Цілі, принципи та завдання системи фінансування

Розвиток інноваційної діяльності як на рівні окремого підприємства, так і на рівні інтегрованих структур і держави в цілому потребують створення обґрунтованої системи фінансування. Вихідними принципами на основі і з урахуванням яких повинна будуватися система інновацій, повинні бути:

• чітка цільова орієнтація системи;
• логічність, обґрунтованість та юридичний захист використовуваних способів та механізмів;
• адаптованість і гнучкість, що передбачають постійне налагодження та реагування як всієї системи фінансування, так і її окремих елементів на динамічно змінюючи умови зовнішнього середовища з метою підтримки максимальної ефективності;
• чисельність джерел фінансування;
• широта і комплексність системи (можливість охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок, та напрямів їх практичного використання).

Вивчення проблемних питань теми необхідно починати з усвідомлення сутності та стратегії фінансування інноваційної діяльності.

Фінанси будь-якого господарюючого суб'єкта, у тому числі й інноваційного, охоплюють грошові відносини цього суб'єкта з іншими господарюючими суб'єктами і банками з оплати науково-технічної продукції, контрагентських робіт, постачань спецобладнання, матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків з фундаторами, трудовим колективом і державними органами управління. Пригадайте, що в економіці ринкового типу система фінансування виконує дві дуже важливі функції - розподільну і контрольну. Зміст першої полягає в тому, щоб забезпечити кожного суб'єкта господарської діяльності необхідними йому фінансовими ресурсами.

Суб'єктами фінансування виступають самостійні підприємства, інноваційні підприємства, інтегровані фінансово-промислові структури, територіальні органи управління, нарешті, приватні особи. Усі вони в тій або іншій мірі беруть участь у відтворювальному процесі і формують кінцевий суспільний продукт. Розподільний процес, здійснюваний за допомогою фінансів, характеризується складністю і багатогранністю. Він безпосередньо пов'язаний із чинним цивільним законодавством, податковою системою, законодавством про банки і цінні папери, з іншими нормативними документами, що затверджуються на федеральному, територіальному і місцевому рівнях управління.

Контрольна функція фінансів зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним суб'єктом, що господарює. Аналіз практики вітчизняних і закордонних інноваційних підприємств показує, що від своєчасності й адресності розподілу фінансових ресурсів багато в чому залежить кінцевий результат будь-якої господарської діяльності і насамперед в інноваційній сфері.

Вихідними принципами, на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

1) чітка цільова орієнтація системи - - її зв'язок із завданням швидкого й ефективного впровадження інновацій;

2) логічність, обгрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів;

3) множинність джерел фінансування;

4) широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання;

5) адаптивність і гнучкість, що припускають постійне настроювання як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів на умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності.

Раціональна система фінансування завжди націлена на підвищення об’єму і ефективності використання фінансових ресурсів. Зростання фінансової віддачі – це той важливий узагальнюючий показник, на основі якого оцінюється не тільки дієвість фінансової політики, яка здійснюється, але і кінцеві результати конкретної практичної роботи.

В умовах регульованих ринкових відосин система фінансування інноваційної діяльності має свою специфіку і виступає як складовий елемент фінансової політики держави. Ця система призвана забезпечувати вирішення наступних важливих завдань:

1) Створення необхідних припущень для швидкого та ефективного упровадження технічних новинок у всіх ланцюгах народногосподарського комплексу держави, забезпечення її структурно-технологічної перебудови.

2) Збереження та розвиток стратегічного, науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку.

3) Створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його виїзду за кордон.

Елементами цієї системи, які взаємодіють з інноваційними підприємствами та обєднаннями є:

· сукупність джерел надходження коштів;

· механізм акумуляції грошових надходжень та їх вкладання в інноваційні проекти і цільові програми;

· механізм контролю за інвестиціями, включаючи систему повернення і оцінки ефективності використання власного і запозиченого капіталів.

Коло джерел фінансування, що залучаються, залежить від організаційних рівнів і варіантів реалізації державної науково-технічної політики.

Поиск по сайту: