АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Регулювання трудової міграції на національному, міждержавному та глобальному рівнях

Читайте также:
  1. Адміністративні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
  2. Бюджет та податки як інструменти державного регулювання економіки
  3. Бюджет та податки, як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лафера.
  4. Валютне регулювання
  5. Види трудової діяльності школярів
  6. Види, способи і типи правового регулювання
  7. Воєнний ринок та важелі його регулювання
  8. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА
  9. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни.
  10. Грошова маса і її вимірювання. Механізм здійснення монетарної політики: регулювання обігової ставки, банківських резервів, операції на відкритому ринку.
  11. Грошова маса. Регулювання грошової маси
  12. Державне регулювання зайнятості населення в Україні

Вже протягом XIX ст. деякі країни ввели заборони на в'їзд іно­земних робітників. З кінця XIX ст. окремі країни почали укладати двосторонні конвенції з регулювання в'їзду та виїзду працівників, зго­дом такі угоди укладались і між багатьма країнами.

Так, питання соціального забезпечення щодо громадян Італії та Франції були вирішені угодою, підписаною цими країнами ще в 1904 р. Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія та Ісландія в 1955 р. уклали угоду про рівноправність громадян цих держав в усіх питаннях найму на роботу та соціального забезпечення. Одним з основних моментів Римського договору про утворення ЄС став принцип "вільного пере­міщення осіб".

За договором, підписаним в містечку Шенгені (Люксембурґ) 14 червня 1985 р., Бельгія, Люксембурґ, Нідерланди, Німеччина та Франція погодилися поступово скасовувати контроль на спільних кордонах і запроваджувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС, які підписали цю угоду, інших держав-членів та громадян третіх країн.

Ті ж п’ять країн підписали 19 червня 1990 р. Шенгенську конвенцію, у якій викладено заходи та гарантії щодо запровадження свободи пересування. Шенгенська конвенція доповнює відповідні внутрішні заходи і підлягає ратифікації в національних парламентах. Відтоді Шенгенську Конвенцію підписали вже 30 держав. Існує велика різниця між формальним вступом договору в силу і фактичної відміною прикордонного контролю. Прикордонний контроль може бути скасований тільки тоді, коли виконані технічні умови (приєднання до Шенгенської інформаційної системи). Таким чином, до Шенгенської зони або «Шенгена» входять 25 країн — з них, 22 держави ЄС: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Австрія, Швеція, Фінляндія і Данія; Від 1 січня 2008 року до Шенгенської зони приєдналися 9 нових держав-членів ЄС, що вступили до Союзу у 2004 році (окрім Кіпру, що приєднається до неї пізніше). Також до Конвенції приєдналися 3 країни не члени ЄС - Ісландія, Норвегія та Швейцарія (грудень 2008).

За сучасних масштабів міграції робочої сили двосторонні угоди стали малоефективними, і тому основну роль почали відігравати багато­сторонні угоди і нормативні акти Міжнародної організації праці (МОП) та інших міжнародних організацій. МОП — це спеціалізована органі­зація ООН для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудо­вого законодавства. Створена в 1919 р. при Лізі Націй. Місцезнахо­дження — Женева. Нараховує понад 174 держав-членів.

МОП ухвалила низку важливих документів з елементами право­вого регулювання міжнародних переміщень робочої сили: проти дис­кримінації робітників-переселенців, про регламентацію використання праці мігрантів, їх соціальні та економічні права.

Найважливішим із міжнародно-правових документів у цій сфері є Конвенція Міжнародної організації праці «Про трудящих-мігрантів» (переглянута 1949 р.) від 1 липня 1949 р. № 97 (далі – Конвенція МОП), що являє собою переглянуту Конвенцію МОП «Про працівників-мігрантів» 1939 р. Метою прийняття цієї Конвенції є закріплення умов, що забезпечували б законну міграцію трудящих і надання національного режиму іноземцям.

Конвенція № 97 містить положення, що стосуються всіх сфер міграції: загальнотеоретичне визначення поняття «трудящий-мігрант»; права й обов'язки трудящих-мігрантів і членів їхніх родин; поширення інформації у галузі трудової міграції, яку держави зобов'язані повідомляти одна одній; надання безкоштовних послуг і інформації на допомогу трудящим-мігрантам; а також інші обов'язки приймаючої держави і відповідальність роботодавців.

Слід зазначити, що Конвенція № 97, яка поширюється на трудящих-мігрантів, не застосовується до:

1. прикордонних працівників;

2. до осіб, що в’їхали в державу на короткий термін;

3. до осіб вільних професій: артистів і моряків.

Конвенція МОП «Про зловживання в області міграції та про забезпечення трудящим-мігрантам рівності можливостей і ставлення» від 24 червня 1975 р. № 143 (далі – Конвенція №143) є другим і за важливістю, і за часом прийняття документом у галузі трудової міграції.

Крім тих трьох категорій осіб, до яких не застосовується Конвенція № 97, Конвенція № 143 додатково не застосовується до осіб:

· приїжджають спеціально з метою отримання підготовки чи здобуття освіти;

· службовців установ чи підприємств, котрі здійснюють свою діяльність на території даної держави, і які були допущені в неї на прохання їхнього роботодавця для виконання спеціальних функцій на визначений період часу, по завершенні яких вони зобов'язані виїхати з країни.

У Конвенції розкривається поняття «членів родини», під якими слід розуміти чоловіка/дружину трудящого-мігранта і осіб, які знаходяться на його утриманні, – діти, батько, мати.

Слід наголосити, що найбільш повним і важливим міжнародно-правовим документом, що міг би мати універсальне застосування у галузі трудової міграції, є Міжнародна Конвенція ООН «Про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх родин» від 18 грудня 1990 р. (далі – Конвенція). У ній не тільки йдеться про права людини загалом і всіх трудящих-мігрантів і членів їхніх родин, зокрема, але й містяться положення, які можуть застосовуватися до різних категорій трудящих-мігрантів та членів їхніх родин, що дозволяє забезпечувати індивідуальний підхід до регулювання правового статусу різних категорій іноземців, а також дається визначення самого поняття «трудящий-мігрант».


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)