Критика “класичної системи з дрібнобуржуазних позицій” (Сісмонді, Прудон)

Класична система політекономії підлягала критиці. Критиками виступами французькі економісти Сісмонді та Прудон.

Сісмонді піддає гострій критиці всю капіталістичну систему за злиденний стан робітників, за кризи надвиробництва, що їх несе кап­італізм, але найбільше за розорення й злидні дрібного товарови­робника, який, на його думку, і є опорою суспільства. Сісмонді друкує свою головну працю “Нові начала політичної економії, або про багатство в його відношенні до народонаселення”. В ній він одним з перших виступив з послідовною критикою капіталізму як ладу, що складається з двох абсолютно протилежних класів - працівників і власників, або, за його слова­ми, бідняків і багатіїв. Вільна капіталістична конкуренція, на його думку, призводить до руйнації дрібно­го виробництва, відокремлює власність від праці. В цих процесах він вбачає головну небезпеку для розвитку суспільства, оскільки протилежність інтересів багатих і бідних чим далі посилюється. Сісмонді не тільки критикує капіталізм, але й намагається його реформувати. Сісмонді твердив, що при капіталізмі виробництво постійно обганяє споживчий попит.

Платоспроможний попит трудящих вкрай низький. Звідси виникає й постійно відтворюється супе­речність між виробництвом, що постійно зростає, і споживанням, що постійно скорочується.

П.Ж. Прудон критикує капіталізм з дрібнобуржуазних позицій, вва­жаючи можливим знищення експлуатації праці капіталом шляхом “реформації” у сфері обігу - організацією “безгрошового обміну” товарів і “безпроцентного кредиту”. На думку Прудона, здійснен­ня цих реформ дасть можливість перетворити всіх трудящих на самостійних виробників, які обмінюються благами еквівалентно на засадах взаємодопомоги. З цієї “дрібнобуржуазної утопії” Прудон виводив можливість здійснення “соціальної революції” на основі співробітництва пролетаріату і буржуазії, але шляхом знищення держави, яку вважав головним знаряддям розколу суспільства. В основі усього вчення Прудона лежить “теорія цінності”. “Цінність” являє вічну абстрактну категорію, яка є носієм двох протилежних ідей – “споживної цінності” та “мінової вартості”. Між ними існує протилежність. Вона встановлюється в обмін. Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому вбачає основу людської свободи і особистої незалежності. Він послідовно обстоює дрібну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колективів. Він співчутливо ставиться до станови­ща так званих “третіх осіб” - селян, ремісників, кустарів.

Поиск по сайту: