Родина кутрові — Аросупасеае

Народні назви: барвін-зілля, барвінок хре­щатий, могильник.

Російська назва: барвинок мальїй.

Опис рослини. Вічнозелений напівкущик з тонким горизонтальним кореневищем. Стебло лежаче (вкорінюється), гіллясте, до 60 см зав­довжки. Квітконосні стебла прямостоячі, до 25—35 см заввишки (мал. 135). Листя супро­тивне, короткочерешкове, еліптичне, голе, цілокрає, шкірясте, блискуче, залишається на зиму. Квітконосний пагін має 1—2 квітки, які Мал. 135 розміщуються в пазухах листків на квітконіж­ках. Квітконіжки дорівнюють довжині листків або більші за них. Чашечка зрослопелюсткова, віночок лійкоподібної форми, 5-пе- люстковий, темно-синього кольору. Плід — дволистянка, одна ча­стина якої часто недорозвинута або зовсім відсутня. Листянки довгасто-овальні, тверді, скручені, з 1—2 (рідше з 3) темно-корич­невими довгастими насінниками. Цвіте наприкінці квітня або в травні. Одночасно з цвітінням відбувається ріст пагонів і листків,
які до кінця травня набувають нормальних розмірів. У середині літа за сприятливих умов в Україні барвінок зацвітає вдруге. Бар­вінок розмножується в основному вегетативним способом. Росли­на отруйна!

Поширення і місцезростання. В Україні росте в лісах (грабових, дубово-грабових, дубових) і серед заростів кущів. Місцями утво­рює значні зарості.

Правила заготівлі. Траву заготовлюють навесні і на початку літа (до липня). Зрізують на висоті 3—5 см від поверхні ґрунту серпом, секатором, ножицями, ножем або скошують косою.

Основні охоронні заходи. Недопустимо виривати укорінені веге­тативні пагони; не можна виривати рослину з коренем, оскільки це призводить до знищення заростей. Заготівлю на одному місці можна проводити не частіше ніж 1 раз на три роки.

Первинне оброблення. Сушіння. Зрізану сировину очищують від домішок інших рослин, а також від відмерлих листків і пагонів барвінку. У гарну погоду траву сушать на відкритому повітрі, роз­кладаючи її тонким шаром (3—5 см) на підстилках на галявинах, у дворах. У дощову погоду та для досушування сировину сушать під навісами або на горищах із доброю вентиляцією. У штучних умовах траву сушать за температури 40—50 °С. Краще розкладати сировину на натягнутій сітці, марлі або на стелажах. Закінчення сушіння визначається за ламкістю листя і пагонів. За гарної пого­ди сировина висихає за 5—7 днів. Вихід сухої сировини становить 30—40 %. Термін зберігання — 2 роки.

Опис сировини. Сировина являє собою суміш стебел з листка­ми, квітками або без квіток. Листки шкірясті, довгасто-еліптичної форми. Краї листків цілі, гладенькі, трохи загнуті донизу, завдов­жки 3—5 і заввишки 1—3 см. Колір листків зверху темно-зелений, знизу — світліший. Стебла світло-зелені. Квітки темно-блакитні. Без запаху. Смак не визначають.

Хімічний склад сировини. Містить алкалоїди групи індолу. Усього понад 20 алкалоїдів, близьких за походженням до резерпіну: вінкамін, ізовінкамін, вінкамінорин, мінорин, пубісцин тощо. Та­кож наявні флавоноїди, гіркі речовини, вітамін С, каротин тощо.

Фармакологічна дія і застосування. Траву використовують як експортну сировину. Галенові препарати барвінку малого та ок­ремі алкалоїди знижують артеріальний тиск, розширюють венозні судини серця і судини головного мозку, розслабляють м'язи тон­кого кишечника і стимулюють скорочення матки. Основний алка­
лоїд рослини вінкамін покращує мозковий кровообіг і утилізацію кисню тканинами мозку. У зв'язку з цим вінкамін та його похідні використовують для лікування хворих із порушеннями мозкового кровообігу.

Лікарські форми і засоби. Настій. В Угорщині випускають пре­парати девінкан (у таблетках та ампулах) та вінкатон (у таблет­ках); у Болгарії — препарат вінкапан (у таблетках).

Листя катарантусу рожевого — Роїіа Саікагапікі го$еі

Поиск по сайту: