Відмінювання займенників

Кожен тематичний клас займенників має свої особливості відмінювання.

1. Іменникові займенники виділяються на основі подібності з іменниками, проте їх система словозміни суттєво відрізняється від іменникової. Для неї характерним є суплетивізм: я – мене, мені, мене, мною, на мені; ти – тебе, тобі, тебе, тобою, на тобі; ми – нас, нам, нас, нами, на нас; він – його, йому, його, ним, на ньому; вона – її, їй, її, нею, на ній; вони – їх, їм, їх, ними, на них; хто – кого, кому, кого, ким, на кому; що – чого, чому, що, чим, на чому. В системі іменника суплетивні основи вживаються дуже рідко. Суплетивізм ми – нас пояснюється тим, що в давньоруській мові первісний займенник множини ны у називному відмінку змінився на займенник мы, а в непрямих відмінках збереглися форми від попередньої основи н- (н-ам, н-ас, н-ами).

На відміну від іменників особові займенники 1-ї і 2-ї особи множини (ми, ви), 1-ї і 2-ї особи однини у називному відмінку (я, ти), предметно-особові (він, вона, воно, вони), питально-відносні (хто, що) та вказівні (цей, той) мають однофонемні консонантні словозмінні основи: м-и, в-и, j-а, т-и, j-ого, н-им, j-iї, н-ею, j-іх, н-ими, к-ого, ч-ого, ч-им, ц-им, т-им.

На думку окремих граматистів (І. Яценко), у займенниках я, ти, той, цей однофонемні консонантні основи j-а, т-и, т-ой, ц-ей не виділяються, ці лексеми мають нульове закінчення: jа-0, ти-0, той-0, цей-0. Визнати нульове закінчення в займенниках я – (jа-0), ти – (ти-0) означало б погодитися, що в українській мові існують іменні основи з кінцевим голосним -а, -и, але в усіх слов’янських мовах іменні основи закінчуються приголосним. Крім того, основи j-(я), т-(ти), т-(той), ц-(цей) співвідносяться з іншими семантично та парадигматично спорідненими формами і легко сполучаються з флексійними морфами інших відмінків: j-а (я) – j-ії (її), j-ій (їй), j-ім (їм), j-іх (їх);т-и (ти) – т-об-і, т-об-ою, т-еб-е; т-ой – т-ого, т-ому, т-им; ц-ей – ц-им, ц'-ого, ц'-ому. Цих підстав достатньо, щоб у займенниках я, ти, той, цей виділяти корінь і закінчення: j-а, т-и, т-ой, ц-ей.

Іменникові займенники 2-ї особи однини та зворотний мають формотвірні суфікси -об- (-еб-), -н- (-ен-), яких немає в інших частинах мови, зокрема і в іменниках: т-еб-е, т-об-і, т-об-ою, при т-об-і; с-еб-е, с-об-і, с-об-ою; м-ен-е, м-ен-і, м-н-ою.

Словозмінна система іменникових займенників має парадигми із закінченнями, яких немає в системі словозміни іменника: парадигми з прикметниковою флексією -е в родовому відмінку однини (мен-е, теб-е, себ-е); парадигми з займенниковою флексією -ас у родовому, знахідному і місцевому відмінках (н-ас, в-ас); парадигма з флексією -и в називному відмінку однини (т-и і гіпотетичне с-и займенника себе); парадигми з флексією займенникового походження - ого в родовому відмінку (й-ого, к-ого, ч-ого), -ому в давальному і місцевому відмінках (й-ому, к-ому, ч-ому), -им в орудному відмінку (н-им, к-им, ч-им).

Іменникові займенники можуть утворювати словоформи за іменниковою парадигмою (я, ти, ми, ви, себе): ти – тебе, тобі, тебе, тобою, на тобі; і за прикметниковою (він, вона, воно, вони, хто, що): хто – кого, кому, ким, кому.

У формах займенників 3-ї особи в родовому, знахідному і місцевому відмінках після прийменника з’являється початковий звук [н]: він, вона, воно, вони – до нього, до неї, до них; в нього, в неї, в них; на ньому, на ній, на них; ним, нею, ними.

У займенниках на ні-, аби-, де-, будь-, казна- прийменники до, з, в, на вживаються після цих формантів: ні до кого, ні до чого, ні з ким, ні з чим; аби з ким, де з ким, будь з ким, казна з ким, аби в кого, де в кого, будь в кого, казна в кого, аби на чому, будь на чому, казна на чому.

Зворотний займенник себе відмінюється за дефектною (неповною) парадигмою, оскільки втратив форму називного відмінка: себе, собі, себе, собою, на собі.

2. Прикметникові займенники їхній, весь, чий відмінюються за парадигмою м’якої групи прикметників, займенник цей у формі чоловічого і середнього роду відмінюється
за парадигмою змішаної групи прикметників типу яснолиций. Всі інші прикметники відмінюються за парадигмою
прикметників твердої групи.

3. Числівникові займенники скільки, стільки відмінюються за зразком числівника два.

Прислівникові займенники не відмінюються. Отже, система словозміни займенника має змішаний
характер, оскільки в ній контамінувалися елементи іменникової, прикметникової і займенникової систем.

Поиск по сайту: