Міжнародний професійний кодекс честі дизайнера

Мета кодексу: формування основних принципів міжнародних етичних норм в дизайнерській практиці, прийнятих усіма організаціями - членами ICSID;

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДИЗАЙНЕРА перед суспільством:

1. Дизайнер бере на себе професійний обов'язок сприяти підвищенню соціального і естетичного рівня суспільства.

2. Дизайнер зобов'язується з професійною відповідальністю діяти в інтересах екології та захисту середовища.

3. Дизайнер має високо тримати честь і гідність своєї професії.

4. Дизайнер не має права свідомо допускати ситуації, в якій його особисті інтереси будуть суперечити з його професійним обов'язком.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД іншими дизайнерами:

1. Дизайнер не повинен прямо чи побічно намагатися усунути від роботи іншого дизайнера, а також з метою конкуренції зменшувати розмір гонорару або вдаватися до інших нечесних прийомів.
2. Дизайнер не повинен навмисно приступати до виконання професійних завдань, над якими працює інший дизайнер, не інформуючи його про це.
3. Дизайнер має бути справедливим у критиці, він не має права забруднювати ні роботу, ні репутацію свого колеги - дизайнера.
4. Дизайнер не має права слідувати вказівкам клієнта, якщо це веде до створення плагіату, а також свідомо створювати плагіат.

ВИНАГОРОДА ДИЗАЙНЕРА:

1. Дизайнер не має права виконувати роботу, запропоновану клієнтом, не отримуючи за це відповідний гонорар. Дизайнер має право виконувати роботу безкоштовно або за знижену оплату для благодійних або громадських організацій.

2. До оформлення замовлення дизайнер повинен точно і докладно пояснити клієнтові розрахунок загальної винагороди.

3. Дизайнер, який фінансово пов'язаний з компанією, фірмою або підприємством, що мають можливість отримати прибуток, використовуючи його поради, повинен заздалегідь інформувати про це клієнта або роботодавця.

4. Дизайнер, у якого просили поради щодо прийому на роботу іншого дизайнера, не має права отримувати від нього за це винагороду.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДИЗАЙНЕРА ПЕРЕД КЛІЄНТОМ:

1. Дизайнер повинен працювати в інтересах клієнта в рамках свого професійного обов'язку.
2. Дизайнер не має права одночасно виконувати завдання, що конкурують між собою, не інформуючи про це зацікавлених клієнтів або роботодавців. Винятки - окремі випадки, в яких традиційно прийнято, що дизайнер одночасно працює на конкурентів.
3. Дизайнер повинен конфіденційно ставитися до всіх задумів свого клієнта, до організації і методів виробництва на підприємстві. Дизайнер не повинен розголошувати таку інформацію без згоди клієнта. Дизайнер відповідає і за те, щоб так робив і керований ним колектив.

КОНКУРСИ:

Дизайнер не повинен брати участь у таких міжнародних конкурсах, умови яких не відповідають положенням, розробленим в кодексі.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ:

1. Будь-який матеріал, виданий з метою реклами або популяризації, повинен містити лише правдиві факти. Матеріал повинен бути справедливим по відношенню до клієнтів та інших дизайнерів, відповідати кодексу честі професії.

2. Дизайнер має право дозволяти клієнтам користуватися його ім'ям для сприяння реалізації запропонованих ним послуг або виробництва спроектованих товарів, але тільки таким способом, який відповідає статусу професії.

3. Дизайнер не повинен допускати випадку, коли з його ім'ям пов'язують реалізацію таких проектів, які дуже змінені клієнтом і фактично вже не є оригінальною роботою дизайнера.

Питання 3. Вчинок як першоелемент моральної діяльності

...04 вересня 1965 р. в столичному кінотеатрі «Україна» відбувалася прем'єра фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Зустріч творчої групи з глядачами, що передувала показові стрічки, була по-справжньому хвилюючою: адже всесвітньо визнаний шедевр нарешті могли побачити й оцінити на батьківщині, куди його так довго не допускали. Виступали режисер, оператор, хтось з акторів... Аж раптом публіка почула схвильовані слова юнака, який, дедалі напружуючи голос, говорив про те, яких зусиль коштувало «пробити» цей талановитий і щирий фільм, як важко взагалі стало дихати на Україні; про арешти, які розпочалися серед української інтелігенції... «Громадяни! Невже ми допустимо повторення 37-го року?!» – неначе шмагав покірливі душі присутніх тремтячий від власної правоти юнацький голос – але в динаміках уже наростало виття, і хтось непомітний, схаменувшись, відтягав непередбаченого промовця від мікрофона... Зала вирувала, люди почали підводитися з місць – аж ось розпочався фільм. На екрані попливли чарівні карпатські краєвиди, замерехтіли трагічно-прекрасні епізоди життя, сцени жорстокості й любові. Й не було, здавалося, в залі людини, яка не відчувала б серцем усієї повноти правди, що спалахнула на мить у цьому зіткненні слова й фільму.

Багато хто з присутніх, як виявилося згодом, запам'ятав ту мить назавжди. Юнака, що зламав крихку благонадійність «небезпечної» прем'єри, звали Іваном Дзюбою. Його протест підтримали Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл, які були в залі. Всі вони незабаром поплатилися. Стуса, зокрема, було відраховано з аспірантури Інституту літератури АН УРСР, згодом за продовження «дисидентської» діяльності арештовано й засуджено.

Поиск по сайту: