Мікроскопічний аналіз

Мікроскопічний аналіз є основним методом визначення іден­тичності подрібненої (різаної, пороїшсованої, різано-пресованої) лікарської рослинної сировини. Мікроскопічний аналіз ґрунтується на знанні анатомічної будови рослин. Розглядаючи мікропрепарат під мікроскопом, потрібно зосередити увагу на тих ознаках, за якими можна відрізнити відповідний орган однієї рослини від подібного органа іншої. Такі ознаки називають діагностичними. Під час про­ведення мікроскопічного аналізу потрібно керуватись АНД на дос­ліджуваний вид сировини, а саме розділом "Мікроскопія". Наприк­лад, для листків кропиви дводомної характерні цистоліти, ретор- топодібні, жалючі, головчасті волоски, а для кори дуба — друзи, групи кам'янистих клітин, механічний пояс тощо.

Мікроскопічний аналіз проводять за допомогою мікроскопів різної конструкції. Техніка мікроскопічного аналізу в значній мірі визначається морфологією лікарської рослинної сировини. Для приготування мікропрепаратів тверду лікарську сировину спочат­ку розм'якшують різними способами: кип'ятять у воді або витри­мують у суміші вода—гліцерин—спирт. Листки та квітки просвітлю­ють. Для цього сировину кип'ятять у 3—5%-му розчині калію або натрію гідроксиду. З підготовленого матеріалу готують поверх­неві (тонкі листки, квітки) мікропрепарати, а також поздовжні чи поперечні зрізи (кора, підземні органи, насіння, шкірясті листки тощо). Іноді препарати забарвлюють спеціальними реактивами, які наведено в АНД (з метою кращого дослідження основних діаг­ностичних ознак).

Діагностичними ознаками листків є:

— епідерма, яка характеризується відповідною формою клітин (з прямими або звивистими бічними стінками; з тонкими або по­товщеними оболонками тощо);

— наявність, характер і товщина шару кутикули;

— форма продихів, їх розміщення (з одного або двох боків лис­тка), характер оточення їх клітинами епідермісу;

З 9-241

— наявність водяних продихів;

— волоски — характерні діагностичні елементи листків, оскіль­ки їх форма дуже різноманітна (одноклітинні, багатоклітинні, го­ловчасті, пучкові, гіллясті, ретортоподібні та ін.);

— ефіроолійні залозки, вмістища з ефірною олією, молочні су­дини є характерними ознаками для кожного виду рослин, а іноді й усієї родини (наприклад, будова ефіроолійних залозок родин ай­стрових та ясноткових);

— кристали оксалату або карбонату кальцію (друзи, рафіди, призматичні кристали, цистоліти тощо).

Діагностичними ознаками підземних органів є:

— тип будови (первинна або вторинна);

— характер розміщення провідної тканини (пучковий або без- пучковий тип будови);,,,,,„•><

— характер потовщення судин і трахеїд, (сітчасте, спіральне, драбинчасте тощо);

— механічні елементи (волокна, кам'янисті клітини);

— наявність молочних судин, вмістищ з ефірною олією або смо­лою; їх будова;

—характер запасних поживних речовин (крохмаль, інулін, жирна олія); "

, —кристали кальцію оксалату..

Діагностичними ознаками кори є:.:. — товщина і характер будови корка (іноді діагностичне значен­ня має колір корка, як у кори крушини);

— механічні' елементи — луб'яні волокна та кам'янисті клітини, їх будова, розміщення, кількість;

— кристали кальцію оксалату (можуть розміщуватись в окре­мих клітинах, а також утворювати кристалоносну обкладку);

т- наявність крохмалю, ефірних олій та інших діючих речовин, які визначають мікрохімічними реакціями.

Поиск по сайту: