АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Характеристика галузі

Читайте также:
  1. I. Общая характеристика.
  2. I. Пограничное состояние у новорожденных детей. Определение, характеристика, тактика медицинского работника.
  3. II. Исследование пульса, его характеристика. Места определения пульса.
  4. III.2. Преступление: общая характеристика
  5. IS-LM как теория совокупного спроса. Сравнительная характеристика монетарной и фискальной политики в закрытой экономике.
  6. IV. Контрольная работа, ее характеристика
  7. XV. 1. Загальна характеристика електрохімічних процесів
  8. А) Статическая вольт-амперная характеристика
  9. А. ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
  10. А. Понятие и общая характеристика рентных договоров
  11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  12. Адгезивные системы. Общая характеристика.42 Праймер и бонд.

ДСНС УКРАЇНИ

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

 

“ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ ”

Змістовний модуль 5. Забезпечення безпеки на водному транспорті

Тема 5.1. Структура, види та склад водного транспорту України.

Питання, що вивчаються на лекції:

1. Характеристика галузі

2. Класифікація сучасних портів

3. Класифікація суден

4. Морський транспорт

Річковий транспорт.

6. Використовувані типи енергетичної силової установки.

Час: 2 години.

Місце проведення: лекційний зал.

Матеріальне забезпечення: мультимедійний проектор.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Голиков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії. – К.,: Либідь, 1999 – 320 с.

2. Доронцов С.І. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил. – К., 1999 – 206 с.

3. Економічні райони України: Посібник / Горленко І.О., Тарангул Л.Л. – К., 1999. – 205 с.

4. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – №7 (440), 2003. – 17–23 с.

5. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / – К., 1999. – 67 с.

6. Осоченко І.В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи – №1 (8) – 2000 – 64–66 с.

7. Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник / за ред. Шаблія О.І. – Львів: «Світ», 1999. – 608 с.

8. Розміщення продуктивних сил України.: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.І. Дорогунцев, Ю.П. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 364 с.

9. Розміщення продуктивних сил України і регіональна економіка. Підручник / В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін. – К.: Тов. «Знання», КОО, 1998. – 546 с.

ЛЬВІВ 2012

Характеристика галузі

Водний транспорт – вид транспорту, що виконує перевезення вантажів і пасажирів водними шляхами, як природних (ріки, озера, моря, океани, протоки), так і штучних (канали, водосховища і та ін.), поділяється на морський та річковий.

Морський транспорт – вид транспортної сфери матеріального виробництва, який здійснює перевезення вантажів та пасажирів морськими суднами. Морський транспорт широко застосовується для міжнародних та внутрішніх перевезень.

Річковий транспорт – вид транспорту, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів в основному по внутрішніх водних шляхах, як природних, так і штучних (канали, водосховища, шлюзовані ділянки річок). Виділяють магістральні річкові шляхи, в т.ч. міжнародні, що обслуговують зовнішньоторговельні перевезення деяких країн, міжрайонні, що обслуговують перевезення між великими районами всередині країни, і місцеві, що обслуговують внутрішньорайонні зв’язки.

Для функціонування водного транспорту потрібні плавзасоби, порти і водні шляхи.

Порт (франц. port, від лат. Portus – гавань, пристань) – ділянка берега моря, озера, водосховища або ріки і прилегла водна площа, штучно або природно захищені від хвилювання, обладнані для стоянки та обслуговування суден, виконання перевантажних та інших операцій. Розрізняють порти морські, що обслуговують морське судноплавство, і річкові – на внутрішніх водних шляхах.

Основні елементи порту: акваторія (водна частина) і територія (берегова частина). До складу акваторії зазвичай входять водні підходи до портів, рейди та внутрішні басейни. Водні підходи можуть бути природними (у вигляді ділянки моря або річки) або штучними (з влаштуванням підхідних каналів, що зв’язують порти з природними глибинами). Рейди – це ділянки акваторії, захищені від сильного хвилювання, де судна можуть стояти на якорях в очікуванні дозволу на підхід до причалів або на вихід з порту. При відсутності в портах глибоководних причалів на рейдах також виконують перевантажні операції, для чого використовують допоміжні мілкосидячі судна – ліхтери та баржі. Внутрішні басейни (іноді звуться гаванями або портовими басейнами), що прилягають безпосередньо до портової території, призначені для стоянки суден біля причалів, у них відбуваються основні та деякі допоміжні вантажні операції. Судноплавна траса до портів обладнується знаками навігаційної обстановки.

Територія порту включає: сухопутні підходи до порту (залізниці, автомобільні дороги, трубопроводи транспортного призначення); прикордонну частину, що примикає до причальної лінії, на котрій розміщуються так звані прикордонні залізничні колії і автомобільні проїзди, перевантажувальні пристрої і механізми, склади і майданчики для короткочасного зберігання вантажів, пасажирський вокзал (морський, річковий); тилову частину, яку звичайно займають внутрішньопортовими залізницями, автомобільними дорогами (в т.ч. міського транспорту), складами тривалого зберігання вантажів, підсобними підприємствами портів, службовими та адміністративними спорудами.

Гідротехнічні споруди порту: захисні споруди – моли, хвилеломи; причальні споруди – пірси, портові і набережні; суднопідйомні і судноремонтні споруди – елінги, доки. До портових гідротехнічних споруд відносяться також морські маяки і знаки судноплавної обстановки, розташовані в межах акваторії порту.

Основні технічні характеристики портів: глибина біля причалу, довжина причальної лінії і відмітка портової території. Глибина біля причалу відраховується від найнижчого судноплавного рівня води і визначається розрахунковими осадками суден і запасом глибин під кілем судна. В сучасних портах глибина біля причалів для суховантажних суден складає 10-15 метрів, нафтоналивних – 15-20 метрів.

Довжина причальної лінії визначається кількістю суден, які можуть одночасно стояти біля причалів і підлягати обробці. Кількість причалів встановлюється окремо по кожній категорії вантажів. Крім причалів, необхідних для виконання вантажних і пасажирських операцій, в портах є також допоміжні причали, що обслуговують бункерування, стоянку службово-допоміжного флоту, ремонт. Відмітка портової лінії(підвищення над рівнем води) вибирається з таким розрахунком, щоб територія порту при високому стоянні рівня не затоплювалася і були створені найбільш сприятливі умови для виконання вантажних та інших операцій.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)