ЗАХІДНА СОЦІОЛОГІЯ другої половини ХХ ст

Теорія соціального обміну (Дж. Хоманс30р.), і теорія спрведливості (Р.Хьюманс, Д. Хетфілд і ін.70- 80 р.р.)

Дж.Хоманс, спираючись на філософію прагматизму, сформулював три аксіоми теорії обміну в 30 р.р.: 1.Всі стосунки між людьми можна звести до стосунків обміну. Всі люди мають ресурси, що мають цінність(час, гроші, знання, інформація, речі), що можуть бути використані для обміну. 2.Кожний підраховує цінність і корис­ність запропонованого ним для обміну й отриманого замість, розглядає альтернативи прибутків і витрат (внесок/віддача). Тут крім наявності ресурсів повинні бути спонукальні мотиви до обміну.3.Кожний прагне одержати більше, а віддати менше. Ці постулати довго приймалися без перевірки.

Однак у 70-80 р.р. Річард Хьюманс і Джон Хетфілд вирішили перевірити теорію обміну. Вони провели дослідження більш 150 організацій і фірм у більш як 30 країнах світу, і третя теза не підтвердилась. Виявилося, що більшість (65-80%) прагне «Справед­ливості». Для них важливо мати рівний обмін: скільки віддаю, стільки ж одержую. Трохи людей «Альтруїсти»- їм важливо більше віддавати, таких виявилося 5-7% кожного колективу. Інші «Егоцентристи» (від 25 до12%), вони хочуть більше одержувати.

Теорія конфлікту (Ральф Дарендорф і інші) виникла в 50-60 р.р. На відміну від К.Маркса, головну причину будь-якого конфлікту бачать не в майновій або економічній нерівності, а в нерівній владі. Діалектика громадського життя і виникаючих протиріч пов'язані з тим, що одні люди мають владу над іншими. У будь-якому товаристві є панування, конфлікт і придушення. Всі суспільні структури засновані на владі: підприємець над робітником, лікар над хворим, офіцер над солдатами, викладач над студентами, водій над пасажирами і т.д. Навіть вахтер має владу: «пускати - не впускати?». Влада -це можливість вирішувати, оцінювати, контролювати, розпоряджатися. У кожної групи є загальні інтереси, незалежно від того, усвідомлюють їх члени цієї групи чи ні. Розходження інтересів - грунт для конфлікту. Коли люди усвідомлять спільність своїх інтересів, вони утворюють суспільний клас, створюють свої рухи або партії. Класові конфлікти загострюються, якщо влада зосереджена у вузької групи осіб, а позбавлені влади не мають можливості її одержати (на виборах), але можуть створювати вільно політичні організації.

Теорія символічного інтеракціонізму (Джордж Мід). Ця теорія стосується міжособистісних стосунків і базується на філософії прагматизму. Джордж Мід у 50-60 р.р. 20 ст. визначив, що інтеракція (спільна дія) між людьми відбувається на основі культурних символів і саме в цьому проблема розуміння. Соціальний світ, стверджував він, -це світ визначень (символи, культура, мова, норми, закони і т.п.). З їхньою допомогою суб'єкти кодують факти соціального життя (найме­нування-узнавання), визначаючи їхнє місце, зміст і значимість, перед­ба­чаючи подальший хід подій. Таким чином, індивіди пов'язані з дійсністю не прямо, а через світ культурних символів. Суб'єкти стимулюються до дії не цілями і мотивами (М.Вебер), не структур­ними моделями (Е.Дюркгейм), а специфічними можливостями, нада-ними індивіду соціальною взаємодією (символами, нормами, ціннос-тями).Дж.Г.Міду належать нові продуктивні ідеї стосовно взаємозв'язку особистості й суспільства, а також спроба визначити взаємовплив у процесі історичного становлення суспільства, свідомості та самості, розглянути соціальну творчість оновленої самості. На думку Міда, завжди існує співзалежність індивіда і співтовариства, в якому він живе. Це може видаватися формуванням індивіда силами, що його оточують, але суспільство також змінюється в цьому процесі й до певної міри стає іншим суспільством (див.: Мід, 2000:196). Характерно, що суб'єктом змін визнаєть­ся не лише непересічна особистість, хоча саме поява їх, зазна­чає Мід, відчутно змінює суспільство. Лідери просто нада­ють деякої п-ї сили зміні спільноти індивідом. Саме здатність особистості відповісти на узагальнене настановлення групи власним оригінальним настанов­ленням визначає її ключову роль у процесі соціальних змін. Д. Мід підкресливав „якщо суспільство має намір розвиватися задовільно, потрібно місце для власного виявлення індивіда.” Розвиток соціа­льної структури від примітивного до цивілізованого суспільства спрямований на забезпечення засобів для цього. Взаємини між соціаль-ною перебудовою і перебудовою самості чи особистості передбачають взаємні зобов'язання; соціальна перебудо­ва індивідуальними членами будь-якого організованого люд­ського суспільства тією чи тією мірою зумовлює перебудо­ву самості чи особистості кожного з цих індивідів і навпаки, оскільки їхні самості чи особистості конституюються їхніми організованими соціальними відносинами, вони не можуть перебу-дувати ці самості чи особистості без того, щоб такою самою мірою не перебудувати означений соціальний устрій (див.: Мід, 2000: 280-281). Тобто маємо справу не з окремими процесами перебудови особистості та соціальної перебудови, а з двома боками єдиного соціального процесу - процесу людської соціальної еволюції.

Сучасний розвиток ідей символічного інтеракціонізму пов'язаний із драматургічною соціологією І.Гофмана (1970). Уявлення Гофмана про соціальну дію потребує спеціального звернення до концепту особистості, бо "кожного разу, коли людина бере участь у якомусь епізоді діяльності, постає потреба в розріз­ненні між тим, кого називають "особою", "інди­ві­­дом" або "гравцем"... і конкретною роллю, здібністю або функцією, яку він реалізує під час діяльності" (Гофман, 2003:142). На відміну від класич-но­го hоmо soсіо1оgicus, що є фігурою вкрай схема­тичною внаслідок об­ме­женості її дій суто нормативними зраз­ками, хоча й дуже зручною для аналізу, Ервін Гофман (1970) створив теорію керування враженнями. Він пристосував ідеї Міда до конкретного акту – Облік присутності Іншого, чекання його реакції, вплетене в нашу дію як коригувальний чинник. Сьогодні це виросло в дуже дохідний бізнес для психологів– іміджмейкерів: як керувати вра­женнями, як створювати позитивний імідж організації або особистості.

Однак усі ці ідеї і теорії базувалися на принципово нових підходах, висунутих Толкоттом Парсонсом. Він спробував з'єднати функціональну школу з розуміючою соціологією. Т. Парсонс один із засновників структурно-функціонального аналізу в соціології, автор теорії «Соціальної взаємодії». Його основні ідеї:

1. Кожний елемент соціальної системи визначається своїм місцем і значенням (що виражається в його функції) і визначенністю (якісною своєрідністю). Без нього система не може існувати.

2. Будь-яка система має дві орієнтації: а) Просторову (внутрішню або зовнішню); б) Інструментальну (цілі соціальної системи завжди зв'язані з актуальними засобами рішення проблем миттєвих або довгострокових)

3. Мета будь-якої системи «інтеграція людей на базі загальних цінностей»

4. Суб'єктом соціальної дії в нього є не окремий індивід (М.Вебер), а множина взаємозорієнтованих на дію (співробітництво або конкуренцію) і один на одного акторів.

5. Звідси соціальна система -це система спільних дій акторів. Соціальна структура- це система відношень між «акторами», що базується на визначених зразках (правилах і нормах поведінка). Вона (система) виявляється у взаємозалежних ролях. Соціальна система діє тільки тоді, коли відбувається визначене розмежування ролей і позицій акторів, прав і обов'язків, що їх супроводжують, при наявності загальних цінностей і норм.

6. Основним механізмом системи соціальної дії в Т.Парсонса виступають: адаптація, інтеграція, соціальний контроль.

7. Соціальна система поділяється на 4 рівні організації:

а) Первинний або технічний - безпосередня взаємодія елементів;

б) Керуючий або регулюючий обмін на первинному рівні;

в) Інституційний, де вирішуються загальні питання (Рад директорів або експертів); г) Соцієтальний – що концентрує й орієнтує всю систему (політична сфера). На кожному рівні є більш приватні функції: спостереження, контроль, регуляція.

Р.Лінтон. У його праці "Вивчення людини" суспільство визна­чається як реальна організація індивідів, а соціальна система - як певний порядок статусів і ролей, що існує незалежно від індивідів. Якщо розглядати творчість Парсонса з цих позицій, то його Соціальна система складається з множини інди­відуальних діячів, котрі взаємодіють один з одним, їх моти­вує тенденція до "оптимізації задоволення", а їхнє ставлення до ситуації, що охоплює ставлення одне до одного, визначаєть­ся й опосередковується системою загально-прийнятих сим­волів або елементів культури. Вона є лише одним з аспектів складної системи дії, поряд із системою особистостей окре­мих діячів і культурною системою. І особистість, і соціальну систему утворює взаємодія. Головна відмінність між ними по­лягає у функціональних центрах організації й інтеграції. Ці ролі належать до різних особистісних систем і тому, строго кажучи, не мають однакового значення для будь-яких двох індивідів. Тобто "належність особистості до рівно­значної рольової структури є взаємозалежною і взаємопроникною, але не існує такого "вмикання", за якого властивості осо­бистості цілком визначаються тими ролями, в яких вона бере участь" {Парсонс, 1994). Між соціальною системою і системою особистості існує глибока симетрія, адже у них поєд­нані мотиваційні й культурні елементи. Проте взаємини між ними - це не відносини мікро- та макрокосмосу. Суспільство - особлива соціальна система, тривалість якої набагато перевищує термін життя конкретного індивіда. І хоча Парсонс визнає, що індивідуальний суб'єкт наділений усіма атрибутами неповтор­ної особистості та самос­тій-ного суб'єкта діяльності, ця пло­щина аналізу не потрібна йому для розуміння існування су­спільства як системи.

Вільям Томас розвинув ідеї Т. Парсонса і Дж. Міда і сформулював Теорему соціальної взаємодії. Все соціальне - результат не тільки взаємодії, але й угоди, договору про дотримання правил і норм. От як звучить його теорема: «Якщо люди визначають якусь ситуацію як реальну, вона стає такою по своїх наслідках». Приклади: у середні віки люди вірили, що русалки і лісовик живуть у різці і лісі, і поводилися, таким чином, якби вони там жили. Аналогічно відбувається при ажіотажному попиті, створенні образу ворога і шпигуноманії. Передчуття громадянської війни збувається, якщо більшість жителів вважають її можливою.

Для розуміння ситуації - треба з'ясувати, як люди її сприймають і оцінюють. Звідси важливість опитів суспільної думки. Таким чином, Соціальні інститути не існують поза діяльністю людей, а сприймаються як такі. На ділі вони відтворюються знову і знову, за умови, що сторони заздалегідь домовилися про визначення - загальні норми, символи і цінності, тобто прийшли до згоди в розумінні суті і змісту процедур і правил (наприклад, вуличного руху) і всіх інших законів громадського життя. Ці ідеї продовжують розвивати сучасні соціологи.

Структурно- функціональна школа (Роберт Мертон). Роберт Мертон - представник структурно - функціональної школи, відстою­вав ідею створення теорій середнього рівня, яки будуть ланкою між малими гіпотезами та ши­рокими теоретичними конструктами. Засада­ми таких теорій він вважав акумуляцію емпіричних даних. Таки теорії охоплюють окрему групу взаємозв’язків соціальних явищ, а не весь соціальний порядок речей.

Вклад Мертона в теорію соціології систем полягає в розробки теорії функцій. Він визначав функцію як необхідну послідовність соціальних дій, яки забезпечують нормаль­не функціонування системи як цілого. Також його заслугою є розмежування явних та латентних соціальних функцій (явищ). Явна діяльність дає можливість того, що її наслідки є очікуванні і приймаються учасниками, як належні. А латентні соціальні функції дають не очікуванні наслідки, тем паче не бажані. Він також є автором теорії «Соціальної групи» та групової динаміки. Він визначав Соціальну групу як сукупність індивідів, яки певним чином взаємодіють між собою, визнають свою належність до групи і вважаються такими з точки зору інших. Основні риси соціаль­них груп: взаємодія, членство та єдність. Соціальні групи характеризу­ються:1) стійкою взаємодією;2) згуртованістю; 3) однорід­ністю складу групи; 4) приналежністю до більш широких спільнот. ВВев поняття „Аномії” у суспільних стосунках на макро та мікро рівні, коли норми внаслідок кризису або змін перестають виконуватися - система перстає функціо­нувати нормально.

Поиск по сайту: