МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ПОЧАТКОВОГО КУРСУ

МАТЕМАТИКИ.

Проблемами удосконалення методики математики займаю­ться працівники й аспіранти відповідних науково-дослідних інститутів, викладачі педагогічних університетів і вузів, а також вчителі-новатори.

Загалом, дослідження проходить ряд етапів: Перший етап передбачає розв'язання трьох завдань:

1, У процесі аналізу стану в теорії і практиці відшукати найбільш актуальну методичну проблему;

2, Зібрати попередній матеріал, щоб конкретизувати можливі причини виникнення проблеми;

3, Розробити гіпотезу, тобто припущення про можливі шляхи розв'язання даної проблеми; з урахуванням гіпотези визначаю­ться конкретні завдання дослідження і складаються методики дослідження.

Другий етап - це конкретизація і реалізація методики дослідже­ння. Він здебільшого включає розробку певної навчальної системи (наприклад, системи вправ чи задач) і проведення 4х>рмуючого експерименту, тобто навчання в кількох класах чи навіть в окремих районах за рохробленою системою, Третій етап - статистична обробка та інтерпретація даних дослідження. Кількісні показники підтверджують або відхи­ляють робочу гіпотезу.

Четвертий етап - висновки і пропозиції, що грунтуються на матеріалах дослідження. В методичних дослідження висновки, як правило,, доповнюються конкретними методичними рекомендаціями щодо їх реалізації в масовій школі.

У дослідженнях з проблем методики початкової матема­тики використовують як загальнонаукові, так і конкретно-нау­кові методи (тобто методи, які характерні для педагогічних досліджень).

Загальнонаумові методи поділяються на: емпірико-теоретичні, теоретичні та емпіричні.

1. Емпірико-теоретичні методи:

1. Аналіз і синтез. Ці два методи взаємозв'язані і доповнюють один одного. Аналіз - це зведення більш складних понять до більш загальних і простих. Типовим зразком аналізу є класифі­кація. За допомогою синтезу дістають нове знання про об'єкт

на основі з'ясування відношень, властивостей, взаємодії і зв'язків між його частинами. Аналіз і синтез застосовують в процесі розв'язування задач.

2. Індукція і дедукція. Індукція полягає в тому, що із знання про частину предметів, якої-небудь їх сукупності роблять висновок про всю сукупність. Метод дедукції - це використання загальних наукових положень для дослідження конкретних явищ. Дані методи використовуються при вивченні геометричного матеріалу.

3. Моделювання. Існують три форми створення моделі: матеріальна, знакова і концентруальна (миолительна). Сутність моделювання полягає в заміні об'єкта моделлю, яка містить потрібні, з точки зору мети дослідження, риси, властивості, відношення чи зв'язки об'єкта. Результати, які дістають в експерименті на моделі, поширюються на оригінал.

П. Теоретичні методи:

1.Узагальнення- перехід від одиничного до загального (вияв­лення загальних ознак) і поширенні здобутого знання на часткове, одиничне. Даний метод є засобом розробки нових наукових

понять, законів і теорій.

2. Абстрагування - сутність даного методу полягає в тому, що додають до частини відомих об'єкту ознак нову інформацію, яка з них випливає.

Абстрагування тісно пов'язане з конкретизацією. Під конкретним розуміється така категорія, що виявляє єдність, цілісність об'єкта в усій багатогранності його зв'язків і відношень. Ш. Емпіричні методи:

1. Спостереження це систематичне і цілеспрямоване

сприймання об'єкта, що передбачає: постановку мети, розроблення певної системи спостережень, описування його результатів, формування висновків. Учителі використовують

спостереження для вивчення пращ учнів на уроках, процесу засвоєння учнями математичних знань.

Спостереження процесу навчання навчання математики проводяться, в основному, па уроках. Спостерігається урок, в цілому, чи окремі його частини, наприклад, спостереження за самостійною роботою учнів у процесі розв'язування задач,

2. Порівняння - застосовується для виявлення кількісної і якісної характеристики об'єктів, класифікації, впорядкування, оцінювання тих чи інших явищ. В методиці математики порівняння лежить в основі міркування про схожість чи відмінність об'єктів.

3. Експеримент - являє собою перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності. Експеримент дає змогу спостерігати за ходом явища, яке вивчається, активно впливати на його зміни; відтворювати дане явище в адекватних умовах. Експеримент служить основою перевірки гіпотези чи передбачення теорії,

Конкретно-наукові методи поділяються на:

І. Метод педагогічних спостережень - активна форма наукового пізнання об'єктів з метою одержання початкових або- уточне?;; існуючих уявлень про них на основі накопичення фа і. Він активний за умов • конкретності постановки мети, визначення

^: [ІДЖЄННЯ, МІНІМ;СТІ ОЗШКу ЩО--.доо лі-

куються, і от лі критеріїв їх оцінювання, типовості і пі родних умов спостережень, м<.вості відтворення сіюс'іерс-жеиь, обгрунтованості частоти і правильності спостережень.

МОЖЛИВОСТІ Передбачення, ПОГІереДлСеІІШІ І ВКІСЛІОЧеІШЯ ПОМИЛО':

Метод вивчення документальних джерел. До педагогічних документів відносять класний журнал, щоденники учнів, робочі плани вчителів, звіти школн (з^гггителів. класних керівників, керів­ників гуртків), протоколи педагогічних рад, програми, протоколи зборів, зошити учнів, контрольні роботи, саморобні наочні посібники.

ПІ. Метод олнсу&гшзя контрольних робіт - даний метод спирається на цілеспрямоване одержання інформації способом усного опитування (бесіда, інтерв'ю, агасетування) за наперед складеною програмою, яка включає прямі і непрямі запитання.

Метод усного опитування часто поєднується з проведенням контрольних робіт, виконанням практичних завдань.

IV. Експериментальний метод - даний метод спирається на

думку спеціалістів, які дають оцінку явищам, що вивчаються.

V. Метод педагогічного експерименту - це метод комплексного

характеру, бо передбачає спільне використання методів спосте­режень, бесід, інтерв'ю, анкетування, створення спеціальних ситуацій та інше. При проведенні експерименту увагу необхідно звертати не лише, як вчитель навчає, але і на те. як діти вчаться.

Поиск по сайту: