ОСОБЛИВОСТІ,ВІДМІННОСТІ ТА ДІЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИННИХ ЗАСОБІВ

Цілющі речовини (діючі елементи) утворюються у рос­линах як хімічні сполуки в результаті відповідних перетво­рень при біологічних процесах у клітині. В ході еволюції живого склалися відповідні подібності між процесами в жи­вих клітинах рослин і тварин та людини. Це ж відбуваєть­ся при взаємодії природних структур лікарських рослин і організму тварини чи людини. При цьому відповідні хімічні структури рослини (в комплексі) сприяють корекції пев­них порушень у клітинах організму тварини чи людини (об­мін речовин, енергії, інформаційні зміни тощо). Тобто від­бувається фармакологічна корекція порушеного гомеоста­зу клітини чи організму природним комплексом біологічно активних «начал» (сполук), у якому міститься й основна ді­юча речовина. А оскільки, крім основної діючої речовини (хімічно чистої сполуки), в організм хворого вносяться й інші природні елементи як цілий комплекс, то він і діє м'як­ше, об'ємніше, доцільніше й менш токсично.

А от хімічно чисті сполуки, навіть виділені з тих же рос­лин або одержані шляхом синтезу, діють конкретніше, пря­мо, різко, вносячи менше інформації в організм хворої тва­рини, в його клітини та біохімічні процеси в них, іноді ви­кликають алергію й інші побічні небажані ефекти.

Так, є відповідні відмінності в дії опію, який містить більш як 20 алкалоїдів і основної наркотичної речовини, ви­діленої з нього, – морфіну, теж алкалоїду. Напрям дії цих засобів однаковий, але сила, ефективність та прояв її різ­ний. Це ж саме стосується атропіну та екстракту беладони й інших засобів з рослин родини пасльонових.

Лікувальна дія лікарських рослин пов'язана з їх висо­кою біологічною та фармакологічною активністю, зумовле­ною комплексом органічних і неорганічних речовин, що в них містяться. Існуючі на землі живі істоти мають в основі подібний обмін речовин, тобто його схема та більшість ре­човин, які беруть у ньому участь, мають подібність насам­перед в органічних сполуках. Однак білкові структури ДНК і РНК, Що несуть спадкові якості окремих організмів (ти­пів, видів,родів), і є фундаментом, хоча й різняться між со­бою у кожного організму, передають ці особливості по спад­ковості від покоління до покоління.

Зелені рослини, у тому числі й лікарські, синтезують (з простих мінеральних сполук у процесі фотосинтезу з допо­могою сонячного проміння) органічні речовини, містять в собі й неорганічні сполуки і є безпосередніми продуктами споживання для всіх інших гетеротрофних організмів(іно­ді без особливої підготовки). Перетравлення в організмі
тварин відбувається шляхом розкладу складних сполук до
простіших, що сприяє їх засвоєнню організмом тварини чи
людини.

У живому світі відбувається постійна боротьба (міжви­дова та ін.) і в першу чергу,за виживання, існування. На­приклад, рослині, щоб вижити і розширити свій ареал, ви­гідно бути такою, щоб її менше хотілося поїдати людині, тваринам, мікробам. Для цього вона мусить виробити від­повідні пристосування, навіть змінити відповідні біохімічні процеси в такому напрямку, щоб виробити якусь відповід­ну речовину чи комплекс, що мав би захисне призначен­ня тощо.

Але й відповідні особини тваринного світу, щоб вижити, повинні в спадковому аспекті виробити у свого потомства здатність споживати ці рослини. Так формується вид, для якого дана рослина є необхідною. А в цій рослині, чи в її видах у певній кількості в результаті особливостей обміну речовин утворюються відповідні речовини, які, скажімо, або не діють негативно на її споживачів, або є необхідними для них. Для інших видів тварин, чи для людини така рослина може бути особливим коректором відповідних біохімічних процесів, особливо при їх порушенні внаслідок патологіч­них змін, тобто через хворобу.Звичайно, еволюційний роз­виток усього живого на планеті призвів до надзвичайної різ­номанітності таких відносин між живим, до вдосконалення різних форм існування усього живого, до свідомого(люди­ною) чи несвідомого використання цілющих властивостей рослинного світу.

Ось завдяки такому положенню, співіснуванню рослин­ного й тваринного (куди належить і людина) світу протягом мільйонів років еволюційного процесу люди по крупинках зібрали емпіричний досвід про дію лікарських, особливо ди­коростучих, рослин на організм тварини.

Тільки гармонійні співвідношення між організмом тва­рини і зовнішнім середовищем забезпечують гомеостаз в організмі тварини, який ми називаємо здоров'ям. В основі його лежить оптимальний обмін речовин,характерний кож­ній особині даного виду. Коли ж з якихось причин ця ста­більність порушується (в окремих клітинах, органах), це позначається на стані всього організму і тоді, він проявля­ється хворобою. Ось у цьому плані небезпідставним слід вважати вислів:добре, коли їжа є ліками, а ліки мають бу­ти їжею, чи кормом. І дійсно, збалансована годівля тварин одночасно з належними умовами утримання та догляду забезпечують той стан тварин, що ми називаємо здоров'ям. Тут важливо відмітити й те положення, що багато рослин має одночасно й кормове і лікарське призначення. Якщо їх достатня кількість у раціоні поряд з іншими кормовими ку­льтурами – це одне положення, а якщо їх призначає лікар з метою корекції, скажімо,процесів обміну речовин – це зовсім інша справа.

Ряд речовин тварини синтезувати неспроможні й повин­ні одержувати їх з кормом. Це стосується вітамінів, неза­мінних амінокислот, мікроелементів тощо.Є рослини, які містять велику кількість вітамінів чи провітамінів,амінокислот і в разі нестачі їх у раціонах чи в організмі тварин такі рослини вже призначає лікар спеціально не лише для забезпечення потреби організму, а для усунення відповідних симптомів захворювання, для корекції патологічного ста­ну окремих органів чи систем або всього організму. Це вже є лікування.

Отже, лікарські рослини можуть бути кормовими, якщо вони входять до складу раціону тварини як кормова куль­тура і оптимально забезпечують організм тварини поживни­ми речовинами, і можуть бути лікарськими (ліками), якщо їх призначає лікар для корекції окремих патологічних порушень в організмі.

Скажімо, в тваринництві, зокрема великій рогатій худо­бі з метою профілактики гіповітанозів чи авітамінозів, а та­кож поліпшення процесів обміну речовин в організмі, підвищення його резистентності та продуктивності тварин призначають подрібнені гілки хвої. Іноді пророщене зерно пшениці чи ячменю, особливо в кінці зимовостійлового пе­ріоду, масово призначають тваринам і птиці різних видів з метою вітамінізації організму, у тому числі вітаміном Е, який одночасно діє і як антиоксидант.

Ту ж морську капусту вводять у раціон тварин, особли­во хутрових звірів, з метою підгодівлі йодом (легкозасвою­ваний), стимуляції обмінних процесів, підвищення захисних сил організму.

Навіть такий простий прийом, як введення в раціон тва­рин цукрових буряків, може балансувати кормові раціони за вуглеводами, а може бути спрямований на ліквідацію вуглеводної недостатності через дефіцит цукрів.

Таким чином,лікарською може стати кормова рослина й навпаки, однак у будь–якому випадку ставиться мета задо­вольнити потребу організму у певних речовинах. Це одна із найважливіших функцій лікарських рослин у тваринному світі.

До цього слід додати й те, що лікарські рослини вводять в організм тварини в основному через рот, тобто найприроднішим шляхом у противагу іншим, які є примусовими. І як­що рослини й підлягають змінам, то теж у травному каналі, який для цього готувала природа мільйони років. Завдяки глибоким процесам перетворення рослини і її складових компонентів відбуваються відбір необхідних речовин організмом і їх втягування в обмін речовин та від­повідна дія. Які ж іще функції закріпилися за лікарськими рослинами?

Завдяки різноманітності хімічних сполук, створених при­родою і віддозованих у рослинах, вони проявляють таку ж різноманітну дію на організм.Насамперед це стосується травного апарата, на який рослини зумовлюють свій вплив, починаючи уже з ротової порожнини. В більшості дія рослин і рослинних ліків спрямована на регуляцію та стимуляцію секреції залоз, апетиту, моторики та перистальтики,проце­сів всмоктування поживних речовин із травному каналі.

Однією з активних функцій рослин і ліків рослинного по­ходження є активізація(посилення, стимуляція) видільних функцій. Крім активізації секреторних залоз шлунково–киш­кового тракту, за допомогою лікарських рослин можна акти­візувати секрецію слізних залоз, залоз слизових оболонок носової порожнини, потових, бронхіальних,стимулювати жовчо– та сечовидільну функцію. Застосовують лікарські рослини і як проносні, блювотні тощо.

Багато лікарських рослин мають здатність активізувати кровообіг взагалі та підвищувати приплив крові до окремих органів і анатомічних ділянок тіла. При цьому активізуєть­ся обмін речовин у цих структурах,посилюється забезпе­чення поживними речовинами та більше виділяється про­дуктів обміну, шлаків та ін. Така дія сприяє ліквідації різ­них патологічних процесів як в окремих органах та ділянках тіла, так і в цілому організмі.

Багато лікарських рослин містять у собі ферменти та ізоферменти, які є високоактивними каталізаторами склад­них біохімічних реакцій і процесів в організмі. Ці сполуки можуть або активізувати ферменти організму тварин, або змінювати їх. Наприклад, фермент папаїназа із динного дерева замінює хемотрипсин шлункового соку.

Цілюща сила лікарських рослин проявляється і в тому, що завдяки їх дії усіма складними чинниками на відповідні системи організму тварини чи людини не тільки нормалізу­ються процеси обміну речовин, а й функції клітин та органів і, що дуже важливо, підвищується резистентність організ­му, активізується ретикулоендотеліальна й імунна системи організму, що мобілізуються на боротьбу з інфекційними факторами,сприяють підвищенню імунітету.

Лікарським рослинам характерна й протиалергічна дія. З великим успіхом їх застосовують у гуманітарній і ветери­нарній медицині при різних патологічних процесах, що супроводжуються алергічними реакціями.

Протимікробну дію має велика кількість лікарських рос­лин, тому з давніх–давен їх застосовували у свіжому й кон­сервованому вигляді, а також у формі різних препаратів з них, включаючи антибіотики, які застосовують як протимік­робні засоби. Вони діють як бактеріостатично, так і бакте­рицидно, що залежить від виду рослини та її застосування.Крім того, рослинам також властива противірусна та проти­грибкова дія. Щодо цього вигідно відрізняються фітонцид­ні рослини (цибуля,часник, хрін та ін.) та ті, що містять ефірні олії (евкаліпт,лаванда, чебрець, м'ята, материнка та ін.), горіх грецький (поряд з протимікробною дією зу­мовлює протигрибкову та інсектицидну дію).

Застосування лікарських рослин як протимікробних, в'я­жучих, судинозвужуючих засобів показало й можливу їх високоефективну протизапальну дію,особливо при запален­нях слизових оболонок ротової порожнини,глотки, носа, очей, статевих органів та шлунково–кишкового тракту.Ба­гато рослин, а також виготовлених з них препаратів успіш­но застосовують при гострих та хронічних запальних про­цесах.

Широко застосовують їх і як відволікаючі засоби при різних патологічних процесах у внутрішніх органах грудної та черевної порожнин.

Кровоспинна дія властива ряду рослин вітчизняної та зарубіжної флори, особливо тих,що містять у своєму скла­ді дубильні (танін, галодубильну кислоту)та судинозвужу­ючі речовини. З успіхом застосовують ці речовини місцево та всередину при кровотечах із внутрішніх органів(особли­во ті, що сприяють зсіданню крові). На протилежність цій дії рослинам характерна властивість запобігати зсіданню крові і діяти як антикоагулянти. Цю властивість мають пре­парати буркуну та інші рослини.

Ранозагоювальна дія лікарських рослин не потребує дове­
день. Вона властива чи ненайбільшому арсеналу лікарських
рослин і в різних народів різних географічних зон має свій
перелік.

Лікувальну дію лікарських рослин на серцево–судинну систему не потрібно доводити,вона визнана усіма країна­ми світу. Величезну кількість лікарських рослин, а ще біль­ше препаратів, одержаних з рослин, застосовують для лікування різних патологій серцево–судинної системи, особли­во гіпертоній, станів декомпенсації тощо.

Дія лікарських рослин і рослинних препаратів на нерво­ву систему заслуговує особливої характеристики і уваги. Щодо цього слід зазначити, що серед ліків рослинного по­ходження є значна кількість таких, які діють на центральну, вегетативну та периферичну (аферентну) нервову систему.В свою чергу лікарські засоби цих груп можуть проявляти відповідно як збуджуючу, так і пригнічуючу дію. До цього арсеналу відносять рослини з наркотичною дією (мак і ко­ноплі індійські);місцевоанестезуючою (кокаїновий лист та ін.), подразнюючою,блокуючою та ін.

Це далеко не всі види та напрямки дії і застосування існуючого й вивченого арсеналу лікарських рослин, визна­ного в народній та науковій, гуманітарній і ветеринарній медицині.

Поиск по сайту: