АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стимулювання інноваційної діяльності

Читайте также:
  1. IV. Результати інвестиційної, операційної та фінансової діяльності
  2. Аналіз фінансових результатів операційної діяльності
  3. Безпека життєдіяльності
  4. Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
  5. Види господарської діяльності
  6. Види підприємницької діяльності.
  7. Види підприємницької діяльності.
  8. Види та джерела фінансової підтримки інноваційної діяльності
  9. Види трудової діяльності школярів
  10. Визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
  11. Військово-економічної діяльності
  12. Гарантії законності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

Держава покликана формувати цілі і принципи інноваційної політики та власні пріоритети в цій області. Цілями, як правило, є збільшення внеску науки та техніки в розвиток економіки країни; забезпечення прогресивних перетворень в сфері матеріального виробництва; підвищення конкурентоспроможності національного продукту на світовому ринку; зміцнення безпеки і обороноздатності країни; поліпшення екологічної ситуації; збереженя і розвиток наукових шкіл, що склалися. Одночасно, держава розробляє і принципи, на основі яких провадиться політика в науці і інноваційній сфері, а також механізм реалізації цієї політики. Ці принципи залежать від господарської системи, що склалася в країні, глибини впливу державних інститутів на економічну діяльність.

Державна інноваційна політика орієнтована на стимулювання створення сприятливого клімату для інноваційних процесів та виступає з’єднуючою ланкою між сферою наукової та інноваційної діяльності і виробництвом.

Для стимулювання науково-дослідної роботи в промисловій фірмі використовуються прямі і непрямі методи із урахуванням особистих здібностей дослідників, що впливають на продуктивність їх творчості.

Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві можна поділити на три групи:

1 група — прямі економічні стимули: оплата праці, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата за підготовку та перепідготовку кадрів;

2 група — непрямі економічні стимули: доплата за стаж, пільгові послуги;

3 група — негрошові стимули: сприяння ініціативі, творчому характерові праці.

В основу стимулювання інноваційної активності, компанією покладено такі принципи:

· крозкріпачення ініціативи;

· всебічна підтримка новаторства вищим керівництвом;

· простота і чіткість патентних процедур;

· швидкість і гласність розгляду заявок;

· заохочення подання як індивідуальних, так і групових заявок (нагородження, присвоєння почесних титулів і звань; публікація результатів у бюлетенях і т.і.)

Для заохочення винахідництва кожн країна розробляє певну систему стимулів, яка створює сприятливі організаційні, творчі та психологічні умови.

Організаційні умови:

· розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;

· гнучкі режими роботи;

· довіра в розпорядженні матеріальними та інформаційними ресурсами;

· інженерні кадри дістають змогу до 10-15% робочого часу використовувати на пошукові роботи, не включені до плану НДР;

· у багатьох компаніях формуються «ризикові фонди», на кошти яких створюються спеціальні підрозділи з розробки особливо важливих винаходів (так званий внутрішній венчур);

· різноманітні форми організації і винагороди подання ідей: технічні відділи, які відповідають за патентування ідей та збір передової науково-технічної, інноваційної іформаційної, «Ради з винаходів», комісії експертів, огляди, виставки, «системи пропозицій».

 

Стимулююча інноваційна політика становить складне комплексне явище, яке складає елементи, з одного боку – національної макроекономічної політики щодо створення сприятливого інвестиційного клімату реалізації інноваційних проектів, а з другого – запровадження на державному рівні спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін. Ці дві групи елементів державної інноваційної політики реалізуються наступними заходами:

1. Забезпечення сприятливого для інвестування макроекономічного середовища:

  • проведення політики низького та прогнозованого (оголошеного) стабільного річного рівня інфляції;
  • проведення політики низького оподаткування нової виробничої діяльності;
  • проведення політики інституційної легалізації структурного безробіття;
  • проведення політики низької позитивної реальної відсоткової ставки банківської системи;
  • проведення політики обмеженого державного позичання, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
  • проведення політики вчасної систематичної індексації вартості основних фондів та спрямовування амортизації на цілі реновації;
  • проведення політики стабільного реального обмінного курсу гривні.

2. Запровадження спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін:

  • пряме державне фінансування інноваційних інвестицій по реалізації програм структурної перебудови економіки;
  • пряме державне фінансування інвестицій в розвиток сучасної інфраструктури;
  • застосування системи пільг щодо податку на прибуток при умові його використання на інвестування інновацій;
  • запровадження статистичного обліку щодо обсягів та результатів використання інвестиційно-інноваційних податкових пільг;
  • введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження та розробки;
  • запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі;
  • вдосконалення економічних відносин щодо охорони прав промислової власності;
  • введення в дію положення про дозвіл прискореної амортизації основних фондів підприємств;
  • забезпечення умов щодо формування конкурентоздатного національного товаровиробника інноваційних продуктів;
  • відстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів на зовнішніх ринках.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)