Застосування гідроприводів

Тема № 3 - Електропривід.

Практичне завдання № 1.

I. Тема: Електро-, гідро- і пневмоприводи

II. Робоче місце: аудиторія

III. Тривалість заняття:1година 20 хвилин.

IV. Мета: Онайомитись з електро-,гідро- і пневмоприводами

V. Матеріально-технічне оснащення робочого місця: інструкційні картки,підручники, відеоматеріали,малюнки.

VI. Правила охорони праці

VII. Зміст і послідовність виконання завданнь:

Хід роботи:

1. Дати визначення поняття електропривод та ознайомитись з видами конструкцій.

2. Дати визначення гідро - і пневмопривод, їх застосування.

3. Описати електродвигуни постійного та змінного струму.

1.

Привод –пристрій,призначений для приведення в рух робочих органів машини.

Електропровод - це електромеханічна система для приведення в рух виконавчих механізмів робочих машин і керування цим рухом в цілях здійснення технологічного процесу.

Сучасний електропривід — це сукупність електромашин, апаратів і систем керування ними. Він є основним споживачем електричної енергії (до 60 %) і головним джерелом механічної енергії в промисловості.

Типи електроприводів: груповий,одиничний,багатодвигунний.

Основні типи технологічного обладнання мясної і молочної промисловості мають такі конструкції електроприводів.

1.безпосереднє зєднання вала двигуна з робочими машини; при цьому частота їх обертання однакові.

2.зєднання за допомогою пасових, ланцюгових,зубчастих передач,редукторів,

варіаторів швидкості.

3.використання багато швидкісних двигунів.

4.використання багато частотних двигунів.

Рухомим органом електроприводу служить електродвигун.

2.

Гідропри́вод — сукупність гідравлічної апара тури і гідроліній для приведення в дію робочих органів машин та механізмів за допомогою потенціальної енергії рідини, що перебуває під тиском. При цьому енергія передається за допомогою переміщення окремих об'ємів рідини.

Гідропривод є свого роду «гідравлічною вставкою» між приводним двигуном і навантаженням (машиною або механізмом) та виконує ті ж функції, що і механічні передачі (редуктор, пасова передача, кривошипний механізм тощо).

Застосування гідроприводів

Гідропривод застосовується в нафтовидобувному обладнанні (гідропоршневі глибинні насосні установки, гідрокачалки, бурові установки тощо), гірничому машинобудуванні (прохідницькі та вугільні комбайни, щити для прокладання тунелів, механізоване кріплення гірничих лав та ін.), на транспортних, сільськогосподарських, дорожньо-будівельних, кар'єрних та інших машинах.

Верстатобудівна галузь належить до тих галузей, де гідравлічні приводи використовуються традиційно, а саме: у металорізальних верстатах та ковальсько-пресовому обладнанні гідропривод використовується для здійснення як головних, так і допоміжних рухів і приводу робочих органів технологічних машин та роботів-маніпуляторів, затискних, фіксуючих, транспортних пристроїв.

Широко застосовують гідроприводи в літальних та підводних апаратах.

Пневмопривод – привод, до складу якого входить пневматичний механізм з одним чи більше об’ємними пневмодвигунами, призначений для передавання, керування та розподілу енергії робочим газом під тиском.

Робочим органом пневмопровода є стиснутий газ або повітря і діє він або тиском на тверді поверхні або у вигляді аеродинамічного ефекту.

У залежності від характеру руху вихідної ланки пневмодвигуна (валу чи штока), і відповідно, характеру руху робочого органу пневмопривод може бути обертальної, поворотної або лінійної зворотно-поступальної дії.

Пневматичний привод односторонньої дії у роботі

Широко використовується в установах автоматизації теплових виробничих процесів.

Відрізняється від гідропровода більш низьким КДД.

3.

Електричні двигуни постійного струму, як і електричні машини, є оборотними, тобто вони без будь–яких конструктивних змін можуть працювати як генератори і двигуни.

Рисунок 1 - Електродвигун постійного струму

1 - колектор; 2 - щітки; 3 - сердечник якоря; 4 - сердечник головного полюса; 5 - полюсна котушка; 6 - станина; 7, 11 - підшипникові щити; 8 - вентилятор; 9 - обмотка якоря; 10 - вал якоря.

Робота електричних двигунів постійного струму основана на принципі взаємодії струмів, протікаючи по провідниках якоря, з нерухомим магнітним потоком, створеним обмоткою збудження полюсів.

За допомогою шківа або муфти електродвигун постійного струму з'єднують з робочою машиною.

Електродвигун змінного струму (двигуни і генератори) – прийнято поділяти на дві великі групи – машини синхронні і асинхронні.До групи асинхронних відносять машини змінного струму, в яких частота обертання рухомої частини (ротора) завжди різна і не може бути однаковою за характером основних фізичних процесів, що проходять у машині.

Група синхронних машин об'єднує машини змінного струму, частота обертання ротора яких завжди рівна синхронній частоті обертання магнітного поля.

За числом фаз розрізняють трифазні і однофазні машини змінного струму.

Із всіх електричних машин найбільшого поширення і в промисловості, і в сільському господарстві одержав асинхронний двигун трифазного струму з короткозамкненим ротором.

Рисунок 2 - Асинхронний трифазовий електродвигун з короткозамкненим ротором

а - загалний вигляд: 1 - вал; 2 - шариковий підшипник; 3 - підшипниковий щит; 4 - ротор; 5 - обмотка статора; 6 - сердечник статора; 7 - станина (корпус); 8 - вантажний гвинт (рим-болт); 9 - лопаті вентилятора ротора; 10 - клемна коробка; 11 - лапа з отворами для кріплення болтами;

б - принципова електрична схема підключення електродвигуна до електромережі: А, В, С - фази; 1К1, 1К2 - кнопкова станція управління; М - електродвигун.

Основними частинами асинхронного електродвигуна є нерухомий статор і рухомий ротор.

Основними параметрами електродвигуна є номінальні (паспортні): потужність, напруга, сила струму, частота обертання ротора, ККД, коефіцієнт міцності (cos φ), габарити і маса двигуна. Головні з цих параметрів вказують на паспортній табличці, закріпленій на корпусі двигуна.

За способом монтажу двигуни, які використовують у м'ясній і молочній промисловості, ділять на наступні форми (типи) виконання:

горизонтальні зі станиною на лапах внизу (привід аміачних компресорів,

транспортерів);

горизонтальні із станиною без лап і з фланцем на підшипниковому щиті

(сепаратори);

горизонтальні зі станиною на лапах і фланцем на щитку (ротаційні

насоси).

Спосіб кріплення двигуна залежить від типу передачі: клинопасове, ланцюгове, муфтове з'єднання тощо.

Поиск по сайту: