Регіональні торгові угоди і СОТ

Протягом 1990-х рр. і на початку ХХЇ ст. простежувалося безпрецедентне поширення регіональної економічної інтеграції. Європейський Союз можна вва­жати прикладом успішного регіонального інтеграційного блоку, який знаходиться на шляху переходу до вищого рівня інтеграції - політичного со­юзу. В Америці в межах таких регіональних об'єднань, як НАФТА, МЕРКОСУР та інших вдалося створити тісну багатосекторну кооперацію. Зараз обго­ворюють можливості створення Зони вільної торгівлі Північної і Латинської Америки. В межах іншого регіонального угрупування країни тихоокеанського регіону, у тому числі країни-члени НАФТА, Японія, Китай, Росія, Австралія та інші, розробляють амбі­тний проект створення пан-тихоокеанської зони вільної торгівлі під егідою АПЕК.

Відповідно до теорії порівняльних переваг, передбачається, що вільна торгів­ля створить вигоди від торгівлі для всіх країн-членів. Численні регіональні економічні об'єднання, а також Світова організація торгівлі, членами якої є 153 країни світу, мають на меті зниження бар'єрів у торгівлі. Проте однією з найважливіших причин вибору країною регіонального рівня інтегра­ції є те, що торговельні бар'єри можуть бути усунені швидше в межах окремої регіональної торговельної угоди (РТУ), ніж у межах глобальної торговельної системи СОТ.

Глобальні та регіональні інтеграційні процеси відбуваються одночасно. Практично всі члени СОТ є членами одного чи декількох регіональних торговельних угод. Комітет СОТ з питань регіональних торговельних угод зазначає у своєму звіті, що станом на грудень 2005 р. у світі налічувалося близько 240 РТС, з яких 186 – зареєстровані в СОТ. РТУ різняться за своїм економічним потенціалом, формами інтеграції і впливом на світогосподарські зв’язки. Сьогодні найбільш потужними РТУ є НАФТА та ЄС – на їх територіях створюється майже дві третини світового ВВП.

В переліку вилучень COT - торгівля в межах РТУ. Так, про відчутні обмеження компетенції COT і значущість регіональних угруповань свідчить, що майже 60% світової торгівлі припадають на торгівлю в середині існуючих торговельних союзів: ЄС (15-країн) - 22,8%; АТР (18 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону) - 23,7%; НАФТА (США, Канада, Мексика) - 7,9%.

З точки зору багатовекторності, РТУ можна вважати угодами, які порушують принцип недискримінації. Хоча мета цих угод - створити переваги країнам-членам, проте не можна оминути увагою й різні "деформації у розподілі ресурсів чи торговельні та інвестиційні відхилення", які можуть виникнути у процесі впровадження будь-якої РТУ, а відтак унеможливити досягнення запланова­них переваг.

Поиск по сайту: