Модель заснована на таємному зговорі

Кооперативна поведінка фірм сприяє створенню картелі.

Картель – це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції.

У цих умовах картель діє як чиста монополія.

Умови створення картеля:

q визначення монопольних цін та загальний рівень випуску продукції;

q встановлення квоти для кожної фірми, що входить у картель;

q створення процедури контролю щодо встановлених квот.

Фактори, які не сприяють розвитку таємної змови:

а) загрозу картелю несе об’єднання аутсайдерів у контркартель;

б) у кожного учасника картелю виникає спокуса продавати свою продукцію за високу картельну ціну, але перевищувати картельну квоту, отримуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм, у картелі – він повинен розвалитися;

в) антитрестовне законодавство;

г) різниця в попиті та в витратах виробництва учасників змови.

Таємна змова – це негласне узгодження про ціни, розподілу ринку і інших способів, обмеження конкуренції, які переслідуються законом.

Модель “Лідерство в цінах”

Це модель ціноутворення, в якій фірма - лідер встановлює ціну при мовчазливій домовленості інших фірм. Модель “Лідерство в цінах” визначає, що оскільки перегляд цін пов’язаний з певним ризиком для лідера, що пояснюється ламаною кривою попиту, то навіть лідер змінює їх не так часто. Він завчасно попереджає про наступні зміни, що дає можливість партнерам підготуватися до наступного маневру.

а) Рис. 11.5. Лідерство в цінах.	б)

Фірма-лідер визначає свій попит, віднімаючи кількість товару, яку пропонують інші фірми при всіх можливих цінах, від ринкового попиту. ЇЇ чистий попит визначається Д₁

В точці, де MR = МС фірма-лідер виробляє Q_L товару при ціні Р_{L .}

На графіку б) показана крива пропозиції S останніх фірм які виробляють Q₁ товару при ціні Р_{L .}

У підсумку це буде мати такий вигляд Q_L +Q₁ = Qġ при Р_L

Ціноутворення за принципом “витрати плюс”

Для спрощення механізму розрахунку ціни лідери досить часто вдаються до методики «витрати плюс». Тут за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток, у вигляді надбавки.

Найбільш питома вага має змінні витрати, де до їх середньої величини додають певний процент, який включає середні постійні витрати та нормальний прибуток.

Рис. 11.6. Формування олігополістичної ціни за методом “витрати плюс”

P = AVC (1+K) = AVC +K*AVC = AVC + AFC + П,

де, К – процент надбавки.

Нормальний процент залежить від еластичності попиту на товар: чим вище еластичність, тим нижче процент надбавки.

Поиск по сайту: