Морфологічні категорії займенника

Займенник має чотири морфологічні категорії: категорію істоти/неістоти, категорію роду, категорію числа, категорію відмінка.

Категорія істоти/неістоти займенників. Її мають іменникові, прикметникові й числівникові займенники (крім мало).

Усі прикметникові і числівникові займенники (стільки, скільки, багато), крім мало, мають синтаксичну категорію істоти/неістоти.

Якщо займенники позначають істотові іменники, то в них збігаються закінчення родового і знахідного відмінків (немає інших спортсменів – бачу наших спортсменів), а якщо вони позначають неістотові іменники, то збігаються закінчення називного і знахідного відмінків (стоїть наш віз – немає нашого воза – бачу наш віз).

Іменникові займенники за істотовою/неістотовою ознакою поділяють на такі групи:

- займенники, які вказують тільки на неістоту: що, що-небудь, будь-що, казна-що, дещо, нічого, щось, ніщо (займенник що і його похідні);

- займенники, які вказують тільки на істоту: я, ти, ми, ви, хто, хтось, хто-небудь, будь-хто, казна-хто, дехто, нікого, ніхто (займенник хто і його похідні);

- займенники, які можуть вказувати і на істоту, і на неістоту: він, вона, воно, себе. В їх семантико-граматичній структурі істотові і неістотові ознаки нерозчленовані (синкретичні), тому категорія істоти/неістоти в них визначається контекстом (має контекстуальний характер): Вічний революцьонер!.. Він живе, він ще не вмер! (І. Франко); А молодість не вернеться, не вернеться вона (Л. Глібов). Це займенники з синкретичними грамемами істоти/неістоти.

Прислівникові займенники не мають категорії істоти/неістоти, оскільки вони не вказують на предметність.

Категорія роду займенника. Усі прикметникові займенники (чий, чия, чиє; котрий, котра, котре; такий, така, таке; цей, ця, це; той, та, те та ін.) мають чоловічий, жіночий і середній рід. Іменникові займенники він, хтось, хто-небудь, будь-хто, дехто, ніхто мають лише чоловічий рід; вона – лише жіночий; а займенники воно, що, щось, що-небудь, будь-що, дещо, ніщо – лише середній рід.

Нерозчленовану, синкретичну категорію роду, яка виявляється в контексті, мають:

- іменникові особові займенники я, ти: Сонечко! Ми вже знаєм, ти було за гаєм. Розкажи тепер нам, що ти бачило там (Нар. творчість); Я бачив, як вітер березу зломив (Нар. творчість); Доню моя, що ти наробила (Т. Шевченко);

- зворотний займенник себе: Той сам себе губить (Т. Шевченко); Нехай, кажуть, гине ледача дитина, коли не зуміла себе шанувать (Т. Шевченко); Шануй себе молоду; Шануй себе молодого;

- запитально-відносний займенник хто: Хто з вас друкарка?; Хто ти така?; Хто ти такий?; Хто ти таке?;

- заперечні займенники нікого, нічого: 3 цих хлопців нікого призначити тренером; Нікого було видати заміж.

Отже, це займенники з синкретичними грамемами чоловічого, жіночого і середнього роду.

Не мають категорії роду:

- прислівникові займенники тут, там, туди, сюди, коли і под., оскільки вони не вказують на предметність;

- числівникові займенники стільки, скільки, багато, кільканадцять і под., які мають парадигму тільки множини;

- іменникові займенники ми, ви, тому що мають парадигму тільки множини.

Категорія числа займенників. За відношенням до категорії числа займенники поділяють на кілька груп:

- лексеми, що не мають категорії числа. До них належать прислівникові займенники куди, туди, сюди, там, тут, коли і под.;

- лексеми, які змінюються за числами відповідно до числової форми означуваних іменників. Вони об’єднують іменникові займенники він, вона, воно – вони та всі прикметникові займенники: присвійні (наш – наші, мій – мої, твій – твої); вказівні (цей – ці, той – ті); означальні (кожний – кожні, всякий – всякі); питально-відносні (який – які, котрий – котрі); заперечні (ніякий – ніякі, нічий – нічиї); неозначені (будь-який – будь-які, який-небудь – які-небудь);

- лексеми, що вказують на однину і множину. До цієї групи належить зворотний займенник себе і відносно-питальний хто: Студент побачив себе в іншому світлі; Студенти побачили себе в іншому світлі; Хто це такий?; Хто це такі?;

- лексеми, які вказують тільки на однину. До них належать іменникові займенники (я, ти), питально-відносний (що), неозначені (хтось, щось, будь-хто, будь-що), заперечні (ніхто, ніщо);

- лексеми, які вказують тільки на множину. Цю групу становлять іменникові займенники (ми, ви) та числівникові (кілька, скільки, кільканадцять).

Займенники ми, ви мають і форму множини, і значення множини. За формою вони подібні до іменників: закінчення -и є формантом називного відмінка множини іменників
(рук-и, парт-и, зошит-и). За змістом значення множини іменників і значення множини займенників ми, ви суттєво відрізняються. У іменників зміст множини зводиться до поняття “багато” того, що названо одниною: журнал (однина) – журнали (множина, тобто багато журналів). У займенників ми, ви форма множини не має значення “багато мовців” (я – ми) чи “багато слухачів” (ти – ви), лексеми ми, ви не є множинною формою до лексем я, ти. Займенник ми означає: співрозмовник (один або кілька), відсутній (один або кілька) і мовець (один), напр.: Влітку ми поїдемо на екскурсію (сказав учитель своїм учням); співрозмовник (один) і мовець (один), напр.: Ми підемо до лікаря (каже мама синові). Займенник ви означає: співрозмовник (один або кілька) і відсутній (один або кілька), напр.: Ви будете складати екзамени; кілька співрозмовників (без відсутніх), напр.: Ви мийте руки, а я приготую сніданок.

Категорія відмінка займенників. Категорія відмінка у займенників неоднорідна, оскільки:

- серед займенників є невідмінювані (мають нульову парадигму). До них належать прислівникові займенники (коли, куди, туди, там, де та ін.) і числівникові займенники (мало (книг), немало, замало, чимало);

- група займенників має синтаксичну парадигму прикметникового типу, тобто в них відмінкові форми узгоджуються з відмінковою формою іменника. До таких належать прикметникові (твій, мій, свій, наш, ваш, той, цей) та числівникові (скількох, багатьох) займенники в непрямих відмінках;

- існують займенники, які мають морфологічну парадигму іменникового типу, зумовлену семантикою дієслова чи віддієслівних іменників, що керують відповідними займенниками. До них належать іменникові займенники (я, ти, він, ми, ви, вони, себе, хто, що, хтось, ніхто);

- числівникові в називному та знахідному відмінках (кілька зошитів, кільканадцять);

- окремі займенники мають дефектну (неповну) парадигму: не мають форм називного відмінка займенники себе, нікого в значенні “немає кого”, нічого в значенні “немає чого”, пор.: нікого, нікому, ніким – ніхто, нікого, нікому, ніким, на нікому;

- деякі займенники, на відміну від іменників, прикметників і числівників, мають розірвані словоформи (ні за що, ні до кого, ні з ким, ні на чийому, ні на що); лише займенникові закінчення: -е в родовому і знахідному відмінках (себе, тебе, мене); -ас у родовому і знахідному відмінках (нас, вас); -и в називному відмінку однини (ти). Це займенниковий тип відмінкових грамем;

- серед займенників є такі, які в одних відмінках парадигми відмінюються за іменниковим типом, а в інших – за прикметниковим, тобто мають синкретичну відмінкову парадигму: він – його, йому, його, ним, на ньому; хто – кого, кому, кого, ким, на кому; що – чого, чому, що, чим; ніщо – нічого, нічому, ніщо.

Отже, особливості морфологічних категорій займенники полягають у тому, що займенникові морфологічні категорії мають багато спільного з відповідними категоріями іменників і прикметників. Деякі граматисти (О. Безпояско та ін.) вбачають у цьому звичайне дублювання граматичних категорій іменних частин мови. Проте це не дублювання, а вияв генетичного зв’язку іменних частин мови із займенником, морфологічні категорії якого мають специфічні риси, які є диференціальними ознаками займенників як окремого класу слів. До них належать:

1) співіснування в категоріях займенника іменникових, прикметникових і займенникових ознак, чого немає в категоріях іменника і прикметника. Наприклад, у іменника рід – незалежна категорія, у прикметника – залежна (синтаксична), а в займенника співіснують незалежний рід (хтось, він, щось), залежний (наш, наша, наше) і синкретичний, тобто займенниковий (ти, себе);

2) єдність у кожній категорії розчленованих і нерозчленованих (синкретичних) грамем: у категорії істоти/неістоти – тільки істотові грамеми (я, ти), тільки неістотові (що), синкретичні (він); у родовій категорії – грамема тільки чоловічого роду (хтось, він), грамема тільки жіночого роду (вона), грамема тільки середнього роду (щось), синкретичні (я, ти, хто, себе); у числовій категорії – грамема тільки множини (ми, ви), грамема тільки однини (я, ти), синкретичні (хто, себе);

3) симбіоз у словозмінній парадигмі відмінкових грамем іменникового, прикметникового і займенникового типів: займенник він відмінюється за прикметниковим типом; займенник я має закінчення займенникові (-е), іменникові (-і) і прикметникові (-ою); займенники ми, ви мають іменникові (-ам, -ами) і займенникові закінчення (-ас).

Поиск по сайту: