АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Характеризуйте державне, культурне та господарське життя античних міст-держав Північного Причорномор'я

VIII — кінець VI ст. до н. є. ввійшли в історію як період Великої грецької колонізації. її складовою було освоєння грецькими переселенцями територій Північного Причорномор'я.

Перші колонії в Північному Причорномор'ї заснували вихідці з Мілета, Гераклеї Понтійської, Ефеса, Колофона, Теоса.

У II ст. до н. є. на о. Березань грек;; заснували місто Брисфеніду. Пізніше виникли Ольвія, Тира, Лантікапей, Херсонес, Феодосія. Фанагорія та ін. Найбільш освоєні греками-колоністами були райони Дністровського та Дніпро-Бужського лиманів, території Керченського і Та-манського півостровів, Південно-Західного Криму та пониззя Кубані.

Основою соціально-політичного й економічного життя грецьких колоній були поліси (міста-держави), навколо яких були сільськогосподарські округи (хори) з селищами, хуторами, окремими садибами.

За формою політичного устрою грецькі поліси були рабовласницькими республіками (виключенням було Боспорське царство). Вони мали законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії і магістрати) і судову владу. Громадяни полісів (крім жінок і рабів) користувалися широкими правами.

Грецькі міста-держави торгували із сусідніми кочовими племенами скіфів, сарматів та ін. Велася торгівля з Грецією, куди везли хліб, худобу, хутро, рибу, ліс, рабів.

З Греції привозили маслинову олію, вина, тканини, зброю, предмети розкоші.

Незабаром грецькі поліси перетворилися на ремісничі центри, у яких виплавляли й обробляли залізо, виробляли тканини та кераміку, карбували монети. Навколо міст будувалися оборонні вали, планувалася архітектура міських кварталів.

Поліси стали центром розвитку культури Північного Причорномор'я. Велика увага приділялася літературі, музиці, театру.

В Ольвії народилися філософи та вчені Біон і Сфер. Вони створили низку філософських та історичних творів. У Боспорському царстві виготовляли розписні вази з кольоровими каміннями, вставками зі скла та емалі. Херсонес був великим культурним центром. Тут мешкали поети, музиканти, скульптори, живописці, лікарі, архітектори.

Греки-колоністи брали активну участь у спортивних змаганнях, що відбувалися в Елладі. Звідти вони привозили нагороди-амфори (великі розписні вази).

Починаючи з І ст. до н. є. античні міста занепадають. Деякі з них припинили своє існування, інші ввійшли до складу римської провінції Нижня Мезія.

Висновок.Тисячолітня грецька колонізація в Північному Причорномор'ї мала величезне значення. Вона сприяла економічному, політичному і культурному розвитку сусідніх племен (у тому числі і слов'янських), що ознайомилися з прогресивними методами обробки землі, досягненнями ремесел. Колонізація вплинула на поширення у Північному Причорномор'ї демократичних традицій.

4. Порівняйте адміністративно-політичний устрій і становище соціальних станів Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України в другій половині XVII ст.

міністративно-територіальний устрій Гетьманщини склався у роки Національно-визвольної війни під. Територія держави поділялася на 16 полків (7— на Лівобережній Україні, 9 — на Правобережній), які складалися із сотен. За формою правління Гетьманщина (офіційна назва держави — Військо Запорозьке) була козацькою республікою, тому її адміністративно- територіальний устрій нагадував устрій Запорізької Січі:

1) генеральний уряд на чолі з гетьманом;

2) полковий уряд на чолі з полковником;

3) сотенний уряд на чолі з сотником;

4) влада міських і сільських козацьких отаманів. Найвищим органом законодавчої влади була Загальна

(Генеральна) військова Рада, яка скликалася для схвалення заздалегідь підготовлених ключових питань розвитку держави.

Однак поступово роль Ради зменшилася. її повноваження перебрала на себе Рада генеральної старшини (Старшинська рада), до складу яко» входили генеральна старшина і полковники. На засіданнях такої Ради могли бути присутні представники міст, вищого духівництва, шляхти. На розгляд виносилися питання щодо укладання миру чи початку війни, винесення смертних вироків за найтяжчі злочини, надання привілеїв містам, церкві тощо.

Генеральний уряд очолював гетьман. Під час правління гетьмана Б. Хмельницького відбулося суттєве зміцнення гетьманської влади. У його руках фактично була сконцентрована виконавча й судова влада. Б. Хмельницький зменшив владу Старшинської Ради, видавав універсали, скликав Генеральну військову Раду, вів переговори з представниками іноземних держав, конгролював розвиток фінансової системи, оголошував війну та укладав мир, був головнокомандуючим Війська Запорозького.

джено Володимирськии собор на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Шевченка).

У Харкові за проектом О. Бекетова збудовано приміщення комерційного училища {нині Національна юридична академія) й Земельного банку.

Багато цікавих споруд з'явилося наприкінці XIX ст. на західноукраїнських землях: у Львові — будинок політехнічного інституту (архітектор Ю. Захаревич), галицького крайового сейму (архітектор Ю. Гохбергер, тепер Національний університет ім. І. Франка), оперний театр (архітектор 3. Горголевський), у Чернівцях — резиденція митрополита Буковини (архітектор Й. Главка) (тепер приміщення університету), в Ужгороді — синагога (тепер філармонія) та ін.

Висновок.Архітектура і мистецтво в Україні у другій половині XIX ст. зазнали помітних змін. Характерними рисами розвитку стали нові напрямки і жанри в образотворчому мистецтві, певна криза в архітектурі.

5.Схарактеризуйте суспільно-політичне становище східнослов'янських племінних союзів на території сучасної України напередодні утворення Київської держави (VIII—ІХст.). Протягом VII—IX ст. на території українських земель відбувалося формування племінних союзів східних слов'ян. Згадки про їх існування містяться у давніх літописах. Союзи племен утворювалися для спільної боротьби з ворожими племенами або для спільних воєнних походів. Згодом сусідні племена, які мали схожі культуру й побут, об'єднувалися в територіальні політичні союзи —»землі» або -княжіння». На чолі таких союзів стояли князі З'явилися й центри союзів — городища, що стали осередками ремесел і торгівлі.

До IX ст. на український землях сформувалися декілька племінних союзів: поляни (правий берег середньої течії Дніпра), древляни (уздовж Прип'яті та у басейні Тетерева), сіверяни (вздовж Десни, Сейму, Сули), дреговичі (межиріччя Прип'яті та Західної Двини). волиняни (бужами) та дуліби (верхня течія Західного Бугу та Прип'яті), білі хорвати (Прикарпаття, верхня течія Дністра і Сяну), тивер-ці й уличі (межиріччя Південного Бугу, Дністра, Прута та територія Західного Причорномор'я).

Ці східнослов'янські племена належали до південно-

західної групи й межували із західною та північно-східною групами.

Найперші племінні союзи в українських землях — по-лянський (літописець називав їх «мужами мудрими й тямущими»), дулібський (вели війни з аварами, створили Зимнівське городище), волинянський.

Автор -'Повісті времінних літ» Нестор вказує на те, що окремі племенні союзи об'єдналися в державні утворення з центрами у Києві (Куявія), Новгороді рСлавія) та можливо у Причорномор'ї або Приазов'ї (Артанія).

Найбільшим державним об'єднанням того часу була Руська земля з центром у Києві (вона ж Куявія). до якого увійшли племенні союзи полян, древлян й сіверян.

Розвиток землеробства, скотарства, ремісництва, торгівлі у східнослов'янських союзах племен спричинив зміни у суспільних відносинах. Так, мала сім'я стає основою суспільства та перетворюється на головного виробника. Поширюється майнове розшарування. Сільська територіальна община змінила родову общину — верв.

Поступово в общинах вирізняється знать, старійшини, воєначальники (вожді) га військові дружини, які зосереджують у своїх руках матеріальні цінності та ділянки землі. Ці верстви населення перетворюються на землевласників, а вільні общинники поступово стають феодально залежним населенням. Розвиток феодальних відносин спричинив виникненню у східних слов'ян держави Русі (Київської Русі) з центром у Києві.

Висновок.З VI—VIII ст. у східних слов'ян з'являються перші державні утворення — союзи племен, а згодом князівства. Такі державні об'єднання започаткували процес створення феодальної давньоруської держави.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)