|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
З’ясування вихідного рівня знань студентів. 1. Епідеміологічний метод включає :
1. Епідеміологічний метод включає: А – епідеміологічне обстеження/спостереження та описово-оціночні прийоми; В – методи епідеміологічного і лабораторного експерименту, математичного моделювання; С – усі відповіді правильні; Д – соціально-економічний та соціально-гігієнічний методи; Е – екологічний та молекулярно-біологічний методи.
2. Використання епідметоду в практиці називається: А – епідеміологічний нагляд; В – епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічна діагностика; Д – оперативний епіданаліз; Е – ретроспективний епіданаліз.
3. До епідеміологічного методу не належить: А – порівняльно-історичний; В – метрологічний; С – аналітичний; Д – експериментальний; Е – математичного моделювання.
4. Зональність поширення інфекційної хвороби оцінюють за допомогою методу: А – молекулярно-біологічного; В – біохімічного; С – серологічного; Д – картографічного; Е – математичного моделювання.
5. Для прогнозування проявів епідемічного процесу при різних умовах його розвитку застосовують методичні прийоми: А – порівняльно-історичні; В – описово-оціночні; С – аналітичні; Д – експериментальні; Е – математичне моделювання.
6. Вкажіть поняття, що характеризує кількісні прояви епідемічного процесу: А – територія ризику; В – чинники ризику; С – інтенсивність епідемічного процесу; Д – професійні і вікові групи ризику; Е – кліматичні чинники.
7. До інтенсивних показників належать: А – смертність; В – летальність; С – питома вага захворюваності; Д – індекс сезонності; Е – показник осередковості.
8. Епідеміологічний нагляд - це: А – вивчення якісних та кількісних особливостей ЕП з використанням епідеміологічного методу дослідження; В – сукупність методичних прийомів, що базуються на аналізі особливостей розподілу захворювань в просторі та часі і призначений для виявлення проблем профілактики, причин, факторів ризику і механізмів формування захворюваності з метою обґрунтування заходів з профілактики захворювань та оцінки їх ефективності; С – система динамічного і постійного стеження за ЕП конкретного інфекційного захворювання на певній території з метою раціоналізації і підвищення ефективності профілактичних та протиепідемічних заходів; Д – аналіз конкретної епідситуації на даній території, в даний час, що безпосередньо відбиває стан і тенденції розвитку ЕП; Е – аналіз рівня, структури інфекційної захворюваності за певний проміжок часу в минулому і прогнозування захворюваності на майбутнє.
9. Система динамічного і постійного стеження за епідемічним процесом конкретного інфекційного захворювання на певній території називається: А – ретроспективний епідеміологічний аналіз; В – оперативний епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічна діагностика; Д – епідеміологічний аналіз; Е – епідеміологічний нагляд.
10. Розпізнавання проявів захворюваності та епідстану на основі епідеміологічних методів досліджень і наукових даних про причини, умови, механізми виникнення і поширення інфекційних хвороб називають: А – ретроспективний епідеміологічний аналіз; В – оперативний епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічна діагностика; Д – епідеміологічний аналіз; Е – епідеміологічний нагляд.
11. Метою оперативного епідеміологічного аналізу є отримання даних про: А – санітарно-гігієнічний стан об’єктів на території; В – епідемічну обстановку за рік чи декілька років; С – соціально-економічний стан населення; Д – епідемічну обстановку в даний час; Е – природнокліматичні умови.
12. Для проведення оперативного епідеміологічного аналізу потрібні дані про: А – кількість хворих в епідемічному осередку; В – кількість осіб певних професійних груп, що перехворіли на інфекційну хворобу за минулі роки; С – кількість природних осередків, що були зареєстровані протягом декількох років; Д – сезонність; Е – періодичність.
13. При оперативному епіданалізі не аналізують результати: А – опитування хворого; В – опитування родини хворого; С – огляду довкілля в осередку; Д – сезонність; Е – лабораторного дослідження матеріалу від хворого.
14. Вивчення якісних та кількісних проявів епідпроцесу з використанням епідеміологічного методу дослідження називається: А – ретроспективний епідеміологічний аналіз; В – оперативний епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічна діагностика; Д – епідеміологічний аналіз; Е – епідеміологічний нагляд.
15. Аналіз конкретної епідситуації на даній території, в даний час, що безпосередньо відображає стан і тенденції розвитку епідпроцесу називається: А – ретроспективний епідеміологічний аналіз; В – оперативний епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічна діагностика; Д – епідеміологічний аналіз; Е – епідеміологічний нагляд.
16. Етапи епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання: А – санітарний огляд осередку, опитування хворого, лабораторні дослідження; В – власне епідеміологічне обстеження, спостереження за епідемічним осередком з проведенням протиепідемічних заходів, висновки після ліквідації осередку; С – спостереження за осередком, лабораторні дослідження, висновки після ліквідації осередку; Д – опитування хворого і контактних, лабораторні дослідження в осередку, проведення протиепідемічних заходів; Е – клініко-лабораторні дослідження, вивчення медичної документації, ліквідація осередку.
17. Яка мета епідобстеження осередку інфекційної хвороби? А – виявити джерело збудника, призначити лікування; В – встановити межі епідемічного осередку і захворюваність в ньому; С – виявити джерело збудника, встановити механізм передачі; Д – встановити захворюваність в осередку і провести санацію носіїв; Е – поставити епідеміологічний діагноз, визначити сезонність.
18. Основні групи протиепідемічних заходів в осередку: А – дотримання правил особистої гігієни, дотримання технології приготування їжі, створення резистентності організму; В – знешкодження джерела, розрив механізму передачі, підвищення резистентності організму; С – звільнення осередку від переносників, ізоляція джерела, проведення дезінфекційних заходів; Д – знезараження чинників і розрив шляхів розповсюдження інфекції, проведення санітарної обробки в осередку, створення несприйнятливості організму; Е – проведення санітарно-гігієнічних заходів в осередку, підвищення резистентності організму осіб, що спілкувалися з хворим, інсектицидні заходи.
19. Методика проведення епідобстеження осередку інфекційного захворювання: А – лабораторні дослідження, опитування хворого, постановка епіддіагнозу; В – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, санітарний огляд осередку, лабораторні дослідження, епідспостереження; С – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, санітарний огляд осередку; Д – санітарний огляд осередку інфекційного захворювання і проведення протиепідемічних заходів; Е – опитування хворого і осіб, що спілкувалися з ним, встановлення епідспостереження за осередком.
20. Які документи оформляються після проведеного епідобстеження осередку інфекційного захворювання; А – журнал обліку інфекційних хворих, термінове повідомлення про інфекційне захворювання; В – направлення на бактеріологічне дослідження змивів, наряд на евакуацію інфекційного хворого; С – акт санітарно-епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання, акт перевірки дотримання санітарного законодавства; Д – карта епідеміологічного обстеження осередку, акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкту; Е – карта епідеміологічного обстеження осередку, журнал обліку інфекційних хворих.
21. Хто проводить спостереження за особами, що спілкувалися з хворим в осередку інфекційного захворювання? А – лікар інфекційної лікарні; В – районний епідеміолог; С – дільничний терапевт; Д – лікар терапевтичного відділення; Е – всі перераховані.
22. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання проводиться з метою: А – виявлення збудника захворювання; В – виявлення джерела інфекції; С – вірні відповіді В і Д; Д - проведення протиепідемічних заходів; Е – вірні відповіді А і Д.
23. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання включає наступні етапи: А – виявлення джерела інфекції; В – власне епідеміологічне обстеження; С – вірні відповіді В і Д; Д – виявлення чинників передачі інфекції; Е – вірні відповіді А і Д.
24. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання включає наступні етапи: А – виявлення джерела інфекції; В – збір епідеміологічного анамнезу; С – вірні відповіді В і Д; Д - проведення комплексу протиепідемічних та профілактичних заходів; Е – вірні відповіді А і Д.
25. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання включає наступні етапи: А – виявлення джерела інфекції; В – збір епідеміологічного анамнезу; С – вірні відповіді В і Д; Д – виявлення чинників передачі інфекції; Е – оцінка ефективності проведених заходів.
26. Карта епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання облікується формою: А – 058/О; В – 030/О; С – 063/О; Д – 357/О; Е – 060/О.
27. Сукупність відомостей, що збираються шляхом опитування хворого, осіб, які його оточують та родичів з метою з’ясування джерела інфекції, контактних осіб, механізму інфікування та умов, що сприяють його реалізації називають: А – епідеміологічна діагностика; В – епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічний анамнез; Д – епідеміологічне спостереження; Е – епідеміологічний нагляд.
28. Сукупність відомостей щодо житлово-комунальних, культурних умов проживання, навчання або праці, а також оцінка їх санітарного стану та утримання називають: А – санiтарно-епiдемiологiчна розвідка; В – епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічний анамнез; Д – санітарне обстеження осередку; Е – епідеміологічний огляд.
29. Медичне спостереження за особами, що проживають на території осередку з метою виявлення нових випадків інфекції називають: А – епідеміологічна діагностика; В – епідеміологічний аналіз; С – епідеміологічний анамнез; Д – епідеміологічне спостереження; Е – епідеміологічний нагляд.
30. Ретроспективний епiдемiологiчний аналіз це: А – епiдемiологiчне обстеження осередків у зв’язку з виникненням групових захворювань; В – швидке встановлення причини виникнення епiдемiчного осередку; С – вивчення епiдемiчної обстановки за певний проміжок минулого часу i прогнозування захворюванoстi; Д – аналіз результатів лабораторних обстежень, проведених у епiдемiчному осередку (лабораторні обстеження матеріалу від хворого, осіб, якi його оточували, а також з об’єктів зовнішнього середовища) з одним чи декількома випадками iнфекцiйної хвороби; Е – санiтарно-епiдемiологiчна розвідка.
31. Який розділ аналізу не властивий для ретроспективного епідеміологічного аналізу: А – аналіз захворюваності за чинниками ризику; В – аналіз річної динаміки захворюваності; С – аналіз багаторічної динаміки захворюваності; Д – оцінка епідемічної обстановки в осередку захворювання; Е – аналіз структури і рівня захворюваності за нозологічними формами.
32. Мета ретроспективного епідеміологічного аналізу: А – отримання даних про епідемічну ситуацію в осередку інфекційної хвороби з метою планування заходів щодо його ліквідації; В – отримання даних про епідемічну ситуацію в осередку інфекційної хвороби з метою планування заходів щодо його локалізації; С – отримання даних про санітарно-гігієнічний стан об’єктів на території, що обслуговує СЕС з метою недопущення поширення інфекції за межі епідемічного осередку; Д – оцінка епідемічної обстановки в даний момент часу; Е – отримання даних про епідемічну обстановку на певній території за декілька років з метою планування протиепідемічної роботи на декілька наступних років.
33. Мета ретроспективного епідеміологічного аналізу: А – отримання даних про епідемічну ситуацію в осередку інфекційної хвороби з метою планування заходів щодо його ліквідації; В – отримання даних про епідемічну обстановку за рік для планування протиепідемічної роботи на наступний рік; С – отримання даних про санітарно-гігієнічний стан об’єктів на території, що обслуговує СЕС з метою недопущення поширення інфекції за межі епідемічного осередку; Д – отримання даних про епідемічну ситуацію в осередку інфекційної хвороби з метою планування заходів щодо його локалізації; Е – оцінка епідемічної обстановки в даний момент часу.
34. Які з перерахованих завдань вирішуються за допомогою ретроспективного епідеміологічного аналізу: А – аналіз структури і рівня захворюваності, аналіз динаміки захворюваності; В – оцінка епідемічної обстановки; С – своєчасне з’ясування причин виникнення осередків; Д – розпізнання конкретних проявів епідемічного процесу і умов його розвитку; Е – ліквідація епідемічного осередку.
35. Яка інформація потрібна для проведення ретроспективного епідеміологічного аналізу? А – дані про перебіг інфекційної хвороби у хворого, результати його лабораторного обстеження, дані про напруженість його імунітету; В – дані про інфекційну захворюваність за певний проміжок часу на конкретній території, демографічні дані та санітарно-гігієнічна характеристика району, матеріали про природні та соціальні умови території; С – результати епідеміологічного обстеження осередку інфекційної хвороби та дані про санітарно-гігієнічні умови на місці праці та вдома у захворілих; Д – дані про кількість випадків інфекційної хвороби в осередку та кількість осіб, що мали спілкування з хворими; Е – данісанiтарно-епiдемiологiчної розвідки.
36. Всі методи ретроспективного епідеміологічного аналізу служать створенню якості системи профілактики інфекційної захворюваності: А – ефективної; В – своєчасної; С – комплексної; Д – цілеспрямованої; Е – тієї, що легко здійснюється.
37. Ретроспективна епідеміологічна діагностика це: А – оцінка важкості перебігу у хворого інфекційного захворювання, інтенсивності виділення від нього збудників та ступеню напруженості у нього імунітету; В – оцінка небезпеки заразоносіїв, як джерел інфекції, що були виявлені в епідемічному осередку; С – оцінка епідемічної обстановки на конкретній території за минулий календарний рік; Д – оцінка епідемічної ситуації на певній території в даний час на основі отриманої оперативної інформації; Е – оцінка ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів.
38. Ретроспективна епідеміологічна діагностика це: А – оцінка важкості перебігу у хворого інфекційного захворювання, інтенсивності виділення від нього збудників та ступеню напруженості у нього імунітету; В – оцінка небезпеки заразоносіїв, як джерел інфекції, що були виявлені в епідемічному осередку; С – оцінка ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів; Д – оцінка епідемічної ситуації на певній території в даний час на основі отриманої оперативної інформації; Е – оцінка епідемічної обстановки в даному районі за декілька минулих років.
39. Мета проведення ретроспективної епідеміологічної діагностики: А – удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів і прогнозування епідемічної ситуації на наступний календарний рік; В – повне вилікування людей від інфекційної хвороби в епідемічному осередку та припинення виділення збудників від заразоносіїв; С – прийняття оперативного рішення з управління епідемічним процесом; Д – покращення демографічної ситуації на певній території; Е – локалізація і ліквідація епідемічного осередку.
40. Який розділ не властивий для ретроспективної епідеміологічної діагностики: А – діагностична техніка; В – діагностичне мислення; С – семіотика; Д – діагностична логіка; Е – обґрунтування та перевірка гіпотези про причини захворювання населення.
41. Підйом інфекційної захворюваності кожні 7-10 років в багаторічній динаміці захворюваності це: А – сезонність; В – спалахова захворюваність; С – циклічність; Д – пандемічна захворюваність; Е – екзотична захворюваність.
42. Територію ризику оцінюють в результаті дослідження: А – порівняльно-історичного; В – вірусологічного; С – аналітичного; Д – експериментального; Е – серологічного.
43. Ретроспективна епідеміологічна діагностика це оцінка: А – важкості перебігу у хворого інфекційного захворювання; В – епідемічної ситуації в країні в даний час; С – епідемічної ситуації за минулий час; Д – епідемічної ситуації в епідосередку в даний час; Е – тривалості заразоносійства.
44. Вираженість сезонного підйому оцінюють за допомогою: А – показника госпіталізації; В – показника осередковості; С – показника імунологічної ефективності; Д – коефіцієнта ефективності імунопрофілактики; Е – індексу сезонності.
45. Про який вид захворюваності свідчить індекс осередковості 10,2: А – спорадичну; В – спалахову; С – епідемічну; Д – ендемічну; Е – ензоотичну.
46. Перший етап ретроспективного епідеміологічного аналізу включає: А – збір даних про інфекційну захворюваність; В – збір демографічних даних; С – аналіз річної динаміки захворюваності; Д – постановка ретроспективного епідеміологічного діагнозу; Е – складання програми обстеження.
47. Другий етап ретроспективного епідеміологічного аналізу включає: А – збір даних про інфекційну захворюваність; В – аналіз захворюваності за територією ризику; С – аналіз річної динаміки захворюваності; Д – постановка ретроспективного епідеміологічного діагнозу; Е – складання програми обстеження.
48. Третій етап ретроспективного епідеміологічного аналізу включає: А – збір даних про інфекційну захворюваність; В – аналіз захворюваності за територією ризику; С – збір демографічних даних; Д – постановка ретроспективного епідеміологічного діагнозу; Е – складання програми обстеження.
49. Четвертий етап ретроспективного епідеміологічного аналізу включає: А – збір даних про інфекційну захворюваність; В – аналіз захворюваності за територією ризику; С – збір демографічних даних; Д – постановка ретроспективного епідеміологічного діагнозу; Е – складання програми обстеження.
50. Відношення кількості захворілих в даному типі осередків до кількості осередків називають: А – індекс осередковості; В – індекс сезонності; С – показник госпіталізації; Д – коефіцієнт сезонності; Е – показник захворюваності.
51. Частка госпіталізованих осіб від усіх, хто звернувся за медичною допомогою – це: А – індекс осередковості; В – індекс сезонності; С – показник госпіталізації; Д – коефіцієнт сезонності; Е – показник захворюваності.
52. Відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до загальної кількості захворювань (%) – це: А – індекс осередковості; В – індекс сезонності; С – показник госпіталізації; Д – коефіцієнт сезонності; Е – показник захворюваності.
53. Відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до кількості захворювань, що виникли в місяці поза сезонним підвищенням кількості хвороб називають: А – індекс осередковості; В – індекс сезонності; С – показник госпіталізації; Д – коефіцієнт сезонності; Е – показник захворюваності.
54. Профілактичні заходи відносно джерел збудників інфекції: А – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я; В – планові щеплення; С – загальносанітарні заходи; Д – періодичне обстеження на носійство осіб декретованих контингентів; Е – профілактична дезінфекція.
55. Профілактичні заходи відносно джерел збудників інфекції: А – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я; В – епізоотологічне спостереження; С – загальносанітарні заходи; Д – планові щеплення; Е – профілактична дезінфекція.
56. Профілактичні заходи відносно розриву механізму передачі збудників інфекції: А – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я; В – епізоотологічне спостереження; С – санітарна охорона морських, повітряних та сухопутних кордонів; Д – планові щеплення; Е – профілактична дезінфекція.
57. Профілактичні заходи відносно розриву механізму передачі збудників інфекції: А – комунальний благоустрій територій та житла; В – епізоотологічне спостереження; С – санітарна охорона морських, повітряних та сухопутних кордонів; Д – планові щеплення; Е – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я.
58. Профілактичні заходи щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції: А – комунальний благоустрій територій та житла; В – епізоотологічне спостереження; С – санітарна охорона морських, повітряних та сухопутних кордонів; Д – планові щеплення; Е – санітарно-ветеринарні заходи.
59. Профілактичні заходи щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції: А – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я; В – епізоотологічне спостереження; С – санітарна охорона морських, повітряних та сухопутних кордонів; Д – комунальний благоустрій територій та житла; Е – санітарно-ветеринарні заходи.
60. Протиепідемічні заходи відносно джерел збудників інфекції: А – неспецифічні заходи зміцнення здоров’я; В – планові щеплення; С – заключна дезінфекція; Д – ізоляція і санація заразоносіїв; Е – профілактична дезінфекція.
61. Протиепідемічні заходи відносно джерел збудників інфекції: А – дератизація; В – планові щеплення; С – заключна дезінфекція; Д – активне виявлення хворих і носіїв, їх ізоляція; Е – профілактична дезінфекція.
62. Протиепідемічні заходи відносно осіб, які спілкувались з хворими: А – дератизація; В – планові щеплення; С – заключна дезінфекція; Д – активне виявлення хворих і носіїв, їх ізоляція; Е – профілактична дезінфекція.
63. Протиепідемічні заходи відносно осіб, які спілкувались з хворими: А – профілактична дезінфекція; В – щеплення за епідпоказами у вогнищі інфекції; С – медичний нагляд, обсервація або карантин; Д – заключна дезінфекція; Е – дератизація.
64. Протиепідемічні заходи відносно розриву механізму передачі збудників інфекції: А – профілактична дезінфекція; В – щеплення за епідпоказами у вогнищі інфекції; С – медичний нагляд, обсервація або карантин; Д – заключна дезінфекція; Е – дератизація.
65. Протиепідемічні заходи відносно розриву механізму передачі збудників інфекції: А – профілактична дезінфекція; В – посилення загальносанітарних заходів відповідно до особливостей вогнища інфекції; С – медичний нагляд, обсервація або карантин; Д – щеплення за епідпоказами у вогнищі інфекції; Е – дератизація.
66. Протиепідемічні заходи щодо підвищення несприйнятливості населення: А – профілактична дезінфекція; В – щеплення за епідпоказами у вогнищі інфекції; С – медичний нагляд, обсервація або карантин; Д – заключна дезінфекція; Е – дератизація.
67. Протиепідемічні заходи щодо підвищення несприйнятливості населення: А – профілактична дезінфекція; В – дератизація; С – дезінсекція; Д – заключна дезінфекція; Е – термінова профілактика.
68. Винищення хворих тварин, які втратили господарську цінність належить до комплексу: А – ПЕЗ відносно джерел збудників інфекції; В – ПФЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції; С – ПЕЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; Д – ПФЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; Е – ПФЗ відносно джерел збудників інфекції.
69. Ізоляція та госпіталізація хворих належить до комплексу: А – ПФЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; В – ПФЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції; С – ПЕЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; Д – ПЕЗ відносно джерел збудників інфекції; Е – ПФЗ відносно джерел збудників інфекції.
70. Поточна дезінфекція належить до комплексу: А – ПФЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; В – ПЕЗ відносно розриву механізму передачі збудників інфекції; С – ПЕЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; Д – ПЕЗ відносно джерел збудників інфекції; Е – ПФЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції.
71. Щеплення за епідпоказами при загрозі заносу, завозу інфекційних захворювань належить до комплексу: А – ПЕЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції; В – ПЕЗ відносно розриву механізму передачі збудників інфекції; С – ПЕЗ відносно осіб, які спілкувались з хворими; Д – ПЕЗ відносно джерел збудників інфекції; Е – ПФЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції.
72. Контроль загальносанітарних заходів щодо системи водопостачання, харчування населення належить до комплексу: А – ПЕЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції; В – ПЕЗ відносно розриву механізму передачі збудників інфекції; С – ПФЗ відносно розриву механізму передачі збудників інфекції; Д – ПЕЗ відносно джерел збудників інфекції; Е – ПФЗ щодо підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції.
73. Заходи боротьби з інфекційними хворобами включають: А – лікувальні заходи; В – профілактичні заходи; С – протиепідемічні заходи; Д – правильні відповіді В і С; Е – обмежувальні заходи.
74. Комплекс заходів, скерованих на укріплення здоров’я населення, забезпечення несприйнятливості до інфекційних хвороб, недопущення проникнення збудників інфекційних хвороб у колективи, підвищення рівня санітарної культури, тобто комплекс заходів щодо недопущення виникнення і поширення інфекційних хвороб серед населення це – А – лікувальні заходи; В – профілактичні заходи; С – протиепідемічні заходи; Д – правильні відповіді В і С; Е – обмежувальні заходи.
75. Комплекс заходів, що скеровані на швидку і повну локалізацію і ліквідацію епідемічних ускладнень, у тому числі, епідемічних осередків, мінімізацію їх негативних впливів на суспільство це – А – лікувальні заходи; В – профілактичні заходи; С – протиепідемічні заходи; Д – правильні відповіді В і С; Е – обмежувальні заходи.
76. Чинники епідеміологічного ризику це – А – це закономірно виникаючі під дією чинників ризику інтервали часу (роки, місяці), що характеризуються найбільшою ймовірністю виникнення захворювань (на даній території, серед сукупного населення або окремих груп) на порівняння з іншими інтервалами; В – просторова одиниця (географічна або територіально-адміністративна), що характеризується вищими на порівняння з іншими територіями показниками захворюваності населення на певну інфекційну хворобу, внаслідок наявності на цій території природних і/або соціальних чинників ризику; С – обставини, що визначають (зумовлюють чи підвищують) ймовірність ускладнення епідситуації; Д – частина населення, яка переважно піддається підвищеному ризику зараження збудником певної хвороби у зв’язку особливостями впливу певних природних і/або соціальних чинників; Е – відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до загальної кількості захворювань.
77. Час ризику - А – це закономірно виникаючі під дією чинників ризику інтервали часу (роки, місяці), що характеризуються найбільшою ймовірністю виникнення захворювань (на даній території, серед сукупного населення або окремих груп) на порівняння з іншими інтервалами; В – просторова одиниця (географічна або територіально-адміністративна), що характеризується вищими на порівняння з іншими територіями показниками захворюваності населення на певну інфекційну хворобу, внаслідок наявності на цій території природних і/або соціальних чинників ризику; С – обставини, що визначають (зумовлюють чи підвищують) ймовірність ускладнення епідситуації; Д – частина населення, яка переважно піддається підвищеному ризику зараження збудником певної хвороби у зв’язку особливостями впливу певних природних і/або соціальних чинників; Е – відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до загальної кількості захворювань.
78. Територія ризику – А – це закономірно виникаючі під дією чинників ризику інтервали часу (роки, місяці), що характеризуються найбільшою ймовірністю виникнення захворювань (на даній території, серед сукупного населення або окремих груп) на порівняння з іншими інтервалами; В – просторова одиниця (географічна або територіально-адміністративна), що характеризується вищими на порівняння з іншими територіями показниками захворюваності населення на певну інфекційну хворобу, внаслідок наявності на цій території природних і/або соціальних чинників ризику; С – обставини, що визначають (зумовлюють чи підвищують) ймовірність ускладнення епідситуації; Д – частина населення, яка переважно піддається підвищеному ризику зараження збудником певної хвороби у зв’язку особливостями впливу певних природних і/або соціальних чинників; Е – відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до загальної кількості захворювань.
79. Група ризику (контингент ризику) – А – це закономірно виникаючі під дією чинників ризику інтервали часу (роки, місяці), що характеризуються найбільшою ймовірністю виникнення захворювань (на даній території, серед сукупного населення або окремих груп) на порівняння з іншими інтервалами; В – просторова одиниця (географічна або територіально-адміністративна), що характеризується вищими на порівняння з іншими територіями показниками захворюваності населення на певну інфекційну хворобу, внаслідок наявності на цій території природних і/або соціальних чинників ризику; С – обставини, що визначають (зумовлюють чи підвищують) ймовірність ускладнення епідситуації; Д – частина населення, яка переважно піддається підвищеному ризику зараження збудником певної хвороби у зв’язку особливостями впливу певних природних і/або соціальних чинників; Е – відношення числа захворювань, що виникли в місяці підйому захворюваності до загальної кількості захворювань.
80. В основу профілактичної та протиепідемічної роботи покладено принципи: А – комплексності; В – впливу на провідну ланку; С – розрахунок і блокування чинників ризику; Д – правильні відповіді А, В, С; Е – своєчасності реагування.
Еталони відповідей: 1. С; 2. С; 3. В; 4. Д; 5. Е; 6. С; 7. А; 8. С; 9. Е; 10. С; 11. Д; 12. А; 13. Д; 14. Д; 15. В; 16. В; 17. С; 18. В; 19. В; 20. Д; 21. С; 22. С; 23. В; 24. Д; 25. Е; 26. Д; 27. С; 28. Д; 29. Д; 30. С; 31. Д; 32. Е; 33. В; 34. А; 35. В; 36. С; 37. С; 38. Е; 39. А; 40. Е; 41. С; 42. С; 43. С; 44. Е; 45. С; 46. Е; 47. А; 48. В; 49. Д; 50. А; 60. Д; 61. А; 62. Д; 63. С; 64. Д; 65. В; 66. В; 67. Е; 68. А; 69. Д; 70. В; 71. Е; 72. С; 73. Д; 74. В; 75. С; 76. С; 77. А; 78. В; 79. Д; 80. Д.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.071 сек.) |