Імена файлів

Основний інформаційний об'єкт ОС – файл.

Файл – поіменована область зовнішньої пам'яті для зберігання програм і даних.

Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну та графічну інформацію, готові до виконання програми та інші дані.

Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з документами, файли, в яких зберігаються дані, називають документами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, – додатками.

Для ідентифікації кожному файлу присвоюється ім'я. Воно утворюється з двох частин – власне імені та розширення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файла (додаток, текстовий документ, таблиця, рисунок, проект програми і т.д.). Власне ім'я може складатися з 1–255 символів, а розширення –
з 0–3 символів. В імені файла (у власне імені та розширенні), крім літер і цифр, можна також використовувати символи:

«$», «%», «’», «-», «пропуск», «@», «~», «!», «(», «)»,
«{»,«}»,«^», «#», «&», «+», «\», «*», «=», «\», «[», «]».

В іменах файлів можна використовувати як великі, так і малі літери, їх написання запам'ятовується системою, але при порівняннях імен ці символи будуть вважатися однаковими.

Незважаючи на допустиму довільність у визначенні імені файла, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення. Деякі з них наведено в табл. 1.

Застосування загальноприйнятих розширень допомагає користувачеві орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Наприклад, якщо файл має розширення.doc, то це означає, що він зберігає документ, створений у текстовому редакторі Word, а якщо.xls – то створену в електронній таблиці Excel робочу книгу. Окрему групу становлять завантажувальні, або виконавчі, файли, які мають розширення exe, com, bat і використовуються для завантаження (або виконання) програм.

Залежно від розширення файл зображається певним значком. У табл. 1 наведено значки деяких розширень. Оскільки в рамках ОС Windows кожному зареєстрованому типу файла відповідає свій значок, самі розширення, як правило, не виводяться на екран: для орієнтації у призначенні файла досить цього значка.

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить двічі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому Windows аналізує розширення файла і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в нього вибраний документ.

У команді пошуку файлів, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи «?» і «*». Імена, що містять такі символи, називають шаблонами, або родовими іменами. Вони застосовуються для позначення відразу кількох файлів. Символ «?» у вказаних позиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а символ «*» позначає будь-яку кількість будь-яких символів в імені або розширенні шаблона.

Приклади:

1) для файлів Прайс_2001.xls, Прайс_2002.xls і Прайс_2003.xls шаблоном є Прайс_200?.xls;

2) для файлів ПрайсЛист10.xls і ПрайсЛист11.doc шаблоном є ПрайсЛист*.*.

Таблиця 1

Архівні файли.arj,.arc,.zip,.zoo,.pak,.lzh,.rar,.cab

Графічні файли.bmp,.wmf,.pic,.wpg,.wpb,.tif,.gif,.icp,.pcx,.grf,.drw,.clp,.msp,.psd,.pcd

Файли редакторів документів.txt,.doc,.wps,.vw4,.wri,.sam,.jw,.ws7,.pdf,(.hml)

Файли табличних процесів.wks,.wki,.wk3,.wkt,.wxq,.wrk,.xls,.wqi,.vpp,.nod

Папки

Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний накопичувач має власне ім’я. Ім’я – це літера латинського алфавіту з двокрапкою після неї. Вінчестеру присвоєно ім’я „С:”. Дисководам – „А:” та „В:”. Відповідно, дискета, яка вставлена в дисковод А: на час, коли вона в ньому знаходиться, теж має ім’я А:. Вінчестер може мати декілька логічних дисків, у кожного – своє ім’я D:, E: і т.д.

Усі існуючі на диску файли для зручності групують за певною ознакою. Така група файлів має власне ім’я і називається папкою (або каталогом). Таким чином, для користувача папка – це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки, а з точки зору ОС – місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього оновлення кожного файла і т.д.

Файлова система – сукупність папок і файлів, що зберігаються на зовнішніх носіях ПК.

Папки доцільно створювати тільки на жорстких і компакт-дисках, що мають значні ємності пам'яті, а отже, велику кількість файлів.

Розміщення файлів у різних папках дає змогу:

• виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);

• виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, електронній таблиці, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т.д.);

• виділити всі файли кожного користувача, якщо комп'ютер експлуатує кілька користувачів.

Папці присвоюється ім'я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використовується (наприклад, Мои документы).

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка може містити ще й файли. Початковий каталог, в якому зберігається вихідний список каталогів і файлів, називається кореневим каталогом. Так утворюється ієрархічна деревоподібна структура папок на диску. Приклад деревоподібної файлової структури диска С: показано на рис. 2.

Рис. 2. Деревоподібна файлова структура диска С:

У кореневому каталозі диска С: зберігаються два файли: командний процесор (command.com) і файл автозапуску (autoexec.bat), а також одна папка Program Files, в якій містяться дві папки: Microsoft Office і Turbo Pascal. У кожній з них є файли і свої папки. Будь-яка папка не може містити файли з однаковим іменем.

Поиск по сайту: