися в часі. В сучасних умовах не виключена можливість закріплення молоді в селі завдяки програмам надання першого робочого місця та пільгових кредитів для житлового будівництва, що покращить вікову структуру сільського населення і поліпшить параметри відтворення в цілому. А структурна перебудова виробничих комплексів міських поселень та диверсифікація місць прикладання праці в них зможе закріпити позитивні демографічні зрушення.

Соціальна структура населення.

В країнах з комуністичною ідеологією вона тривалий час сприймалася лише як класова структура. Нагадаємо, що В.І. Ленін розумів під класами великі групи людей, що розрізняються відношенням до засобів виробництва, за роллю у суспільній організації праці та за способами одержання і розмірами частки суспільного багатства.

Якщо використовувати цей підхід, то слід зазначити, що в розвинутих капіталістичних країнах 70-90% населення становлять наймані робітники і службовці з їхніми родинами. На велику промислово-торгово-фінансову буржуазію припадає 2-4% населення. 10-20% складає середня та дрібна буржуазія (тобто ті, хто має власний бізнес: лікарі із власними клініками, власники невеликих автомайстерень, перукарі, фермери та інші).

Для середньо- та слаборозвинених нових індустріальних і доіндустріальних країн характерна висока частка дрібної буржуазії (до 50% населення), наймані сільськогосподарські і промислові робітники складають від 15-30% в африканських країнах до 40-70% в латиноамериканських країнах (в останніх капіталізм розвивається триваліший час та більш високими темпами). Знову ж таки, лише 3-5% населення становить велика буржуазія або родоплемінна верхівка.

За таким підходом донедавна всі 100% населення соціалістичних (постсоціалістичних) країн відносилося до двох класів (робітників і селян) та прошарку між ними (так званої «інтелігенції») [4].

Зрозуміло, що в постсоціалістичних країнах, та й у багатьох високорозвинених країнах «народного капіталізму» із соціально орієнтованою ринковою економікою внаслідок поширення процесів приватизації, акціонування та інших подібних, дослідження класової структури населення втратили свою гостроту й актуальність. Цікавий варіант соціальної структуризації суспільства використовується в західній антропогеографії та соціології:

¨ сірі комірці (некваліфіковані робітники, наприклад, прибиральниці);

¨ сині комірці (конвеєрні та сільськогосподарські працівники, шахтарі, водії);

¨ білі комірці (службовці різного ґатунку, медичний персонал, вчителі);

¨ золоті комірці (менеджери та державні службовці вищого рангу, великі вчені, відомі журналісти, видатні артисти – тобто інтелектуально-духовна еліта суспільства).

Можливий ще один варіант соціальної структуризації населення: за показниками зайнятості у відповідних галузях економіки – сільському та лісовому господарстві, рибальстві, промисловості, будівництві, транспорті, банківській справі, освіті, культурі, медицині та інших. Цей підхід є, мабуть, найбільш інформативним та вдалим для суспільної географії (він широко використовується в географії світового господарства, регіональній економічній та соціальній географії). Цей варіант структуризації буде розглянутий у темі «Трудові ресурси».

Висновки:

1. Складання демографічних прогнозів, балансів трудових ресурсів, планування споживання певних груп товарів і послуг неможливі без досліджень статево-вікової структури населення.

2. З економічного боку в житті людини виділяється 3 періоди: доробочий (дитячий), робочий (працездатний), післяробочий (пенсійний). На основі динаміки співвідношення часток населення у названих проміжках часу і здійснюється типологія вікових структур (виділяються регресивний, прогресивний і стаціонарний типи).

3. Регресивний тип мають країни із старіючим населенням. Потреба підтримання оптимальної частки працездатного населення викликає трудову імміграцію. Зовнішні міграції дозволяють пригальмувати процес «старіння нації». Але підвищена частка осіб похилого віку вимагає нагального реформування систем охорони здоров’я та пенсійного забезпечення. Сьогоднішня Україна стала яскравим представником цього типу, а пасивне (від’ємне) сальдо міграцій лише погіршує ситуацію.

4. Прогресивний тип мають країни, що омолоджуються завдяки «демографічному вибуху». Висока частка дітей та «виключеність» жінок із суспільного виробництва ведуть до соціально-економічної відсталості (через несприятливе співвідношення між працездатним населенням та утриманцями).

5. Стаціонарний тип характеризується певною стабілізацією високої частки працездатного населення внаслідок демографічного переходу (частка пенсіонерів мінімальна, як у прогресивному типі, а частка дітей мізерна, як у регресивному типі). Стаціонарний тип найкращий з економічної точки зору, але він найменш поширений у світі, адже перебування на стадії демографічного переходу не може тривати безкінечно.

6. Існує три типи статевої структури населення: з переважанням чоловіків (близько 90 країн світу), з переважанням жінок (115 країн) та з паритетною статевою структурою (лише 25 країн). В цілому на Землі чоловіків на 57 мільйонів більше, ніж жінок. Найбільший внесок у створення такого дисбалансу зробив Китай (тут чоловіків більше на 31 млн.).

7. До числа країн з переважанням жінок відносяться високо- і середньорозвинені країни з першим типом природного відтворення населення. Жінки в таких країнах мають більшу тривалість життя (в Росії різниця становить 13,4 роки), їх переважання найбільш відчутно у старших вікових групах. В населенні України частка жінок сягає 53,6%.

8. До країн з переважанням чоловіків відносяться переважно країни другого типу природного відтворення. Статеві диспропорції можуть простежуватися в усіх віках (в дитячих – 105 хлопчиків на 100 дівчаток; в середніх – внаслідок високої родової смертності жінок; у похилих – менша тривалість життя жіночого населення низькорозвинених країн). Суттєвий вплив можуть чинити міграційні рухи чоловічого населення в пошуках роботи.

9. Унікальною є статева структура населення Ватикану (100% – чоловіки). В цій карликовій державі природне відтворення населення неможливе взагалі.

10. Країн з паритетною статевою структурою населення мало. Навіть якщо існує загальний баланс чисельності чоловіків і жінок, все одно присутні диспропорції у різних вікових групах (у дитячих віках більше хлопчиків, у старших – жінок). Деякий вплив на балансування статевої структури мають трудові міграції, в яких більш активну участь беруть чоловіки.

11. Для одночасного врахування статевої і вікової структур населення використовується метод структурних діаграм у вигляді статево-вікових пірамід. Статево-вікова піраміда навіть візуально вдало репрезентує геодемографічну ситуацію (обстановку) певної території.

12. На підставі порівняльного аналізу зовнішнього вигляду статево-вікових пірамід можна виділити їх 3 основних типи та 4 підтипи. Типи фактично відповідають 3 режимам відтворення населення. Підтипи пов’язані із: 1) дією соціальних потрясінь, що утворюють демографічну «ялинку»; 2) прибуттям чоловіків на роботу; 3) вибуттям чоловіків у пошуках заробітку; 4) імміграцією молоді обох статей в аттрактивні населені пункти, регіони і країни.

13. Геодемографічна ситуація – це співвідношення народжуваності, смертності, міграційної рухливості, що склалося на даний час у певній територіальній групі населення і створило його статево-вікову структуру та передумови подальшого відтворення. Як бачимо, ця категорія може претендувати на звання найбільш універсальної в географії населення.

14. Соціальна структура населення тривалий час розглядалася виключно як класова, з поділом населення на буржуазію та найманих робітників. Сьогодні не менш популярними є підходи, що дозволяють виявити структуру зайнятості у певних галузях економіки (сільське господарство, промисловість, сфера послуг), а також оцінити рівень інтелектуалізації праці та місце працівників у виробничій ієрархії (сірі, сині, білі та золоті комірці).

[1] Наприклад, в США у 1970 р. було зафіксовано 1 млн. осіб старіше 85 років, у 2000 р. – 5 млн., а сьогодні – вже 15 млн. Люди живуть довше, але негативним наслідком цього явища стало збільшення кількості хронічних хвороб через значне зростання частки літнього населення. В результаті витрати на охорону здоров’я збільшились з 7,5% до 12% від валового національного продукту країни.

[2] Геронтологія – наука, що вивчає процеси старіння із загальнобіологічних позицій, а також досліджує сутність старості та вплив її настання на людину і суспільство.

[3] Особливо відчутно на загальносвітове співвідношення статей впливає перевага чоловіків в Китаї (на 31 млн.), Індії (на 24 млн.) та Пакистані (на 4,5 млн.).

[4] Виходить, що власників немає, а багатомільярдні основні виробничі фонди не належать нікому? Критика цього підходу можлива і з інших позицій, якщо ми порівняємо рівень доходів та якість життя видатних спортсменів, письменників, артистів, вчених (тобто «найманих робітників») і дрібних землевласників-фермерів (суто формально – буржуазії, так званих «експлуататорів»).

Поиск по сайту: