АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розряди займенників за значенням

Читайте также:
  1. Автомобільні транспортні засоби за своїм призначенням
  2. Використання займенників у наукових текстах
  3. Відмінювання займенників
  4. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями
  5. Займенник (розряди та Відмінювання)
  6. Історія формування займенників
  7. Класифікація займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
  8. Класифікація займенників за функцією
  9. Класифікація свердловин за призначенням
  10. Обчислити визначники згідно з означенням
  11. Прогнозування за допустимими значеннями параметрів із застосуванням таблиць-графіків

За лексичним значенням розрізняють такі розряди займенників: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, неозначені, питально-відносні, заперечні.

Особові займенники. Вони вказують на особу: я, ти, він (вона, воно, вони), ми, ви. Займенник я вказує на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співрозмовника або слухача (адресата мовлення). Займенник ми вказує на особу мовця, слухача (співрозмовника) і відсутнього, який є об’єктом мовлення. Наприклад, у реченні Ми тривожим стратосферу, атомне ядро і сферу займенник ми вказує на мовця (П. Тичину), на слухача і читачів. Отже, ми – це я + ти (ви) + він (вони). Займенник ви вказує на особу співрозмовника і на особу відсутнього об’єкта мовлення. Наприклад, у реченні Ви будете складати екзамен займенник ви вказує на присутніх (співрозмовників) і відсутніх студентів. Отже, ви – це ти (ви) + він (вони). Займенник він (вони) вказує на особу як об’єкт мовлення, тобто на відсутню під час мовлення особу (чи особи), присутня при мовленні особа є співрозмовником. Наприклад, у реченні Він живе, він ще не вмер! (І. Франко) займенник він вказує на вічного революціонера як на об’єкт Франкової поезії.

Займенники першої і другої особи можуть вказувати на неособу лише за умови персоніфікації, напр.: Ви ж мене, очі, плакать навчили, де ж ви навчились зводить людей (Нар. творчість).

Займенник він (вона, воно, вони) вказує на особу, напр.: Він дивився в очі сині, тихо спершись на соснину (Нар. творчість) або на неособу (предмет чи поняття), напр.: Жіноча доля! Хто її розкаже? Хто її збагне? (Нар. творчість). Тому його кваліфікують як предметно-особовий.

Зворотний займенник. Займенник себе вказує на суб’єкт, який одночасно є об’єктом, тобто на одну й ту ж особу, напр.: І мені заспівати хотілось лебединую пісню собі (Леся Українка); Люби ж собі, моє серце, люби, кого хочеш (Т. Шевченко).

Присвійні займенники. Вони вказують на належність предмета особі: мій, наш (належність 1-й особі); твій, ваш (належність 2-й особі); свій (належність будь-якій особі); його, її, їх – форма родового відмінка предметно-особового займенника він, вона, воно, вони (належність 3-й особі); їхній, їхня, їхнє, їхні (належність 3-й особі), напр.: Чого зажурився, мій любий козак (Леся Українка); Мій дім – мій храм! (Леся Українка); Зорі нам лишили проміння своє (Леся Українка); Він не забув своєї Беатріче. Вона одна в його піснях панує (Леся Українка); Її обличчя вкрите покривалом (Леся Українка).

Вказівні займенники. Ці займенники вказують на предмети, ознаки предметів, кількість предметів, місце і час дії: (цей, оцей, той, отой, такий, отакий, стільки, тут, там, туди, звідти, тоді), напр.: Отакий-то Перебендя, старий та химерний! (Т. Шевченко); Тая дівчина зарученая (Нар. творчість); Така твоя воля, таке її щастя, така її доля (Т. Шевченко).

Означальні займенники. Вказують, на відміну від прикметника, який називає конкретну ознаку предмета, на узагальнену ознаку предмета (сам, самий, весь, всякий, кожний, інший, другий), напр.: Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Т. Шевченко); Тут кожен камінь пише заповіт і кожна гілка шле адреси літу (А. Малишко); Любов до рідної мови... не заперечує любові до інших мов (Д. Павличко).

Неозначені займенники. Вони вказують на невизначеність особи, предмета, якості, кількості, місця і часу дії (абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-що, казна-хто, хтось, щось, абиякий, деякий, який-небудь, чий-небудь, якийсь, чийсь), напр.: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос (І. Нечуй-Левицький); Цей дріт приносить телеграми хтозна з якої далини (М. Рильський); Отак де-небудь і загину в бур’яні (Т. Шевченко).Питально-відносні займенники. Вказують або на питання про предмет, якість предмета, кількість чи належність предметів, або на відношення підрядної частини складного речення до іменника чи вказівного займенника головної частини (хто, що, який, чий, котрий, скільки), напр.: а) Що вдію для тебе своєю тяжкою журбою? (Леся Українка); Чим можу панянці служить? (Леся Українка); Хто не думає ранку діждати? (Леся Українка); Чия рука той меч із піхви видобуть здола? (Леся Українка); За що ти караєш її, молоду? (Т. Шевченко); Чиєю кров’ю ота земля напоєна? (Т. Шевченко); б) Прокляття рукам, що спадають без сили (Леся Українка); Біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає (Т. Шевченко); Він заспіває думу про те, що давно діялось (Т. Шевченко); Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Той і серце ваше знає, хто світ оглядає (Т. Шевченко).

Заперечні займенники. Вони вказують на відсутність осіб, предметів, ознак предметів, кількості, місця і часу (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден), ніколи, ніде), напр.: Ніхто й ногою не ступив там (Т. Шевченко); Доле, де ти? Нема ніякої (Т. Шевченко); Пана Яна нема дома, ні з ким розмовляти (Т. Шевченко); Співуча, нічого сказать (Т. Шевченко); Я вже ніколи не просплюсь (Т. Шевченко); Ніколи, братія, ніколи з Дніпра укупі не п’ємо! (Т. Шевченко); Ні до кого в світі прихилитись (Т. Шевченко).

Отже, займенники за значенням поділяють на вісім лексико-семантичних розрядів.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)