 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Основні функції і типи ринку
При опрацюванні питання слід звернути увагу на такі основні аспекти:
• основні функції ринку;
• типи ринку: нерозвинутий, вільний (класичний), регульований, деформований.
Література: 1, с. 172; 2, с. 80 - 83; 3, с. 79, 80.
Суть ринку знаходить своє вираження в його головних
економічних функціях.
Економічна функція - це основне призначення, яке покликана виконувати дана категорія, її суть.
До найважливіших функцій ринку відносять такі:
• функція саморегулювання економіки, яка передбачає узгодження виробництва і споживання по всьому асортименту
товарів та послуг, а також підтримування збалансованості попиту й пропозиції за обсягом і ціною;
• стимулювальна функція, що полягає у спонуканні виробників до створення нової продукції з найменшими витратами
та найбільшими доходами;
• регулювальна функція, яка передбачає забезпечення
певної пропорційності у виробництві й обміні між регіонами і
сферами економіки;
• функція раціональності, що передбачає зменшення ви
трат виробничих факторів, а також витрат обігу;
• функція еквівалентності, яка полягає у зіставленні індивідуальних витрат із суспільними, що виявляє цінність продукту;
• функція демократизації господарської діяльності, котра полягає в санації економіки (очищенні від нежиттєздатних
елементів), що призводить до диференціації товаровиробників-
конкурентів.
Історія розвитку ринку дозволяє виділити кілька типів ринку:
• нерозвинутий;
• вільний (класичний);
• регульований;
• деформований.
Нерозвинутий ринок характеризують випадкові ринкові відносини, як правило безпосередній (бартерний) товарний обмін. Але вже тут ринок відіграє визначальну роль, сприяючи диференціації господарських суб'єктів, посилюючи мотивацію до виробництва певних товарів.
Вільний (класичний)ринок має такі характерні ознаки:
1) безліч учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;
2) необмежений доступ до будь-якої господарської
діяльності усіх громадян ринкового суспільства;
3) абсолютна мобільність виробничих факторів, необмежена свобода переміщення капіталів;
4) здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб’єктів (виробити чи купити якомога дешевше, продати якнайдорожче), що ґрунтується на відкритості інформації про ринок (ціну, попит, пропозицію, норму прибутку та ін.);
5) практична однорідність (стандартизованість) продукції;
6) стихійність та об’єктивність ціноутворення;
7) неможливість суб’єктивного впливу одних учасників вільної конкуренції на дії інших позаекономічними методами;
8) відсутність монополізму, ринкової влади і державного
регулювання.
Перелічені ознаки дозволяють оцінити вільний ринок як саморегульовану систему, якій властива раціональна поведінка господарських суб'єктів, гнучкість і висока пристосованість до умов, що постійно змінюються, здатність задоволення різних
необмежених потреб.
Водночас поряд із перевагами вільному ринку властиві й
недоліки:
1) диференціація рівня життя;
2) механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку
необхідною грошовою масою для розвитку виробництва;
3) 3)виникнення небажаних ефектів у розвитку економіки;
4) практична однорідність (стандартизованість) продукції;
5)стихійність та об'єктивність ціноутворення;
6) неможливість суб'єктивного впливу одних учасників
цільної конкурен я довкілля, випуск забруднених продуктів,
безробіття, недобросовісна конкуренція, тенденція до монопо
лізму, інфляція тощо) і суспільства (наприклад, наркоманія, ал
коголізм, егоїзм, зрощування кримінальних елементів та госпо
дарських структур);
7) незацікавленість у задоволенні суспільних потреб, що
не приносять доходу (оборона, державне управління, соціальна
допомога та ін.);
8) незацікавленість у розвитку фундаментальної науки,
яка вкрай необхідна для розвитку суспільства у віддаленій
перспективі, але не дає швидкого ефекту.
Утім, вільний ринок - це швидше наукова абстракція. Сьогодні більшою, а в минулому меншою мірою, але все ж ринок завжди регулювався, адже умовами абсолютно вільного ринку найбільше відповідала б повна анархія, тобто відсутність держави як такої.
Хоча перехід до ринкової економіки пов'язаний із формуванням вільного ринку, але насправді абсолютної свободи немає і не повинно бути. Має бути достатня економічна свобода, що сприяє швидкому розвитку економіки та забезпечує розвиток нормального, регульованого й цивілізованого ринку.
Регульований (цивілізований) ринок - результат цивілізації та гуманізації суспільства, коли держава намагається пом'якшити негативні ефекти ринку, але водночас підтримує необхідну мотивацію до творчої, ініціативної праці й ризику в господарській діяльності.
Отже, ринок має бути регульованим, щоб зняти або обмежити його негативні наслідки. Сучасний ринок у розвинених країнах є регульованим і соціально орієнтованим. Ринковий механізм ціни, попиту й пропозиції доповнюється державним регулюванням ринку.
Деформований ринок наявний в економіці товарного типу, де немає саморегулювальної та регулювальної ролі ринку, тобто ринок не виконує усіх своїх основних функцій. Регулювальні функції повністю бере на себе держава. За умов тоталітарної (командно-адміністративної) економічної системи та її занепаду трапляються такі ознаки деформації ринку:
1) панування державної власності і відсутність економічної відокремленості й самостійності економічних суб'єктів;
2) надмірна централізація управління виробництвом,
розподілу ресурсів, відсутність самостійності в комерційній
діяльності;
3) монополізм виробника і торгівця (державний монополізм);
4) незбалансованість попиту та пропозиції;
5) порушення закону грошового обігу, інфляція, бюджетний дефіцит;
6) розквіт "тіньової"" економіки, "сірого" і "чорного"
ринків;
заміна товарно-грошових відносин товарним (бартерним) обміном;
8) деформація економічних інтересів усіх економічних
об'єктів, відсутність мотивації до ефективної праці;
9) відсутність у споживачів права вибору товару (товар
ний дефіцит);
10) руйнація національного ринку, посилення регіональних ринків.
Щоб усунути деформацію ринку, безробіття, інфляцію, нестабільність, бідність необхідно створити певні умови для функціонування цивілізованого ринку, до яких належать:
• існування в економіці різних форм власності й розмаїття форм господарювання, а також конкуренції;
• демонополізація економіки, свобода вибору партнерів
по господарських угодах (свобода купівлі-продажу);
• право вільного встановлення цін на свій продукт;
• існування вільного маневрування виробничими ресурсами;
• повнота і доступ усіх господарських структур до інформації про стан ринку та його кон'юнктуру;
• наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу
галузей, систем, служб, підприємств, установ, що обслуговують
ринок (банки, біржі, ринкові форми торгівлі тощо).
Питання 2. Угоди й основні види операцій, здійснювані на ринках.
При опрацюванні цього питання слід звернути увагу на такі основні аспекти:
• угоди і види операцій, здійснювані на товарних бір
жах: котирування цін, біржова угода, форвардні угоди, позабіржові угоди, бартерні угоди, угоди "з умовою", ф'ючерсні угоди,
угоди з премією (опціон);
• угоди і види операцій, здійснювані на фондових бір
жах: угоди за готівку, угоди на строк, тверда строкова операція,
угода з премією, онкольні угоди, строкові угоди на різницю.
Література: 6, с. 164 - 174.
Товарна біржа - це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, де ціни на товари складаються в умовах вільної конкуренції.
Перш ніж потрапити до споживача, біржовий товар багато разів переходить із рук у руки. Це зумовлено тим, що на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього або контракт на його поставку.
Котирувальна ціна є типовою біржовою ціною, що встановлюється біржею за реальною оцінкою стану кон'юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту й пропозиції цього товару, встановлюється експертним шляхом на певний строк або дату та є орієнтиром для продавців і покупців при здійсненні угод. Котирувальні ціни визначає виборний орган біржі - котирувальна комісія.
Котирування ціни здійснюється двома способами - реєстрацією фактичних цін попиту, пропозиції та угод, а також виведенням типової, тобто власне котирувальної або довідкової ціни.
Довідкова (котирувальна) ціна не є офіційною або твердою ціною біржі, а лише відбиває думку котирувальної комісії про найбільш типову ціну.
Біржова угода, укладена за участю маклера, набуває чинності з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а за наявності в маклера пропозиції {оферти) від однієї зі сторін та письмової згоди (акцепту) від іншої - лише маклером.
Біржова угода - це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів (з реальним товаром і строкова).
У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарооборот. Товар має знаходитись у приміщенні біржі (на її складах) або бути поставленим у строк 1-15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще "СПОТ".
Форвардні угоди - це зобов'язання продавця здійснити постачання певної кількості товару визначеної якості в зазначений час. Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту.
Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому без будь-якого офіційного гаранта. Інакше кажучи, форвардні контракти є іменними товарними векселями під відповідальність і забезпечення приватних осіб.
Якщо між покупцем та продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це форвардна угода біржового обороту.
Форвардні угоди є вигідними як для продавців, так і для покупців реального товару, насамперед завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах й певною мірою застраховують від зміни цін. Це має особливо важливе значення в умовах інфляції, коли покупець може відчувати себе впевненіше, оскільки отримає товар через певний час за визначеними цінами. Продавець також має виграш, одержуючи за контрактом визначену суму, яку він може використати на власний розсуд.
У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля.
Угоди "з умовою " поширені в країнах, що переходять до ринкової економіки. Суть їх полягає в тому, що продаж одного товару здійснюється при одночасній купівлі іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі публічних торгів в операційному залі за участю маклера, обліково-розрахункову функцію виконують гроші.
Особливістю ф`ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. До виконання угоди біржа бере певну суму застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями, як правило, не для продажу чи купівлі товару, а з метою страхування від можливих змін ціни на нього на реальному ринку.
Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась - покупець.
Для того, щоб застрахуватись від можливих втрат внаслідок зміни цін при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях, застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в підсумку -у стабілізації руху цін.
Зменшенню ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією (опціон), що являють собою торгівлю попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни порівняно з ціною при укладенні опційної угоди є премія. Вона є величиною ризику, що дає змогу покупцеві опціону завчасно знати, що він може втратити, якщо відмовиться від його купівлі. Це може бути за таких обставин. Суб'єкт, що займається сільськогосподарським виробництвом, у березні хоче купити трактор. Гроші він матиме лише у вересні після реалізації свого товару. За цей час ціни на трактор можуть змінитись. Для того, щоб реалізувати свої інтереси, покупець (хоче придбати товар, але не має грошей) і продавець (хоче реалізувати товар і за відстрочення платежу мати відсоток) укладають опціонний контракт. Покупець зобов'язується виплатити за трактор його вартість, визначену в березні, і певну суму за опціон. Суб'єкт, що володіє трактором, зобов'язується його продати. Суб'єкт, що купив опціон, одержує право придбати трактор, але може від нього і відмовитись. При цьому він втрачає відсоток за опціон, а продавець його отримує.
Фондова біржа - це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Усі угоди, що укладаються на фондовій біржі, поділяються на угоди за готівку та угоди на строк.
Угоди за готівку, які ще називають касовими, є найпростішими на фондовій біржі. До них належать операції, що мають бути виконані протягом 2-3 днів після укладення угоди. За цей
періоди значних кон'юнктурних коливань, і на великі суми.
Особливістю таких угод є швидкість та простота оформлення продавець повинен передати покупцю проданий цінний папір, і покупець - заплатити за нього готівкою обумовлену суму. Нійбільше таких угод здійснюється на фондові цінності невеликої вартості. Проте це не виключає здійснення операцій, особливо у я. Найчастіше такі угоди здійснюються усно.
Угоди на строк є більш складними і являють собою договір, відповідно до якого один суб'єкт передає іншому певну кількість цінних паперів за фіксованим курсом, але із зобов'язанням передати їх не відразу, а у встановлений строк. Покупець зобов'язаний їх прийняти і заплатити продавцю зазначену суму. Строки, на які укладаються подібні угоди, становлять 1 - 3 місяці.
Строкові угоди багатоваріантні, вони поділяються на такі основні види:
• тверді угоди;
• угоди з премією;
• онкольні;
• угоди на різницю.
Тверда строкова угода зобов'язує продавця цінних паперів передати їх покупцю в зазначений строк у кількості і за курсом, зафіксованим в угоді. У такому разі підвищення або зниження курсу цінного паперу, що реалізується, на момент його поставки не має жодного значення.
Угода з премією передбачає, що один із контрагентів, сплачуючи іншій стороні певну винагороду (премію), дістає право відмовитись від угоди або змінити її початкові умови.
Онкольні угоди (англ. "на вимогу") характеризуються тим, що в день укладання угоди конкретну ціну цінних паперів не фіксують. Така угода ґрунтується на ціні, що склалася внаслідок нотування на фондовій біржі в день, зазначений в угоді. У цей день "на вимогу" відбувається реалізація угоди.
Угоди на різницю - одна зі сторін угоди отримує різницю між курсом на день укладання угоди І на день її виконання. Угоди на різницю у багатьох країнах заборонені законодавством.
Питання 3. Ключові проблеми формування ринку в Україні
Література: 5, с. 64 - 68; 6, с. 158 - 163.
Унаслідок капіталізації економічної системи в Україні відбувається процес активного формування основних видів ринків, а отже, структури ринку.
Так, процес формування ринку робочої сили тільки почався.
Його характерними особливостями є:
1) значне перевищення пропозиції робочої сили її попиту
(наприкінці 2000 р. кількість лише офіційно зареєстрованих без
робітних становила 2 млн. осіб);
2) значні масштаби міграції робочої сили (у пошуках роботи до країн близького та далекого зарубіжжя щорічно виїжджає до 7 млн. осіб найбільш мобільної робочої сили, сума валютних надходжень сягає вже $500 млн.);
3) велика невідповідність між якістю робочої сили, тобто
рівнем її освіти і кваліфікації, та рівнем заробітної плати (на початок 2006 р. середня заробітна плата становила близько
800 грн.), що негативно впливає на ринок предметів споживання,
послуг, засобів виробництва та інші види ринків.
Щоб вижити за умов мізерної ціни на робочу силу, значна частина найманих працівників влаштовується на дві і більше роботи, що призводить до виснаження робочої сили, її прискореного зношування. Крім того, в Україні спостерігається низька мобільність робочої сили внаслідок несформованості ринку житла, значних цін на послуги, пов'язаних із переїздом на нове місце проживання тощо.
Поиск по сайту: