Особливості впорядкування лісів у зонах радіаційного забруднення

Після глобальної катастрофи на Чорнобильській АЕС, внаслідок радіоактивного забруднення лісових екосистем, склались умови, коли протягом багатьох десятиліть у значній частині лісів України стало неможливим традиційне ведення лісового господарства і, тим більше, – багатоцільове використання лісових ресурсів. Особливо гостро ці проблеми стоять на Поліссі, де зосереджено близько 40% лісів країни, які містять значні ресурси деревини, недеревної сировини, диких промислових тварин. Ліси відіграли роль фільтрів-нагромаджувачів радіонуклідів, що з’явились унаслідок аварії. Особливо постраждали ліси Київської, Житомирської та Рівненської областей. У цілому по Україні більш ніж на 40 тис. га лісів заборонена лісозаготівля, а на площі понад 100 тис. га здійснюється сувора її регламентація. Майже повсюдно на забруднених територіях заборонена промислова заготівля грибів, ягід та лікарських рослин.

Радіаційна ситуація в лісах визначається нині двома основними факторами: вмістом радіонуклідів у ґрунті та ступенем радіоактивного забруднення рослинних і тваринних об’єктів. Ці фактори дуже важливі під час оцінки умов для безпечного ведення робіт з лісовирощування та лісокористування. Щільність радіоактивного забруднення ґрунту вимірюється в кюрі, одиниця якого дорівнює 3,7х10¹⁰ атомних розпадів радіоактивного елемента за секунду на 1 квадратний кілометр забрудненої території (Кі/км²). Другий фактор важливий ще й як джерело додаткового зовнішнього і, що особливо небезпечно, внутрішнього опромінення як працівників лісового господарства, так і місцевого населення.

У найбільш значних кількостях Cs¹³⁷ нагромаджується в корі (у 20-30 разів більше, ніж у деревині) та асиміляційному апараті (у 4-12 разів) – листях і хвої, де відбувається інтенсивний обмін речовин. Тому очищення стовбурів від кори у процесі виробництва пиломатеріалів дасть змогу на 25-45% знизити радіоактивне забруднення останніх. Досить потужно нагромаджують Cs¹³⁷ такі види надґрунтового покриву як польський гриб, свинушка, чорниця, брусниця, журавлина, верес, конвалія та ін. За даними досліджень, шляхом вживання в їжу грибів та дикорослих ягід сільське населення Українського Полісся може одержати понад 50% загальної дози внутрішнього опромінення.

Лісогосподарські підприємства України за щільністю радіоактивного забруднення ґрунту умовно можна поділити на чотири групи.

1 група – держлісгоспи, на території яких щільність радіоактивного забруднення ґрунту Cs¹³⁷ у лісових насадженнях не перевищує 1 Кі/км². Режим ведення лісового господарства на таких площах залишається традиційним. Контроль продукції на радіоактивне забруднення в лісогосподарських та мисливських господарствах цієї зони не проводиться.

2 група – держлісгоспи лісостепової та степової зон України, на території яких виявлено ділянки лісу зі щільністю забруднення ґрунту Cs¹³⁷ понад 1 Кі/км². Радіоактивне забруднення цих підприємств загалом незначне, проте тут наявні ділянки площею 100-300 га із достатньо високою щільністю забруднення ґрунту. У держлісгоспах цієї зони слід практикувати вибірковий контроль недеревної продукції лісу.

3 група – держлісгоспи Українського Полісся, територія яких забруднена радіонуклідами Cs¹³⁷ до 5 Кі/км². У лісогосподарських підприємствах цієї зони не спостерігається значного радіоактивного забруднення деревини, тому контролюють продукцію вибірково. Особливу увагу приділяють радіологічному контролю недеревної продукції лісу.

4 група – держлісгоспи Українського Полісся, територія яких забруднена радіонуклідами Cs¹³⁷ зі щільністю понад 5 Кі/км². Тут необхідний постійний жорсткий контроль усіх партій продукції, що відпускається. У держлісгоспах і мисливських господарствах цієї зони внесено зміни до системи ведення лісового і мисливського господарства. Заборонено відстріл диких промислових тварин, внесено обмеження на використання продукції лісового господарства.

Оскільки в Україні ведеться інтенсивне, багатоцільове лісове господарство, пов’язане з експлуатацією численних рослинних і тваринних видів, постає необхідність у детальному зонуванні її лісів за щільністю радіоактивного забруднення (табл.1). Підставою для такого зонування є необхідність регламентації тривалості робочого дня, використання лісогосподарської продукції та проведення лісозахисних заходів.

Значну загрозу на радіоактивно забруднених територіях становлять лісові пожежі. Внаслідок пожеж відбувається вторинне перенесення радіоактивних частинок із зони горіння на великі відстані. Для ефективнішої охорони лісів від пожеж на радіоактивно забруднених територіях підприємствам, у віданні яких перебувають ці землі, необхідно оперативніше проводити протипожежну роз’яснювальну роботу, проектувати організаційно-технічні та профілактичні протипожежні заходи, а також застосовувати всі наявні засоби оперативного виявлення і гасіння лісових пожеж.

Таблиця 1. Зонування лісів за щільністю радіоактивного

забруднення ґрунту радіоцезієм

Усім лісам з радіоактивним забрудненням ґрунту Cs¹³⁷ зі щільністю від 1,1 до 15 Кі/км² слід присвоювати на один клас пожежної небезпеки більший, ніж прийнято за відповідною шкалою. Якщо ж щільність становить понад 15 Кі/км², ліси треба відносити до першого класу пожежної небезпеки.

Під час протипожежного впорядкування лісогосподарських підприємств на радіоактивно забруднених територіях лісовпорядкування переймається створенням значно більшої кількості об’єктів протипожежної безпеки або ж створенням спеціальних протипожежних проектів, котрі повинні передбачати такі заходи:

- протипожежну мережу в насадженнях (особливо в хвойних молодняках) першого класу пожежної небезпеки, що має складатися з протипожежних розривів завширшки 20-50 м та відстанню між ними до 2 км;

- мінералізовані смуги (дороги) посередині кожного розриву, а з обох боків – протипожежні узлісся з листяних порід;

- мінералізовані смуги завширшки не менше 1,5 м біля населених пунктів, місць відпочинку, стоянок транспорту тощо;

- систему протипожежних водойм із запасом води у кожній не менше 100 м³ і з віддаллю між ними не більше 2 км;

- об’єднання усіх штучних і природних перешкод для вогню у замкнені блоки площею не більше 2-3 тис. га, а інколи і значно менші;

- вчасне проведення санітарних заходів і утримання доріг у належному стані.

Протипожежну охорону лісів лісовпорядкування проектує здійснювати як дистанційним методом, так і наземним патрулюванням. З метою охорони працівників, зайнятих на гасінні пожеж, від впливу диму, іонізуючого опромінення, високих температур вони повинні забезпечуватись усіма засобами захисту, що застосовуються під час гасіння лісових пожеж у звичайних умовах, а також респіраторами та протигазами. Час перебування осіб, зайнятих на гасінні лісових пожеж на радіоактивно забруднених територіях, регламентується нормами радіаційної безпеки. Основні особливості гасіння полягають у захисті пожежників від впливу радіоактивних аерозолей, котрі є відкритим джерелом іонізуючого опромінення, а також радіонуклідів, сконцентрованих у попелі та недопалі.

На територіях зі щільністю забруднення понад 5 Кі/км² для лісовідновлення проектують лише шпильково-листяні і листяні деревостани.

Поиск по сайту: