АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Підцарство Одноклітинні тварини

Читайте также:
  1. Б. Непрямий розвиток комах
  2. БIОЛОГIЧНО АКТИВНI ЧИННИКИ ЛIКАРСЬКИХ РОСЛИН
  3. Види знаків та символів
  4. Виникнення свідомості
  5. Відділ Бактерії
  6. Вікова фізіологія – це самостійна наука, завданням якої є вивчення закономірностей становлення і розвитку фізіологічних функцій організму в процесі онтогенезу.
  7. ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПЕРЕБУВАННЯ
  8. Вулкани
  9. Господарство первісної доби і давніх цивілізацій (1,5 млн. р. до Р.Х. – V ст. по Р.Х.)
  10. Графічний та аудіовізуальний способи передачі інформації
  11. ДВУМЕМБРАННЫЕ ОРГАНЕЛЛЫ
  12. ДИСПАНСЕРНА КАРТА ТВАРИНИ

Тип Найпростіші

Тип Найпростіші налічує 70 тисяч видів, переважна більшість яких – одноклітинні, але є й колоніальні форми (вольвокс). Клітина одноклітинних організмів виконує всі функції цілісного організму: обмін речовин, живлення, розмноження, дихання, ріст та розвиток.

Амеба протей. Розміри клітини 0,2-0,5 мм. Густина цитоплазми трохи перевищує густину води. Протоплазма (внутрішній вміст клітини разом з ядром) складається з двох шарів: зовнішньої прозорої ектоплазми та внутрішньої зернистої ендоплазми. Клітина містить також ядро, травні ваку­олі та скоротливу вакуолю. Оточена клітина плазматичною мембраною. Аме­ба не має постійної форми тіла, що пояснюється здатністю плазми скорочу­ватись та відсутністю оболонки. Зі стінок клітини випинаються псевдоподії (псевдоніжки) різної форми та розмірів. Вони різні у різних видів амеб: в од­них – короткі й заокруглені, в інших – довгі й утворюють ніби сітку. За до­помогою псевдоніжок амеба рухається, переливаючи свою цитоплазму в одні псевдоніжки та втягуючи інші. Зовнішній шар цитоплазми (ектоплазма) більше концентрований ніж внутрішній та вкритий плазматичною мембраною.Коли псевдоніжки амеби натика­ються на щось поживне (менший най­простіший організм чи часточку мерт­вого організму, вони обтікають їжу з усіх боків і замикають її у міхурець – травну вакуолю. Цей процес називають фагоцитозом. До травної вакуолі над­ходять травні соки, що розщеплюють поживні речовини, а неперетравлені рештки викидаються назовні. Розмно­жуються амеби поділом клітини навпіл. Поділу клітини передує мітотичний по­діл ядра.

Для амеб характерна подразливість. Вони рухаються у напрямку від світлішої частини водойми до більш затемненої, в напрямку до їжі, від висо­кої концентрації солей до малої. За несприятливих умов, коли водойма пере­сихає, або восени, коли вода холоднішає, амеба втягує псевдоніжки, заокруг­люється, виділяє назовні речовину, яка утворює товсту оболонку, і перетво­рюється на цисту. У формі цисти амеба може існувати тривалий час. Цисти зовні мають різноманітні випини, можуть чіплятися, наприклад, до тіла водо­плавних птахів, що сприяє поширенню виду.

Евглена зелена. Розміри евглени зеленої становлять 0,05-0,06 мм. Клітина її ве­ретеноподібна, на передньому кінці мі­стить глоткову заглибину, з дна якої відходить один джгутик. За допомогою коливань джгутика евглена рухається, крім того рухи джгутика спрямовують у глотку дрібні органічні частинки. Час­тиною джгутика є базальне тіло, заглиб­лене в клітину. Ядро ев-глени міститься у центрі клітини, скоротлива вакуоля – на передньому кінці. Поряд із вакуолею є світлочутливе вічко, або стигма (яск­раво-червона пляма). Вічко дає змогу тварині сприймати світло та рухатись у водоймі в напрямку до нього (позитив­ний фототаксис). Евглена містить зелені хроматофори з хлоро-філом і на світлі здатна живитися автотрофно, як зелені рослини. Такий тип живлення (на світлі автотрофний, а у темряві – гетеротроф­ний) нази-вають міксотрофним або змішаним. Зайва вода та продукти обміну видаляються назовні через скоротливу вакуолю. Постійної форми клітині евглени зеленої надає пелікула, що являє собою тоненьку плівку, утворену ущільненим поверхневим шаром протоплазми. Розмножується евглена зелена поділом клітини у поздовжньому напрямку. За несприятливих умов здатна утворювати цисту.

Інфузорія туфелька. Розміри клітини становлять 0,1-0,3 мм. Живуть інфузорії туфельки в забруднених прісних водоймах, де є багато гнильних бактерій. Тіло інфузорії вкрите пелікулою, крізь яку проходять війки – рух­ливі вирости ектоплазми. Війки швидко коливаються і слугують для руху та притягування їжі. Рівні за розміром війки рівномірно розміщені по всій клітині, тільки поблизу клітинного рота вони довші. Клітинний рот та клітинна глотка слугують для захоплення їжі та утворення травних вакуоль. Неперетравлені рештки виводяться назовні через порошицю.

Протоплазма інфузорії дифе­ренціює на ектоплазму та ендоплазму. Ектоплазма утворює пелікулу, під якою містяться дуже тонкі скоротливі волоконця – міонеми, розміщені у напрямку поздовжньої осі тіла. Війки утворюють ряди відповідно до міонем. В інфузорії туфельки є дві скоротливі вакуолі з привідними ка-нальцями. Вони скорочуються почергово через кожні 10-15 с. Основними функціями скоротливих вакуоль є видалення з клітини
продуктів обміну та зайвої води. Травні вакуолі утворюються біля клітинної глотки, рухаються особли­вим шляхом по клітині, перетравлюючи їжу, а неперетравлені рештки викидаються через порошицю. Травні соки надходять у травні ваку­олі з ендоплазми. У ендоплазмі розміщені два ядра: велике вегетативне (регулює обмін речовин) та мале генеративне (контролює процес розмноження). Розмножуються інфузорії переважно поділом клітини упоперек. У цьому випадку велике ядро ділиться шляхом мітозу.

Для інфузорій, окрім нестатевого розмноження, характерний статевий процес – кон'югація. Іноді інфузорії злипаються попарно сторонами, де розміщені клітинні роти, і плавають разом. У цей час мале ядро кожної інфузорії ділиться двічі шляхом мітозу, потім по три з цих нових ядер зни-щуються (ви­штовхуються назовні, або розсмоктуються). Великі ядра розпадаються на окремі частини, які також поступово розсмоктуються. У кожної з кон’югуючих інфузо-рій залишається по одному малому ядру. Ці малі ядра діляться шляхом мейозу. Одне дочірнє ядро (мале жіноче ядро) залишається в материнській клітині, інше (чоловіче ядро) – переходить до клітини іншої інфузорії через цитоплазматичний місток, що утворився у місці злиття двох клітин. Таким чином інфузорії обмінюються малими чоловічими ядрами. Ма­теринське жіноче ядро зливається з чоловічим ядром іншої інфузорії, утво­рюючи нове ядро. Таким чином між двома інфузоріями відбувається обмін генетичним матеріалом. З нового ядра у кожної інфузорії поділом утворю­ються одне велике та одне мале ядра. Після статевого процесу інфузорія з оновленим генетичним матеріалом кілька поколінь розмножується простим поділом клітини.

Статевий процес у інфузорії туфельки урізноманітнює спадкову мінли­вість. Це збільшує пристосувальні можливості організму до змін умов навко­лишнього середовища.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)