АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Атомна адсорбційна спектроскопія (ААС)

Читайте также:
  1. Атомная масса и атомное число.
  2. Атомная физика и всё такое.
  3. АТОМНАЯ ФИЗИКА. БОРОВСКАЯ ТЕОРИЯ АТОМА
  4. АТОМНАЯ ФИЗИКА. МНОГОЭЛЕКТРОННЫЕ АТОМЫ.

Принцип:Атоми металів випаровуються у полум'ї ї
поглинають випромінювання катодної лампи у
специфічному вузькому інтервалі. Інтенсивність
поглинання використовують як аналітичний сигнал.

Застосування в фармацевтичному аналізі:

 

-Визначення залишкових домішок металів в ЛЗ.

-Ідентифікація і визначення металів в ЛЗ.

 

Переваги методу:більш чутливий, ніж АЕС, високо
специфічний метод.

Обмеження:

 

-Застосовується тільки для визначення металів.

-Кожен елемент потребує іншої катодної лампи

 

Хімічні методи аналізу: визначення числових показників ( кислотне число, йодне число, ефірне, перекисне, число омилення), вагові і об’ємні методи аналізу, прийняті в аналітичній хімії.

 

Метою хімічного методу дослідження лікарських засобів є встановлення наявності складових частин та їх кількісних співвідношень. Хімічний метод аналізу поділяється на якісний і кількісний. Якісні досліди дають також приблизні дані про кількісні відношення при порівнянні результа­тів, одержаних при аналізі відомих кількостей досліджуваної і чистої речо­вини. Такі напівкількісні досліди застосовуються в фармацевтичній хімії для виявлення в лікарських засобах домішок іонів С1-, SО2-4, N1+4, Са2+, Fе3+, Zn2+, важких металів та арсену за допомогою еталонних роз­чинів. В Ф VIII поміщені такі досліди з еталонними розчинами: Методи кількісного аналізу поділяються на вагові, об'ємні і газомет­ричні. Ваговий аналіз основується, найчастіше, на осадженні, відгонці і екстракції. Осадження полягає у виділенні з розчину лікарського засобу малорозчинної сполуки, яку відфільтровують, промивають, вису­шують (або прожарюють) і зважують. Цей метод застосовується як для неорганічних препаратів (наприклад, магній-сульфату), так і для органіч­них (наприклад, для кофеїну). Відгонка основується на видаленні летких складових частин та їх зважуванні (часом об'ємному вимірюванні, або зважуванні за­лишку). З відгонкою безпосередньо пов'язане пряме прожарювання препара­тів, застосовуване при кількісному визначенні натрій-бікарбонату. Екст­ракція застосовується при аналізі мазей, таблеток, рослинного матеріа­лу тощо і полягає у селективному розчинюванні складових частин відпо­відними розчинниками з наступною їх відгонкою з розчину та зважуванні залишку. Для цієї мети часто вживають апарат Сосклета.



Об'ємні методи основуються на нейтралізації, оксидаційно-відновних процесах, осадженні та комплексоутворюванні. Метод нейтралізації може бу­ти ацидиметричним або алкаліметричним і застосовується при визначеннях мінеральних і органічних кислот, амідів карбонових і сульфонових кислот, амоніаку, лугів, карбонатів, боратів, цитратів, солей алкалоїдів і т. д. Еквівалентна точка може бути встановлена індикаторами або електрометричним шляхом (див. попередній розділ).

На оксидаційно-відновних процесах основана йодометрія, перманганатометрія, цериметрія, броматометрія і ін. При йодометрії титруємо розчинами йоду, натрій тіосульфату . Йодометрія застосовується для визначування активного хлору, міді сульфату, натрію нітриту, воденьпероксиду, сульфітів, заліза ІІІ-хлориду тощо. При перманганатометрі ї титруємо розчинами калій-перманганату, натрій-оксалату і оксалатної кислоти; метод застосовується для визначення магній-пероксиду, залізо ІІ-сульфату, солей кальцію, натрій-нітриту і ін. При броматометрії титруємо розчином калій-бромату, титр якого може бути встановлений натрій-арсенітом. Броматометрія застосовується при кількісному визначенні фенолів, амінів, сполук арсену, стибію і ін. При цериметрії титруємо розчином церій ІV-сульфату, в х р о м а т о м e т р і ї — розчином калій-пірохромату, а в гіпохлоритем е т р і ї — розчином кальцій-гіпохлориту; останні методи тільки рідко застосовуються для дослідження лікарських засобів.

На методах осадження основана аргентометрія, меркуриметрія та ти­трування розчинами калій-ферроціаніду. Аргентометрія засто­совується для визначення іонів С1-, Вг-, J-, CN-, SCN-, Аg+. Індикаторами найчастіше вживаються: за Мором — калій-хромат, за Фаянсам — адсорбційні індикатори, за Фольгардом — залізоамонійний галун. Крім цього, як індикатор вживають пірамідон, який після закінчення титрування оксидується, утворюючи фіолетове забарвлення (див. стор. 355). Останній індикатор рекомендується Г. А. Вайсманом особливо для титрування солей алкалоїдів. В меркуриметрії титруємо розчинами ртуть ІІ-нітрату; цей метод застосовується для аналогічних визначень, як у випадку арген­тометрії. Як індикатор вживають найчастіше дифенілкарбазон, який змінює забарвлення в кінцевій точці титрування в фіолетовий колір. Титру­вання калій-ферроціанідом в присутності К3Fe(СN)6 і дифеніламіну застосовується для визначення сполук цинку (див. стор. 113).

‡агрузка...

Метод комплексоутворювання оснований на утво­ренні водорозчинних стійких комплексів при взаємодії титрованого роз­чину з реактивом. Застосовується для визначення іонів ціану. Кінцеву точку титрування пізнаємо по помутнінню розчину.

Комплексонометрія (хелатометрія) полягає у титруванні Са2+, Мg2+, Zn2+ і інших катіонів розчином динатрійної солі етилендіамінте-траацетатної кислоти С2Н4М2(СН2СООН)2• (СН2СОNа)2 (комплексон III, трилон Б). При цьому випадають нерозчинні солі комплексону, а кінець титрування пізнають за зміною забарвлення відповідних індикаторів (еріохромовий чорний і ін.).

Йодхлорометричний метод був розроблений Я. А. Фіал­ковим і його учнями. Метод полягає у титруванні лікарських засобів роз­чином JClв хлоридній кислоті. В залежності від лікарського засобу проходить або йодування або оксидація. Метод рекомендується для визначення тифену, етазолу, ароматичних амінів, фенолів тощо.

Йодатометричний метод застосовується головним чином для визначення гідразину і його похідних. Цей метод рекомендується Г. А. Вайсманом для кількісного визначення фтивазиду.

Біологічні методи аналізу: проводяться на тваринах (мавпи, кішки, щурі), визначаються в одиницях дії; кролі – пірогенність.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.006 сек.)