 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Родина вересові — Егісасеае
Народні назви: мучничник, ведмежа ягода.
Російські назви: толокнянка обьїкновенная, медвежье ушко/
Опис рослини. Багаторічний, невисокий вічнозелений кущик (мал. 73). Від коротенького центрального стовбурця на всі боки відходять стебла завдовжки до 2 м, які стеляться і вкорінюються у ґрунт. Від них відходять прямостоячі пагони з листками заввишки 10—15 см. Молоді пагони зеленого або зеленувато-бурого кольору: багаторічні — вкриті багатошаровою темно-коричневою кіркою, що легко оси- Мал. 73 пається. Листки чергові, шкірясті, голі, корот- кочерешкові, цілокраї, дрібні, темно-зелені. Молоді листки більш бліді, значно тонші, ніж старі, по краю опушені. Квітки білувато-рожеві, пониклі, нагадують дзвіночок, зібрані в пониклі, верхівкові китицеподібні суцвіття. Віночок і чашечка п'ятизубчасті, зрослопелюсткові. Плід — ягодоподібна, червона, куляста або овальна, неїстівна мучниста кістянка з п'ятьма кісточками. Цвіте в травні—червні, плоди достигають у серпні—вересні.
Поширення та місцезростання. Лісова зона. Росте в негустих сухих соснових і листяних лісах, на вирубках, переважно на відкритих, добре освітлених сонцем територіях; не витримує конкуренції інших рослин. У межах свого ареалу зустрічається розсіяно. Рослина невимоглива, зазвичай росте на бідних піщаних ґрунтах.
Правила заготівлі. Листя і пагони збирають двічі: навесні — до цвітіння або на самому початку цвітіння (тобто з кінця квітня і до середини червня) і восени — з моменту дозрівання плодів і до їх осипання (тобто з кінця серпня і до середини ж:овтня). Листя, зібране після цвітіння, містить мінімальну кількість арбутину і буріє під час сушіння. Збирають короткі пагони. їх зрізають спеціальним довгим ножем або ножицями. Пагони звільняють від піску і транспортують до місця сушіння.
Основні охоронні заходи. Сировину збирають на тій самій ділянці не частіше ніж 1 раз на 5 років. Не можна зривати гілки руками або виривати рослину з ґрунту.
|
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Перед, сушінням із сировини видаляють непридатне до використання почорніле листя і різні домішки. Сушать сировину під навісом або на горищах, розкладаючи тонким шаром, і щодня перегортають. У сушарнях сушать за температури не вище ніж 50 °С. Вихід сухої сировини —
50 %. Після сушіння гілки обмолочують, видаляють великі стебла, почорніле листя. Подрібнену речовину та мінеральні домішки видаляють шляхом просіювання через сито № 3. Зберігають сировину в сухому приміщенні. Термін зберігання — 5 років.
Опис сировини. Листя дрібне, шкірясте, щільне, ламке, цілокрає, оберненояйцеподібної форми, на верхівці заокруглене, до основи клиноподібно звужене, з дуже коротким черешком. Поверхня блискуча, гола, жилкування сітчасте, Добре виділяються вдавлені жилки. Довжина — близько 2 см, ширина — до 1 см. Колір зверху темно-зелений, знизу — значно світліший, матовий. Запах відсутній, смак сильно в'яжучий, гіркуватий.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє протизапальну, антимікробну та сечогінну дію. Протизапальна дія зумовлена вмістом у рослині значної кількості дубильних речовин (до 35 %). Вміст у рослині арбутину, який під дією ферменту арбутази гідролізується на гідрохінон і глюкозу, зумовлює дезінфекційну та сечогінну дію. Застосовують при захворюваннях сечового міхура, сечовидільних шляхів, уретри та при сечокам'яній хворобі.
Побічна дія: при прийманні великих доз можуть спостерігатись загострення запальних явищ у сечовивідній системі через тривале подразнення ниркових канальців. Для запобігання цьому рекомендується використовувати її в комплексі з іншими рослинами у вигляді зборів та чаїв.
Лікарські форми та засоби. Листя, відвар, брикети. Входить до складу сечогінних зборів.
Кореневища та корені родіоли рожевої — Ккіготаіа еі гайісев Ккойіоіае го$еае
Родіола рожева — Шіойіоіа говеа £.
Родина товстолисті — Сга&жіасеае
Народні назви: золотий корінь, трояндовий корінь.
Російська назва: родиола розовая.
Мал. 74
|
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина, дводомна (мал. 74). Кореневище товсте з тонкими коренями. Стебла численні, рідше поодинокі, прямостоячі, нерозгалужені, до 40 см
заввишки. Листки сидячі, довгасто-яйцеподібної форми або майже ланцетоподібні з вилчасто-зубчастим краєм. Квітки одностатеві, чотири-, рідше п'ятичленні, жовті, зібрані в щиткоподібне суцвіття. Плід — листівка. Цвіте в червні—липні, плоди достигають у серпні—вересні.,
Поширення та місцезростання. В Україні рослина поширена тільки в Карпатах. Росте на кам'янистих схилах, зволожених ґрунтах, на берегах гірських річок і струмків. Введена в культуру.
Правила заготівлі. Кореневища з коренями заготовлюють по ліцензії заготівельних організацій, починаючи від кінця цвітіння рослини і до кінця вегетації, тобто приблизно з кінця липня до середини вересня. Підземні органи родіоли викопують, звільняють від ґрунту, миють у проточній воді.
Основні охоронні заходи. Не можна заготовлювати молоді рослини з 1—2 стеблами. З метою забезпечення відновлення заростей родіоли заготівля її сировини на тій самій ділянці дозволена лише через 10—15 років.
Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Після миття сировину очищують від бурого корка, підгнилих частин, відокремлюють від стебел і підсушують у затінку. Потім кореневище розрізають на шматки завдовжки 2—10 см і сушать в сушарнях при температурі 50—60 °С. Сушити на сонці заборонено. Після сушіння видаляють залишки стебел, органічні та неорганічні домішки. Термін зберігання — 3 роки.
Опис сировини. Шматки кореневищ і коренів різної форми. Кореневища тверді, зморшкуваті, зі слідами відмерлих стебел і залишками лускоподібних листків. Від кореневищ відходять нечисленні корені. Кореневища завдовжки до 9 см, завтовшки — 2—5 см, корені 2—9 см і 0,5—1 см відповідно. Поверхня кореневищ і коренів блискуча, сірувато-коричневого кольору; при відшаруванні корка проступає золотисто-жовтий колір, що нагадує колір старого золота. Злам рожево-коричневий або світло-коричневий. Запах специфічний, нагадує запах троянди. Смак гіркий, в'яжучий.
Хімічний склад сировини. Фенолоспирти і їх глікозиди, приблизно 1 % салідрозиду (родіолозида), флавоноїди (кварцетин, гіперозид, кемпферол, кверцетин), близько 20 % дубильних речовин пірогалової групи, органічні кислоти (бурштинова, лимонна, яблучна), ефірна олія, що містить коричний альдегід і цитраль, ліпіди, мікроелементи.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє тонізувальну, стимулювальну, адаптогенну дію, Підвищує працездатність, нормалізує обмінні процеси, поліпшує енергетичний обмін у м'язах і мозку, покращує пам'ять і увагу. Препарати родіоли рожевої застосовують як стимулювальний засіб при астенічних станах, гіпотонії; як загальнозміцнювальний засіб після перенесення інфекційних та соматичних захворювань; як адаптогенний засіб для кращого пристосування до нових умов. Препарати потрібно приймати не пізніше ніж за 4—5 год до сну.
Протипоказання: різко виражене збудження, гіпертонічний криз, гарячковий стан.
Лікарські засоби. Екстракт родіоли рідкий, препарат родозин.
Поиск по сайту: