Та менеджмент інноваційної діяльності

Міністерство освіти і науки України

Міністерство аграрної політики України

Житомирський національний агроекологічний університет

І.Г.Грабар, О.В.Іванюк,

Н.Л.Овандер, О.А.Прокопчук,

Є.І.Ходаківський, К.О.Яроцька

“Економіка та менеджмент інноваційної діяльності”

Навчальний посібник

за редакцією доктора економічних наук,

Заслуженого діяча науки і техніки України

Є.І.Ходаківського

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

для студентів-бакалаврів та магістрів економічних спеціальностей

м. Житомир 2009

ББК №

УДК

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(Лист від від 2009 р.)

Рецензенти:

Малік М.Й. - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН, зав. відділом підприємництва НЦ Інститут аграрної економіки.

Данилко В.К. - доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Житомирського державного технологічного університету.

Лось Л.В. - доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Інженерної академії наук, зав. кафедри Житомирського національного агро-екологічного університету.

І.Г.Грабар, Є.І.Ходаківський, Н.Л.Овандер, О. В.Іванюк, К.О.Яроцька

Х Економіка та менеджмент інноваційної діяльності. Навчальний посібник/ за редю д.е.н., проф. Ходаківського Є.І.- Житомир: ЖНАУ, 2009.-324с.

ISBN

Навчальний посібник поєднує традиційно існуючі дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності» та «Інноваційний менеджмент». Доцільність такої синтезуючої інновайної дисципліни цілком очевидна, адже організація є функцією менеджменту, і це доказано в структурі та логіці навчального посібника.

Висвітлюється коло питань, пов’язаних з формуванням системи управління інноваційною діяльністю на рівні держави, окремих фірм та підприємств на принципах застосування сучасних форм інновацій, методів основного інструментарію їх створення і шляхів реалізації, стратегії ціноутворення на окремі товари, комплексного вимірювання ефективності інноваційної діяльності, оцінювання показників економічної ефективності та визначення соціально-економічного ефекту від застосування інновацій, макроекономічного регулювання та інструментів державної підтримки, стимулювання та правового захисту інтелектуальної власності, сучасних державних та недержавних організаційних форм інновацій, фінансування інноваційної діяльності.

Особлива увага в навчальному посібнику концентрується на управлінні інноваційними проектами і, зокрема, по створенню та забезпеченню ефективного функціонування наукових парків, таких як регіональні технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні групи.

Посібник містить необхідні регламентуючі інноваційну діяльність на всіх рівнях нормативні законодавчі акти та документи. Посібник пропонується студентам-бакалаврам та магістрам з економічних спеціальностей та може бути корисним спеціалістам, керівникам державних і недержавних органів.

Іл..: 11 - Табл..: 3 - Бібл: 14

ISBN © І.Г.Грабар, О.В.Іванюк,

Н.Л.Овандер, О.А.Панасюк,

Є.І.Ходаківський, К.О.Яроцька

© ЖНАУ

Зміст

Вступ

Україна здобула статус країни з ринковою економікою. Це означає, що економіка України повинна бути здатною динамічно розвиватися на основі її особистих внутрішніх ресурсів та активної взаємодії з навколишнім світом, застосовувати досягнення науки, посилювати господарські зв’язки на базі техногенної та екологічної безпеки.

Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типі розвитку, для якої характерно: інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих інформаційних технологій, екологічність, творчість кадрів, добробут населення.

Відомо, що в розвинених країнах на долю інноваційних продуктів та технологій припадає біля 70% загального приросту ВВП, в більшості країн СНД ця доля менше 20% від загального випуску при дуже обмеженій номенклатурі.

Доля інноваційної продукції в структурі промислового виробництва України менше 4% проти 30-35% в технологічно розвинених країнах. Загальна доля наукоємної продукції країн СНД на світовому ринку складає 0,3% (США – 39%) та продовжує зменшуватися.

Для реалізації інноваційного розвитку України необхідно вирішити проблеми та здолати перепони, що заважають досягненню високого рівня інноваційності, а саме:

· нерозвиненість інфраструктури та механізмів розповсюдження передових технологій, відстороненість від виробничого процесу результатів науково-технічної та інтелектуальної діяльності суб'єктів малого і середнього підприємництва;

· недостатня орієнтація наукових досліджень на потреби економіки та суспільства. Ідеї, технології, розробки українських вчених з ряду причин слабо використовуються підприємницьким середовищем та вітчизняною промисловістю;

· пріоритетне фінансування прикладних розробок, що не мають попиту на внутрішньому та зовнішньому ринку (лобіювання певними олігархічними кланами). Наявність розривів в інноваційному циклі при переході від фундаментальних досліджень через НДДКР до комерційних технологій;

· недосконалість правової, нормативної та податкової бази, інституцій інноваційного розвитку, інвестування та страхування, використання та захист прав інтелектуальної власності, економічних механізмів впровадження результатів інтелектуальної діяльності у виробництво;

· фактична відсутність приватного науково-технічного та венчурного секторів; інерційність у використанні існуючого науково-технічного потенціалу галузевих НДІ та підприємств;

· слабке використання механізмів впровадження та передачі технологій високої доданої вартості, форм та структур інноваційного розвитку, що підтвердили свою ефективність у розвинених країнах.

Як свідчить зарубіжний досвід, найбільш вдалою організаційно-управлінською формою по застосуванню інноваційних технологій є технопарки та технополіси.

Як правило, технопарки мають у своєму складі бізнес-інкубатор для підтримки підприємців - початківців з числа науковців, інженерів, викладачів і студентів, новаторів, винахідників. Розпоряджаючись землею, вони залучають на свою територію науково-дослідні підрозділи потужних, в тому числі і іноземних, корпорацій, які взаємодіють в науково-технологічному плані з адміністрацією технопарку та його засновниками - університетами та НДІ.

Технопарки формують середовище, сприятливе для прискореної комерціалізації наукових досліджень, перетворення їх в товари та послуги, котрі сприймає ринок. Більшість відомих технопарків починались з бізнес-інкубаторів, та поступово розвивались, при безпосередній участі місцевої та центральної влади, активній підтримці засновників, громадських організацій, фінансових та ділових структур.

Мета навчального посібника – дати знання з теорії становлення та розвитку інновацій, про сучасні світові тенденції застосування інноваційних процесів у системі господарювання, допомогти студентам - бакалаврам та магістрам оволодіти інструментарієм інноваційного менеджменту, основами управління інноваційною діяльністю і основними питаннями щодо фінансування, державного регулювання, стимулювання інноваційної діяльності, розглянути організаційні форми реалізації інновацій, психологічні основи реклами.

Поиск по сайту: