Родина барбарисові — ВегЬегіЛасеае

Народні назви: барбарисник, дерево кисле, кислетка.

Російська назва: барбарис обьїкновенньш. Опис рослини. Багаторічний гіллястий кущ з розвиненою кореневою системою (мал. 131). Кореневище горизонтальне, від нього відходить досить великий головний корінь з бічними відгалуженнями, з яскраво-жовтою деревиною. Пагони численні, прямостоячі, галузисті, 1,5— З м заввишки. Старі пагони сіруватого кольо­ру з корою, що розтріскується, молоді — боро­зенчасті, жовтувато-бурі або жовтувато-сірі. Гілки вкриті трироз­дільними колючками до 2 см завдовжки. Листя оберненояйцеподіб- не, тонке, пилчастозубчасте, звужене в черешок, виходить із пазух колючок. Квітки зібрані в пониклі грона. Чашолистків, пелюсток і тичинок по 6. Пелюстки жовті. Плід — червона ягода з 2—3 на­сінинами. Форма плоду довгаста, кругла, грушо- або яйцеподібна. Цвіте у травні—червні. Плоди достигають у вересні—жовтні.

Поширення і місцезростання. На Україні в дикому вигляді зу­стрічається переважно в Криму. Росте серед чагарників, на узліс­сях, особливо в низині й передгір'ї. Розводять як декоративний чагарник; культивують.

Правила заготівлі. Корені можна заготовлювати протягом усьо­го вегетативного періоду. Спочатку зрубують усі надземні пагони біля основи, підкопують ґрунт навколо куща в радіусі близько 0,5 м на глибину приблизно 0,5—0,6 м. Потім корені викорчовують вручну або вишарпують за допомогою троса, прикріпленого до автомашини або трактора. Збирають усю підземну частину, підби­раючи дрібні корені й кору. Листя заготовлюють одразу після цві­тіння.

Основні охоронні заходи. При заготівлі коренів необхідно зали­шати хоча б один добре розвинений кущ барбарису на кожні 10 м² його заростей. На місце знищеного екземпляра барбарису обов'яз­ково треба висадити новий кореневий живець 10—15 см завдовж­
ки для прискорення відновлення заростей після заготівлі. Необхід­но також суворо дотримуватися черговості заготівлі на одних і тих самих масивах і заготовлювати сировину не частіше ніж 1 раз на 10 років. При заготівлі листків не можна ламати гілок, слід залишати молоді листки.

Первинне оброблення. Сушіння. Викопані корені звільняють від ґрунту, відокремлюють почорнілі й гнилі частини. Мити корені у воді не слід, оскільки алкалоїд берберин, добре розчинний у воді, під час промивання втрачається. Кореневища й корені понад 6 см завтовшки розрізають або розрубують на шматки 10—20 см зав­довжки, а потім розрубують ще й уздовж, щоб шматки були не більше ніж б см завтовшки. При подрібненні коренів кора легко відшаровується, тому для її збереження потрібно підстеляти мішко­вину, брезент або інший щільний матеріал. Підготовлену таким чином сировину сушать у сушарнях за температури 40—50 °С або в приміщенні, що добре вентилюється; також можна сушити під навісами. Сировину час від часу перегортають, одночасно видаля­ючи з неї випадкові домішки. Термін зберігання — 3 роки, за спис­ком Б.

Опис сировини. Корінь. Циліндричні, прямі або зігнуті шматки дерев'янистих коренів від 2 до 20 см завдовжки і до 6 см завтовш­ки. Злам грубоволокнистий. Колір зверху сірувато-бурий або бу­рий, на зламі — лимонно-жовтий. Запах слабкий, специфічний. Смак не визначають. Листя цільне, з черешками різної довжини, форма еліптична, 2—7 см завдовжки і 1—4 см завширшки. Основа клиноподібна, верхівка округла. Листя тонке, з обох боків вкрите восковим нальотом, не змочується водою, край дрібнопилчастий, зубчики листя витягнуті в м'яку голочку. Жилкування перисте. Колір зверху темно-зелений, матовий, знизу — значно світліший. Запах специфічний. Смак не визначають.

Хімічний склад сировини. Усі частини рослини містять алкалої­ди ізохінолінового ряду протобербериновового походження. Ос­новним є алкалоїд берберин; крім нього, є пальматин, леонтин, колумбамін тощо. У листках крім переліченого вище містяться вітаміни С, Е, каротиноїди, органічні кислоти.

Фармакологічна дія і застосування. З листя готують настойку, яку застосовують при гіпотонії матки в післяпологовий період; вона знижує артеріальний тиск, збільшує амплітуду серцевих ско­рочень, стимулює виділення жовчі. Корені є сировиною для отри­
мання берберину сульфату, який застосовують при захворюван­нях жовчного міхура та при жовчнокам'яній хворобі, як жовчогін­ний засіб при хронічному гепатиті, гепатохолециститі, дискінезіях жовчних шляхів.

Лікарські форми і засоби. Настойка з листя барбарису звичай­ного, препарат берберину сульфат.

Поиск по сайту: