Родина аралієві — Агаїіасеае. Народна назва: дикий перець

Народна назва: дикий перець.

Російські назви: злеутерококк колючий, сво- бодноягодник колючий.

Опис рослини. Гіллястий кущ, 1,5—3 м зав­вишки, з довгими (до ЗО м) галузистими коре­невищами. Пагони прямі, вкриті тонкими чис­ленними шипами. Листки довгочерешкові, п'я- типальчастоскладні; листочки еліптичні з за­гостреною верхівкою, з гостродвічізубчастим краєм, клиноподібною основою, зверху голі, Мал. 109
знизу по жилках з рудуватим опушенням. Квітки дрібні, на тон­ких довгих квітконіжках, зібрані в кулясті багатоквіткові зонтики (мал. 109). Тичинкові і двостатеві квітки блідо-фіолетового кольору, маточкові — жовтуваті. Плід — соковита, куляста, блискуча кістянка чорного кольору з 5 кісточками, зібраними в кулясті рихлі суплід­дя. Цвіте в серпні, плоди достигають у вересні—жовтні.

Поширення і місцезростання. Росте на Далекому Сході в міша­них лісах Приморського краю, рідше в Приамур'ї, та на Південно­му Сахаліні. В Україні вирощують у ботанічних садах.

Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Заготовлюють сирови­ну восени, викопуючи кореневу систему з ґрунту кірками (знахо­диться на невеликій глибині). Струшують ґрунт, видаляють по­шкоджені, гнилі корені й кореневища, розрубують на шматки, про­грівають за температури 80 °С протягом 1 год, досушують на відкри­тому повітрі. Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Шматки кореневищ і коренів, цілі або розщеп­лені вздовж, дерев'янисті, тверді, прямі або зігнуті, іноді розгалу­жені. Кора тонка, щільно прилягає до деревини. Кореневища зверху гладенькі або трохи поздовжньо-зморшкуваті, з пазушними брунь­ками й слідами відмерлих стебел і обламаних коренів. Поверхня коренів більш гладенька, зі світлими поперечними горбками. Злам довговолокнистий, світло-жовтого або кремуватого кольору. Ко­реневища світло-бурі, корені — темніші. Довжина кореневищ і коренів до 8 см, товщина до 4 см. Запах слабкий, ароматний. Смак пекучий.

Якісні реакції.

1. Кілька крапель 5%-го розчину натрію гідроксиду наносять на зріз або порошок сировини: з'являється жовте забарвлення.

2. До водного відвару сировини додають кілька крапель 1%-го розчину заліза(ІІІ) хлориду: з'являється зелене забарвлення (по­ліфеноли).

Хімічний склад. Містяться глікозиди під назвою елеутерозиди А, В, В_і; С, Б, Е, Р, О. У хімічному відношенні вони належать до різних груп БАР-лігнанів, тритерпенових сапонінів, кумаринів. Основним лігнаном є сирингорезинол. Також містяться ефірна олія, смоли, камедь.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє тонізувальну та стимулювальну дію на центральну нервову систему. Суттєво
підвищує розумову і фізичну працездатність. Загальнозміцнюваль- на дія проявляється збільшенням життєвого об'єму легень, маси тіла, підвищенням гостроти зору та слуху, збільшенням вмісту гемо­глобіну в крові. Препарати елеутерококу мають адаптогенні влас­тивості, зменшують рівень цукру в крові.

Застосовують як загальнозміцнювальний засіб після тяжких захворювань, операцій, при зниженні працездатності.

Протипоказання: інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, гострі інфекційні захворювання.

Лікарські засоби. Екстракт елеутерококу рідкий.

Плоди лимонника — Ргисіт Зсітапдгае