|
|||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Протяжність залізниць деяких країн світу
Турецькі залізниці переважно одноколійні. Рухомий склад і самі залізниці сильно зношені. Вони забезпечують головним чином перевезення вантажів та мінеральної сировини. Як відомо Туреччина в силу свого своєрідного географічного положення лежить на перетині головних торгових шляхів, що ведуть з Європи до Азії, на Близький схід і в Північну Африку. Тому транспортна система Туреччини відіграє важливу роль не тільки в економіці самої Туреччини, але впливає на рівень торгівлі сусідніх країн. Ця країна служить своєрідним перевалочним пунктом для всього Європейського Союзу, який веде активну торгівлю з країнами Азії та Африки по морю, суші або повітрю. Основними торговими партнерами Туреччини є: Німеччина, США, Італія, Росія, Франція, Великобританія, а також Нідерланди, Бельгія, Японія, Іран, Саудівська Аравія (рис.3.2.). Рис. 3.2. Товарообіг Туреччини із зарубіжними країнами-партнерами у 2012 р. (млрд. дол. на рік) В Туреччині розвинені всі види транспорту, але значна берегова лінія та наявність зручних бухт зумовили особливий розвиток морського транспорту, який повністю обслуговує каботажні та частково експортно-імпортні перевезення. Морські порти мають свою власну інфраструктуру і забезпечені сучасним обладнанням. Вони в даний час належать державі, але включені в план загальнонаціональної приватизації, в якій дуже зацікавлені зарубіжні інвестори. Для внутрішнього судноплавства можуть використовуватися лише озера, оскільки на ріках – пороги, а деякі з них влітку взагалі пересихають. Зараз склалася така ситуація: держава переважає по загальному тоннажу торгового флоту, і в її руках знаходяться найбільш великі судна, але щодо дрібних і середніх суден вирішальне слово за приватним сектором. В цілому, приблизно половина суден перебуває в руках приватних судновласників. Але, так як основна частина приватних суден - вантажні, а у держави - пасажирські, то у перевезеннях вантажів приватний флот випереджає державний. Через Туреччину проходять важливі міжнародні авіалінії до Європи, країн Азії та Північної Африки. 15 внутрішніх авіаліній забезпечують перевезення понад 2 млн. пасажирів. Стільки ж пасажирів перевозиться зовнішніми авіалініями. На території Туреччини функціонує 120 аеропортів. Аеропортами міжнародного значення є Ессенбога (Анкара), Ешільський (Стамбул), Чіглі (Ізмір) та Адана. По території Туреччини проходить 1738 км нафтопроводів, якими транспортується сира нафта, 2321 км трубопроводів, якими перекачуються нафтопродукти та 708 км газопроводів. У 2005 був введений в дію нафтотрубопровод Баку-Джейхан (узбережжя Середземного моря). Посередницька й зв’язуюча роль Туреччини у майбутньому ще більше зростатиме після введення нових нафто- і газопроводів з Ірану, Казахстану, Туркменістану та Азербайджану до Європи, у тому числі й України, про що є відповідна домовленість, або ведуться переговори. Найбільший з них зв’язує райони видобутку нафти на сході країни з Іскендеруном та іншими промисловими центрами сходу країни. Розміщення трубопроводів показано в додатку В. На даний момент пасажирське авіасполучення в країні добре розвинуте. Туреччина налічує більше 102 аеропортів, з них близько ста з твердим покриттям злітно-посадкової смуги, і тільки 12 з грунтовими злітно-посадковими смугами. Авіакомпанія Turkish Airlines здійснює регулярні рейси між регіональними та районними центрами країни. Крім того, проводяться щоденні рейси зі Стамбула, Анталії і Адани на Північний Кіпр. Турецькі авіакомпанії Turk Hava Yollari і Turk Hava Tasimaciligi виконують рейси усередині країни. Головний міжнародний аеропорт Туреччини - аеропорт Ататюрк у Стамбулі. У 2009 році експерти назвали його другим кращим авіатранспортним підприємством Східної Європи. Цей найбільший аеровузол Туреччини щодня обслуговує від 70 до 100 тис. пасажирів. Другий стамбульський аеропорт Sabiha Gokcen - обслуговує головним чином внутрішні, бюджетні та чартерні рейси. Великими є також аеропорти Анкари і Ізміра. Низький рівень транспортного машинобудування змушує уряд Туреччини до регулярних закупівель транспортних засобів за кордоном. Основним продавцями останніх є США, Великобританія, Німеччина, Франція, Росія. Це збільшує різноманітність типів транспортних засобів, що істотно здорожує можливості і знижує оперативність технічного обслуговування. Загальна довжина залізниць Туреччини становить 11,5 тис.км. Вантажообіг - 7 млрд. т / км. Структура рухомого складу залізниці показана в додатку Д. Оснащеність і технічний стан залізниць низькі. Близько половини залізничного полотна не відповідає технічним нормам. Майже всі дороги одноколійні, максимальна допустима швидкість для пасажирських поїздів - 80 км на годину, для вантажних – 60 км на годину. Вагони поділяються на декілька видів: "Pulman" - сидячі місця, "Yataklı" -двомісне купе підвищеної комфортності, "Kuşetli" - чотиримісне купе (нагадує російське купе), "Kompartımanlı" - чотиримісне сидяче купе. Турецькі залізниці здійснюють сполучення за кількома головними напрямками: Стамбул - Анкара; Стамбул - Анкара - Ерзурум - Карс; Стамбул - Ескішехір - Ізмір; Стамбул - Анкара - Кайсері - Ван (далі в Іран). В даний час у зв'язку з різким підвищенням тарифів на автобусні перевезення (приблизно вдвічі за останні три роки) поїзд стає досить зручним і недорогим способом пересування по країні. Число ліній розширюється з кожним роком, зростає і швидкість пересування. Незважаючи на те, що протяжність транспортних шляхів Туреччини за останні роки збільшилися, і покращилася якість самих доріг, загальний стан транспортної мережі ще далекий від задоволення потреб країни. Про це свідчить зіставлення відповідних даних по Туреччині і по країнах Західної Європи. По густоті транспортної мережі Туреччина в 15-20 разів поступається західноєвропейським країнам. Водночас витрати на будівництво та утримання державних доріг в Туреччині в 10 разів нижче, ніж у розвинених країнах. В умовах Туреччини, де переважає сільськогосподарське виробництво і де основним продуктом, який підлягає перевезенню, є продукція, вироблена дрібним сільськогосподарським підприємством, найбільш ефективним видом транспорту є автомобіль. В автомобільному транспорті до 80% перевезень здійснюється приватним сектором, особливо в перевезеннях пасажирів, де його частка ще вище. Хоча, поряд з сучасними видами транспорту в Туреччині до цього часу повсюди зберігається гужовий і в'ючний транспорт, який має велике значення для сільського населення. Протяжність автомобільних доріг становить 385 тис.км, в тому числі 131,2 тис. км - з твердим покриттям. Карта автомобільних шляхів Туреччини показана в додатку Е. Структура автомобільного парку Туреччини у 2013р. показана на рис.3.3. Рис. 3.3. Структура автомобільного парку Туреччини у 2013р. Автомобільними дорогами Туреччина пов'язана з усіма сусідами, крім Грузії. Автобусне сполучення в Туреччині розвинене відмінно. Переважна більшість автобусів сучасні, чисті, обладнані кондиціонерами і біотуалетами. Автобусне сполучення швидше і ефективніше ніж залізничне, особливо на малі та середні відстані. Дешеві, надійні і комфортабельні міжміські автобуси стали в Туреччині найбільш популярним засобом пересування. Автобусних компаній в Туреччині дуже багато (більше 320), і квитки купити досить просто. Кращими за співвідношенням ціни з рівнем обслуговування є компанії Ulusoy і Varan. Сучасна Туреччина з економічного розвитку і менталітету населення більше схожа на Східну Європу, ніж на справжню азіатську країну. Величезна кількість доларів, ввезених до Туреччини російськими «човниками» в 90-х роках, дозволили суттєво підняти економіку - і як наслідок тут організовано досить сучасна система громадського транспорту. Наприклад, у Стамбулі працює кілька видів громадського транспорту, в тому числі: таксі, маршрутне таксі, автобус, метробус, метро, трамвай, фунікулер, приміські поїзди, морські автобуси і пороми. Турецькі автобуси бувають двох видів: муніципальні і приватні. Муніципальні пофарбовані в червоний або зелений кольори. Приватні, більш комфортабельні, - в блакитний або помаранчевий. Автобусна зупинка позначається буквою D і по-турецьки називається durak. Таксі - дуже поширений в Туреччині вид транспорту. У місті стоянки таксі можна знайти майже повсюдно. Яскраво-жовті машини таксі легко відрізнити в транспортному потоці. Це цілодобовий і найзручніший вид транспорту, причому в Стамбулі він, порівняно з більшістю європейських столиць, порівняно дешевий. Метро відіграє надзвичайно важливу роль у житті багатомільйонного Стамбулу, який об'єднав Європу та Азію. Метро в Стамбулі - досить дивна підземна конструкція з трьох ліній, які абсолютно не перетинаються між собою. Всі шість станцій лінії були обладнані ескалаторами і ліфтами для інвалідів. Станції виглядають однаково, незважаючи на те, що для кожної з них був обраний індивідуальний колір. Загальна протяжність лінії - 7,9 кілометрів. Пропускна здатність - 70 000 осіб на годину в одному напрямку. Є ще одна гілка - так зване "легке метро". Фунікулер - рейковий транспортний засіб з канатною тягою для перевезення людей на невелику відстань по крутій трасі. Фунікулер є спеціалізованим транспортом, застосовуваним в умовах важкого рельєфу місцевості. Аналогічні лінії метро знаходяться в містах Анкара, Ізмір, Бурса. Турецькі трамвай і метро в сукупності складають досить дивну на перший погляд схему. Це - два види транспорту, які доповнюють один одного. Трамваї є як мінімум в чотирьох турецьких містах - Стамбулі, Бурсі, Коньї і Анталії. Трамвайні колії проходять по звичайних міських дорогах, там же, де рухається автотранспорт. Дороги в південно-західній Туреччині і в туристичних центрах відрізняються високою якістю. Рух правосторонній, але на практиці рух часто здійснюється по середині дороги без будь-якого дотримання смуг. У Туреччині немає розвиненої суднобудівної промисловості, тому майже всі великі судна, якими володіє турецький торговий флот, мають іноземне походження. За статистичними даними турецький торговий флот має загальну водотоннажність понад 4 млн.т., що ще далеко не задовольняє потреби країни в такому виді транспорту порівняно з іншими країнами (рис.3.4.). Рис 3.4. Водотонажність країн світу у 2012 р. (млн.брутто-тонн) На всьому турецькому узбережжі зараз налічується 12 портів. Характеристика портів країни вказана в додатку Ж. Найбільші з них: Стамбул, Ізмір, Зонгулдак, Самсун, Трабзон і 57 пристаней. Вантажно-розвантажувальні роботи, особливо на пристанях, ведуться повільно, посадка і висадка пасажирів здійснюється примітивним способом, складське господарство не справляється із збільшеним вантажообігом. У штормову погоду всі роботи повністю припиняються. Розміри портів та їх потужність визначаються насамперед ступенем розвиненості і економічним потенціалом того району, де цей порт розташований. Для більшості портів Туреччини обставини склалися несприятливо, оскільки вони віддалені від основних промислових і сільськогосподарських центрів. Крім того, пристані і судна слабо оснащені сучасними вантажно-розвантажувальними пристроями; портові операції проводяться повільно, що ще більше уповільнює рух вантажів. Ефективність портового господарства і самого торгового флоту знижується внаслідок відсутності будь-якого єдиного адміністративно-господарського центру: все це багатолике господарство розосереджено між численними організаціями і компаніями, які часто конкурують одна з одною. Так, частина портів експлуатує Мореплавний банк, який знаходиться у віданні Управління залізниць, деякі пристані знаходяться під управлінням місцевої влади. У Туреччині добре розвинена система водних перевезень. Найбільш швидкий і комфортабельний засіб пересування - морські автобуси. Крім того, виконуються поромні рейси вздовж берегів Мармурового, Егейського і Середземного морів, а також на грецькі острови (Лесбос, Хіос, Самос, Родос). Для водних пасажирських перевезень використовуються судно на підводних крилах, «морські автобуси», або катамарани.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |