АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Формування світового ринку нафти

Читайте также:
  1. IV. Формування вмінь.
  2. V. Вивчення нового матеріалу та формування знань
  3. V. Формування навичок
  4. Автоматизовані системи управління процесом розформування составів на сортувальних гірках
  5. Аналіз основних показників світового ринку нафти
  6. Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи
  7. Б) яка буде ситуація на ринку морозива, якщо держава встановить ціну
  8. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем
  9. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
  10. Валютні системи та валютна політика. особливості формування валютної системи України
  11. Взаємодії в екологічних системах. Принципи формування екосистем
  12. Види формування фінансових ресурсів малого підприємництва: субпідряд, лізинг, факторинг, франчайзинг, факторинг, придбання існуючого бізнесу.

 

Енергетичні ринки мають глобальний характер. Нафта надходить з усіх куточків земної кулі - Каспію, Росії, Близького Сходу, Африки, Південної та Північної Америки. Але останнім часом спостерігається нестабільність на світовому ринку нафти. За останні вісім років світова економіка розвивалася дуже швидкими темпами, що зумовило підвищення попиту на нафту, яка на сьогодні використовується як сировина для багатьох галузей промисловості. Зріст попиту призводить до підвищення цін на сировину, що, в свою чергу, значно впливає на подальший розвиток світової економіки.

Нафта була, є і в найближчому майбутньому залишиться основним джерелом первинної енергії, споживання якої неухильно розширюється у зв'язку з подальшим розвитком світової економіки. Одночасно зростає використання нафти і нафтопродуктів в якості сировини для хімічної промисловості, що, як відомо, економічно більш виправдано і ефективно в порівнянні з прямим енергетичним використанням вуглеводнів.

Світові ринки нафти і нафтопродуктів у своєму розвитку пройшли різні цикли — піднесення, кризи та спади. Їх аналіз сприяє виявленню проблем та прогнозуванню перспектив розвитку даних ринків. Нафтові кризи призвели до збільшення цін на рідке паливо. Для боротьби з наслідками цінових коливань необхідно розвивати сектор видобутку, поширювати інтеграційні процеси.

Рівень розвитку країн тісно пов’язаний зі споживанням енергії. Нафта є основним джерелом енергії для багатьох галузей економіки, її частка в загальному споживанні енергоресурсів постійно зростає. Для забезпечення очікуваного приросту споживання потрібне значне збільшення нафтовидобувних потужностей.

Науковці встановили, що понад 500 тис. р. тому нафта була вже відкрита на березі Каспійського моря, а за 6 тис. років до нашої ери спостерігався вихід на поверхню землі нафтового газу на Кавказі та в Се-редній Азії. Свою назву нафта отримала від індоєв-ропейського слова «нафата» — витікаюча. Сучасна на-фтогазова промисловість почала стрімко розвиватися наприкінці 60-х років ХІХ сторіччя, коли було впро-ваджено буріння нафтових свердловин.[11]

Недосконалі ринки, нестача транспортної мережі, нестабільні зв’язки між фірмами сприяли процесам ве-ртикальної інтеграції нафтових компаній, модерніза-ції виробничих, збутових та ринкових операцій. На-прикінці ХХ сторіччя більше ніж у 80 країнах були розвідані поклади нафти. Державні нафтові компанії залишалися провідними у світі, але на нафтовому рин-ку також існували і приватні компанії (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 Провідні нафтові компанії світу кінця ХХ сторіччя

Незважаючи на те, що протягом останніх 30 років роль світового ринку нафти в світовій економіці залишалася винятково високою, сам ринок внаслідок різних геополітичних процесів зазнавав практично революційні зміни: трансформувалася його структура, ступінь лібералізації, принципи ціноутворення.[9]

Як мінімум, два десятиліття багато аналітиків всерйоз лякали людство тим, що ще яких-небудь 40-50 років, і її запаси будуть повністю вичерпані. І тим не менше на сьогоднішній момент використання нафти практично еквівалентно її видобутку. До кінця ХХ століття її фактичні світові запаси нараховували 1 трлн 46 млрд барелів. Потенційно ж ця кількість може бути незмірно більшим.

У ході розвитку нафтового ринку його центрами виявилися практично два регіони: США та Близький Схід. Перша половина XX ст. стала перехідним періодом. До початку XX ст. США належало не менше 75% видобутої в усьому світі нафти. Головною особливістю становлення нафтової галузі в світі було перевага США у видобутку нафти на державному рівні і домінування до 1911 р. компанії Стандарт Ойл на корпоративному. Хоча значна трансформація відбулася в середині століття, але періодом зміни ключового регіону видобування можна вважати початок 1970-х років, коли США вперше вдалися до широкомасштабного імпорту нафти. У міру збільшення видобутку нафти в Перській затоці стала зростати роль арабських країн, які в 1960 р. створили ОПЕК. Увійшов до нього державам знадобилося від 10 до 15 років, щоб націоналізувати місця видобутку, тобто перенаправити прибуток на свою користь. У 1973 і 1979 рр.. сталися кризи, що дали імпульс розвитку енергозберігаючих технологій і сповільнили зростання потреби розвинених країн у нафті. До цього часу на частку країн ОПЕК, які надають максимальний вплив на ціноутворення, доводилося близько 80% загального обсягу її експорту у світі і майже половина всього видобутку. Другим великим експортером був СРСР.[9]

 

Три події, прямо або побічно вплинули на ринок нафти, відбулися в 1980-і роки. У 1983 р. були проведені перші торги за ф'ючерсними контрактами на нафту, що послужило поштовхом для розвитку ринку похідних інструментів нафтових, причому формування термінового ринку докорінно змінило парадигму нафтових компаній, збільшивши вага їх фінансових операцій. Два інші події - аварія на Чорнобильській АЕС і загибель танкера компанії "Ексон" біля берегів Аляски - посилили екологічний рух, частково обмеживши розвиток атомної енергетики в США і посиливши правила транспортування нафти, що призвело до підвищення вартості її перевезення.

Після другої світової війни економічне зростання в світі багато в чому був забезпечений за рахунок відносно низької і стабільної ціни на сиру нафту. Як правило, переробка її здійснюється в місцях споживання, оскільки дешевше доставити до регіонів споживання сиру нафту, ніж нафтопродукти.

Розвиток нафтової, нафтопереробної і обслуговуючих їх галузей промисловості і транспорту визначили у ХХ столітті цілу епоху, в якій перетнулися економічні, політичні, національні та релігійні інтереси багатьох країн світу. Суперечності різних держав вирішувалися дипломатичними і військовими шляхами. Боротьба за джерела нафти лежить в основі державної політики промислових держав світу. В даний час таку "нафтову політику "і дипломатію особливо агресивно проводять США.[13]

Рівень розвитку країн тісно пов’язаний зі спожи-ванням енергії. На сьогодні нафта залишається домі-нуючим джерелом енергії для багатьох галузей еконо-міки. Ми зосередили увагу на таких основних циклах функціонування ринку нафти та нафтопродуктів: розві-дка (геологічна, сейсмічна), буріння (інженерні ро-боти — будівництво бурових платформ), транспортуван-ня нафти (нафтопроводи, морський транспорт, танкери), зберігання нафти (парк нафтових резервуар-них ємностей), нафтопереробка та зберігання нафто-продуктів (НПЗ, нафтохімічні підприємства, нафтомас-тильні заводи), транспортування та розподілення палива, реалізація нафтопродуктів. Ми поділяємо кра-їни на імпортно та експортно орієнтовані, а також на країни, які використовують як власні, так і імопорт-ні нафтові ресурси (наприклад, США, Канада, Україна) (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Поділ країн на ринку нафти та нафтопродуктів за експортно-імпортною ознакою

 

Нафтова промисловість - одна з найбільш монополізованих гірничодобувних галузей. У більшості країн світу, крім тих, де вона знаходиться у веденні державних компаній, галузь повністю контролюється найбільшими ТНК, штаб-квартири яких знаходяться в США ("Ексон", "Мобіл ойл", "Тексако", "Шеврон"), а також в Західній Європі (ТНК Великобританії "Брітіш петролеум"та спільне Великобританії та Нідерландів "Роял Датч-Шелл"). Поступово з 80-х рр.. вони почали втрачати свої колись провідні позиції серед найбільших промислових ТНК світу.[1]

Майже 60 % світового попиту на нафту припадає на держави—члени Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), на найбільших виробників нафти (країни Близького і Середнього Сходу) — по 5,7 %, відповідно, Саудівську Аравію — лише 1,7 %. У країнах, які є членами ОЕСР, темпи зростання ВВП і промислового виробництва є значно вищим, ніж збільшення споживання нафтопродуктів загалом та окремих їх видів. Провідні країни ОЕСР створили сучасну нафтопереробну промисловість, технологія якої відповідає високим вимогам ресурсозбереження та стандартам екологічної безпеки. Незначне зростання споживання нафтопродуктів, що спостерігається в цих країнах, задовольняється за рахунок наявності резерву виробничих потужностей установок первинної та глибокої переробки нафти, а дефіцит, що тимчасово виникає, покривається за рахунок створеного запасу нафти.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)