Цитотехнологія

Цитотехнологія (від грец. κύτος, латинізоване «цитос» — порожнина, вмістилище, тут: «клітина», грец. τεχνη — мистецтво, майстерність і грец. λόγος — слово, знання) — мікроскопічна інтерпретація клітини для виявлення раку та іншихпатологій

Методи і технологія досліджень

Цитотехнологія — відносно нова галузь біологічних досліджень. Вона використовує різні методи, насамперед, методи виділення клітин з організму і перенесення їх на поживні середовища. Там клітини продовжують жити і розмножуватися. Культури таких клітин можна застосовувати не тільки для наукових експериментів, але й у виробництві. Зокрема, це значно знижує собівартість лікарських препаратів та зберігає природні ресурси.

Технологія включає в себе вивчення зразків, узятих з шийки матки (див. Тест Папаніколау), легень, шлунково-кишкового тракту або порожнини тіла. Зразки оцінюють фахівці-медики відповідних спеціалізацій. У деяких лабораторіях комп'ютер виконує початкову оцінку, виділивши слайди, області, які можуть становити особливий інтерес для подальшого розгляду. Аномальні зразки для остаточної інтерпретації розглядають фахівці-медики, патологоанатоми

Сертифікація технологій цитологічних досліджень

У різних країнах існують різні вимоги до сертифікації і стандартів для цитотехнологій. Так, у США існують два шляхи для сертифікації, після одержання ступеня бакалавра, слухачі відвідують акредитовані програми в цитотехнологіях, які тривають 1 рік. Основи цитотехнологій можуть бути розглянуті і в рамках бакалаврату. Після успішного завершення будь-якого з цих шляхів, ви маєте право брати сертифікаційні іспити, пропоновані Американським товариством з клінічної патології.

Гістотехнології

Гістотехнології – вирощування за допомогою методу культури тканин різних тканин, а інколи і цілих органів. їх можна вирощувати, використовуючи ембріональні клітини або клітини хворої людини, для лікування якої вони потрібні. Умови вирощування дуже складні, бо тканина – це система, яка складається з багатьох клітин і позаклітинної речовини. Для утворення диференційованих клітин до середовища, в якому вони культивуються, необхідно крім поживних речовин, кисню додавати різні біологічно активні речовини (гормони, цитокініни, різні фактори росту) тобто створювати умови, які наближені до тих, які є в організмі. Виростити органи звичайно ще складніше, бо вони складаються із різних тканин, які знаходяться в складних взаємовідносинах.

Але багато що, не зважаючи на ці складнощі, зроблено. Вже є системи вирощування шкіри з власних клітин людини, що постраждала, наприклад, внаслідок опіків. Таку шкіру потім імплантують людині для відновлення вражених ділянок. Розроблено технологію вирощування клітин крові, міжхребцевих дисків, вуха тощо. Розробляються технології вирощування печінки, інших органів, які можна буде використовувати для підсадки хворим.
Ще цікавіші можливості відкриваються при використанні таких штучно вирощених тканин і органів при генотерапевтичних заходах. У людини, яка страждає на захворювання, які викликані відсутністю якогось гена чи впливом його мутацій, можна вилучити відповідні клітини і ввести в них нормальний ген. Так роблять при деяких захворюваннях на імунодефіцит. Вилучають з червоного кісткового мозку хворої людини стовбурові клітини, в яких відсутній ген, що відповідає за формування клітин імунної системи. В стовбурові клітини вводять необхідний ген і повертають їх в організм людини. Імунітет відновлюється. Зараз в багатьох країнах світу ведуться роботи щодо розвитку таких гістотехнологій.

Поиск по сайту: