Глава 23 КСАНТОНИ

Ксантони — це група біологічно активних сполук фенольного характеру із загальною формулою С_б—С— С₆, в основі яких ле­жить дибензо-у-пірон:

о. о Дибензо-у-пірон

Назва походить від грец. хапікоз, що означає "жовтий". Перший представник цієї групи був виділений у 1921 р. з ко­ренів тирлича жовтого і названий гентизином.

Найбільш поширений у природі ксантоновий С-глікозид ман- гіферин, який вперше було виявлено у плодах манго.

Класифікація. Усі відомі ксантони залежно від їх хімічної будо­ви розподіляють на такі групи:

1. Істинні ксантони — це дибензо-у-пірони, заміщені гідрокси-, метокси-, ацетокси-, метилендіоксигрупами, галогенами та інши­ми радикалами, та їх О- і С-глікозиди. Істинні ксантони (моно- гексазаміщені) характерні для представників родин клузїєві (звіробійні), тирличеві і бобові, а гепта- й октазаміщені знайдено в лишайниках. Це моно-, ди-, три-, тетра-, пентазаміщені (за кіль­кістю радикалів) ксантони.

2. Фураноксантони накопичуються як у вищих, так і у нижчих рослинах. Бувають лінійні й ангулярні. Серед нижчих рослин ха­рактерні для класу аскоміцети, роду аспергіли, серед вищих — для родини клузієві.

3. Пірано- і дигідропіраноксантони. Цю групу, як і істинні ксан­тони, розділяють на групи моно-, ди-, три-, тетра- і пентазаміщені, бувають лінійні та аніулярні.

4. Дипіраноксантони. Вивчені недостатньо (таволтезин).

5. Ксантолігноїди. Вилучені із коренів звіробою звичайного (кількорин).

Поширення, локалізація, значення для рослин. Вивчення ксан- тонів пов'язане з представниками родин тирличеві і клузієві, в яких вони переважно містяться. Також знайдені у рослинах родин тутові, бобові, ірисові, сумахові та ін. На сьогодні виділено понад 300 ксантонових сполук зі 150 рослин. Локалізуються в квітках, плодах, листках, стеблах, коренях, деревині. У рослинах беруть участь в окисно-відновних процесах.

Методи виділення. Із ЛРС ксантони екстрагують ацетоном або нижчими спиртами різної концентрації.

Фішко-хімічні властивості. Ксантони — кристалічні речовини жовтого кольору. В сировині вони знаходяться у вільному стані й у формі глікозидів. Аглікони ксантонів розчиняються у хлороформі, хлористому метилені, ацетоні, метанолі й етанолі, не розчиняють­ся у воді, нижчих спиртах, глікозиди — навпаки. Ксаптонам влас­тиві реакції із загальними реактивами на фенольні сполуки — со­лями заліза, свинцю ацетатом, алюмінію хлоридом.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання лікарської рослинної сировини. Сировину заготовляють у період найбільшого накопи­чення біологічно активних речовин, сушать за температури 50— 60 °С, зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Фармакологічна дія. Сполуки із замісниками у положенні С₁₎₃,₅,₈ справляють противірусну і протигрибкову дію; С₍, С₃,₇,₈ — проти­туберкульозну; С_1>3 і С_1>6 — протипухлинну.

Мангіферин стимулює ЦНС, справляє кардіотонічну, діуретич­ну, протизапальну і бактерицидну дію.

Поиск по сайту: